У. Молодший шкільний вік

За даними дослідження Ж.Піаже, мовлення дітей шести-восьми років виявляється в таких його функціональних формах:

- повторення (дитина повторює почуте слово, не звертаючи уваги на
суть);

- монолог (дитина говорить, ні до кого не звертаючись);

- колективний монолог (дитина звертається до уявного співбесідника);

- усвідомлення (дитина обмінюється думками з товаришами чи до­
рослими, будучи зацікавленою в тому, щоб її слухали і розуміли);

- прохання й погрози, питання і відповіді.

їх співвідносеність є одним з показників розвитку мовлення. Ж.Піаже започаткував порівняльний аналіз значення егоцентричного і соціального мовлення дітей, їх егоцентричного і спонтанного мовлення, вивів коефіці­єнт егоцентричності мовлення. Він відзначав, що з погляду розуміння мов­лення необхідно звертати увагу на два моменти, розуміння: дитини-розпо-відача по відношенню до дорослого розуміння дитини, відтворювача по відношенню до розуміння дитини-розповідача. Це двояке відношення при­вело Ж. Піаже до встановлення декількох коефіцієнтів розуміння. Серед інших показників виділяють зрушення в морфологічній структурі усного й писемного мовлення, зміни у словесних асоціаціях. У молодшому шкільно­му віці, зазначає О.І. Пенькова, значно розширюється коло слів, якими озна-чаються предмети навколишнього світу, явища, їх ознаки, способи вживан­ня, дії, процеси, але далеко не всі з цих слів усвідомлюються учнями. Тіль­ки 10-18% учнів 1-3 класів наближають визначення слів до наукових.

Зростає з віком швидкість письма учнів, підвищується його якість. В кінці першого року навчання учні пишуть у середньому 10 букв за хви­лину, в кінці другого - 33 і в кінці третього - 52. Оцінюючи вміння шко­лярів писати, треба звернути увагу і на якість письма, орфографічну його правильність та інші сторони писемного мовлення, що є показником не тільки навчальних успіхів, а й розвитку учнів (Н.Ф. Скрипченко). Важли­во здійснювати індивідуальний підхід до дітей, особливо, до дітей з дис-графією, які з великими труднощами оволодівають письмом. Таких дітей не можна відносити до розумово відсталих, а проводити з ними індиві­дуальну роботу. Важливим показником успіхів учнів в оволодінні мов­ленням є мовчазне читання. У 1 класі читання про себе відстає в темпі від читання вголос. Якщо вголос першокласник у середньому прочитує 36 слів за хвилину, то про себе він за цей час може прочитати 24 слова. У 2 класі швидкість читання вголос і про себе стає майже однаковою. У З класі швидкість читання про себе (120 слів на хв.) перевищує темп чи­тання вголос. Змінюється і якість читання про себе. Так, більшість учнів 2 класу, читаючи про себе, здатна уявити звучання фрази й усвідомити її зміст (Н.Ф. Скрипченко). У навчальній роботі важливо враховувати, як впливає мовчазне читання на голосне і навпаки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: