Тема: Основи дидактики ВШ

1. Загальне поняття про дидактику

2. Основні категорії, закономірності та принцип

3. Сучасні моделі освіти

Дидактика – навчання – чому навчати і як навчати? Розглядає найзагальніші закономірності процесу навчання, а конкретизують їх фахові методики. Може розгл. як розділ педагогіки і як самостійна наука: має свій предмет досліження має категорії, закони, а також комплекс методів науково педагогічного дослідження. Дедактика – це теорія навчання і освіти.

Можна визначити предмет досл. дидактики, а саме закономірні зв’яки, які існують між навчанням та проф. підготовкою особистості.

Як наука має категорії:

· навчання

· освіта

· розвиток

Оскільки дидактика розглядає процес навчання який формує певні якості особистості, то для дидактики, як самостійної науки характерними є і закони (аналогічні до законів педагогіки, де замість виховання вживається термін навчання).

Якщо розглядати дидактику як розділ педагогіки, то в цьому випадку до основних категорій відносять:

процесе навчання,

принципи навчання – вих. положення на який базується навчальний процес,

зміст освіти – впорядкована система знань, умінь та навичок які стверджують світогляд,

форми навчання – спец організована діяльність спрямована на вирішення дид завдань,

методи навчання – способи зваємовопов’яних методів спрямованих на вирішення дид завдань,

засоби навчання – матеріальні предмети.

Основоположник – Ян Амос Коменський, праця «Велика дидактика».

Основоположник вітчизняної дидактики – Ушинський.

Суттєвий розвиток: Русо, Леся Українка, Шевченко, Франко.

Суч. дидактика розглядає питання ефективності роботи, розгл. проблеми:

· з'ясовує як підвищити рівень пізнавального інтересу;

· з'ясовує сутність поняття процес навчання;

· з'ясовує зміст освіти;

· з'ясовує ефективність використання методів навчання в навчальному процесі, досліджує їхній зміст;

· з'ясовує ефективність використання традиційних форм навчання;

Дидактика ВШ – це теоретична і одночасно нормативно- прикладна наука. дидактичні дослідження своїм об’єктом мають реальні процеси навчання, дають знання про закономірні зв’язки між різними його сторонами, розкривають сутнісні характеристики у цьому полягає науково-теоретична дидактика.

Отримані теор. знання дозволяють вирішувати багато проблем пов’язаних з навчанням: приводити у відповідність зі зміною цілей освіти зміст освіти, з’ясовувати оптимальні можливості методів та засобів навчання, конструювати нові технології – усе це риси нормативно-прикладної функції дидактики.

Сьогодні теорія освіти необхідна як система ідей які обґрунтовують управлінську діяльність прогнозують шляхи удосконалення підготовки, як система ідей яка дозволяє упорядковувати поняття, прогнозувати науковий розвиток.

Необхідність дидактичних досліджень в галузі ВО виклакана:

дид дослідження явищ ВШ;

зясування закономірностей процесу навчання у ВШ;

конструювання новітніх технологій;

вдосконалення пед. інструментарію.

Дидактика ВШ закликана поставити на наукову основу вирішення проблем:

обгрунтування специфіч цілей ВО

обгрунтування спец функцій ВШ

обгрутнування способів конструювання процесів у ВШ

визначення оптимальних шляхів освіти

вибір змісту, методів, форм, технологій навчання

Основними завданнями дидактики ВШ:

визначення кваліфікаційних рівнів випускників, виходячи з розвикту науки і техніки

відображення у навч процесі зростаючою ролі науки з урахуванням масового характеру во і наукової підготовки освіти

перехід на вищий щабель інтелектуального і творчого розвитку студентів

розробка рац шляхів контролю за якістю засвоєння знань

індивідуалізація, диференціація проф. і наукової підготовки спеціалістів

гуманізація та гуметаризація процесу ВО.

В основі процесу навчання у ВШ лежать певні закономірності. Усі закономірності:

1. закономірності притаманні процесу навчання за його сутністю (виховуючий характер навчання, цілеспрямований характер взаємодії педагога і студентів, залежність між метою змістом, формами остіти).

2. закономірності які виявляються залежно від характеру діяльності того хто навчає і навчається (поняття будуть засвоєні, якщо пізнавальна діяльність студентів цілеспрямовано організована, навички можуть бути сформовані якщо викладач організує відтворення усвідомлених операцій і дій що лежать у основі)

Принципи, що випливають із закономірностей, проте для дидактики ВШ можуть бути запропоновані і принципи навчання що відображають спец особливості ВШ: забезпеч науковоє єдності наукової і навч діяльності, проф. мобільності, принцип проблемності та ін..

Висловлюються ідеї про виділення принципів навчання які б синтезували всі існуючі принципи: орієнтація ВО на розвиток майбутнього спеціаліста, відповідність змісту ВО суч та прогнозованим напрямкам розвитку науки та виробництва, оптимальне поєднання загальних, групових та індивідуальних форм навчання у ВШ.

Моделі освіти:

1. як державно відомчої організації

2. традиційна модель освіти – модель систематичної академічної освіти, як способу передачі молодому поколінню універсальних елементів культури минулого.

3. моделі розвиваючого навчання. Розглядає кооперації освітніх систем різних типів

4. раціоналістична – передбачає таку організацію, яка забезпечує набуття знань умінь і навичок і практичного пристосування до існуючого суспільства

5. феноменологічна модель – передбачає персональний характер освіти з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей. Педагоги створюю умови для самопізнання саморуху індивідуальностей.

6. неінтитуціональна – орієнтована на організацію освіти поза соціальних інститутів

Види освіти:

1. за типом засвоєння наук знань (біологічна, фізична, математична …)

2. за видами провідного змісту освіти (теоретична і прикладна, гуманітарна і природничо наукова)

3. за видом людської діяльності(музисна, пед.)

4. за типом культурних цінностей (релігійна, культурна)

5. за станом

6. за рівнем освіти (початкова, базова, повна, середня вища)

для світового освітнього просторо характерні

1. повсюдна орієнтація від елітної до загальнодоступної високоякісної освіти

2. поглиблення міждержавної співпраці

3. істотне збільшення у світовій освіті гуманітарної складової, а також завдяки введенню дисциплін орієнтованих на людину (політологій, культурології, соціології).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: