Розкрийте структуру професійно-педагогічного спілкування.

Педагогічне спілкування – це різноманітні форми психологічної взаємодії педагога з вихованцями як у навчальний, так і позанавчальний час, які спрямовані на спільне вирішення різноманітних завдань, формування і всебічний розвиток особистості вихованців, створення умов для реалізації їх творчих здібностей та формування індивідуальності.

Педагогічне спілкування — це професійне спілкування педагога зі студентами на заняттях і після них. Воно виконує певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно по­вноцінне і оптимальне) на створення сприятливого, здорового психологічного клімату, на оптимізацію навчальної діяльності та стосунків між педагогом і студентом, у студентському колек­тиві.

Професійно-педагогічне спілкування — це система прийомів органічної соціаль­но-психологічної взаємодії педагога і студентів, змістом якої є обмін інформацією, пізнання один одного, організація діяльності й стимулювання діяльності студентів, організація і корекція стосунків у колективі студентів, обмін ролями, співпереживання і створення умов для самоствердження особистості кожного студента. Педагогічне спілкування за своєю сутністю – це творчий процес.

У професійному спілкуванні науково-педагогічний працівник можна виділити два взаємопов’язаних компоненти:

 по-перше, це загальні принципи (основа) спілкування, що закладаються самим характером суспільного ладу, наслідуванням цінностей минулого, в яких реалізується педагогічна діяльність науково-педагогічного працівника, єдина мета і завдання навчання та виховання.

 по-друге, його індивідуальні принципи (основа) спілкуван­ня, громадянська позиція, стиль спілкування — сукупність конкретних прийомів і засобів, які науково-педагогічний працівник доцільно, залежно від кон­кретних умов і можливостей навчання та виховання реалізує у своїй діяльності на основі власних знань, професійного досвіду, здібно­стей і вмінь.

Педагогічне cпілкування має бути проникнутим життєрадісністю, гуманністю, людяністю й оптимізмом.

Воно виконує такі функції:

 взаємопізнання науково-педагогічних працівників і студентів; обмін думками, почуттями та інформацією;

 організація та здійснення різноманітних і багатогранних навчально-виховних заходів;

самовираження, самовизначення і самоутвердження учасників цього процесу.

За В. А. Кан-Каликом, структура професійно-педагогічного спілкування містить:

- прогностичний етап, зміст якого полягає в моделюванні майбутнього спілкування з аудиторією;

-комунікативну атаку, що передбачає організацію спілкування на початку навчально-виховного заходу;

- управлінський етап, сутність якого полягає в безпосередньому спілкуванні впродовж навчально-виховного заходу;

- завершальний етап, сенс якого – в аналізі перебігу спілкування та його результатів і внесення відповідних корективів у модель майбутнього спілкування.

Для того щоб навчитися професіонального спілкування, треба чітко уявляти структуру Цього процесу, знати, які вміння забезпечують Його здійснення, яким чином можна удосконалювати виховний вплив на дітей.

За В. Кан-Каликом, є чотири етапи комунікації, що становлять структуру педагогічної взаємодії:

- Моделювання викладачем подальшого спілкування з колективом (прогностичний етап);

- Організацію безпосереднього спілкування в момент початкового етапу взаємодії (початковий період спілкування);

- Управління спілкуванням під час педагогічного процесу;

- Аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання її на подальшу діяльність.

Етап моделювання - потребує знань особливостей аудиторії, характер її пізнавальної діяльності, можливих ускладнень, динаміки роботи. Необхідно продумати і зворотну реакцію.

Етап "комунікативної атаки" - необхідно володіти технікою швидкого включення аудиторії в роботу, прийомами самопрезентації і динамічного впливу.

Етап управління спілкуванням • необхідно підтримати ініціативу студентів, організувати діалогічне спілкування, коректувати свою задумку з поправкою на реальні умови.

Етап аналізу спілкування • співвідношення мети, засобів і результатів.

І. А. Зязюн виокремив три компоненти спілкування: пізнавальний, естетичний і поведінковий. Учений наголошує:«Спілкування обов’язково передбачає формування у педагогіві вихованців образів один одного і понять про особистісні властивості кожного учасника спілкування; воно несе в собі естетичну характеристику – зовнішню і внутрішню подобу учасників спілкування, викликає певне до себе відношення; у спілкуванні проявляється і поведінковий компонент – слова і справи, адресовані педагогом учням, і навпаки»

Педагогічне грамотне спілкування знімає у студентів нега­тивне емоційне напруження(страх, невпевненість). Воно має викли­кати радість, бажання спільної діяльності. Оптимальне педагогі­чне спілкування – це спілкування, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації студента, творчого характеру діяльності, для формування його особистості, забезпечує сприятливий психо­логічний клімат, попереджує створення психологічних бар’єрів, дозволяє максимально використовувати у навчальному процесі особистісні та професійні якості науково-педагогічних працівників.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: