Політичний менеджмент як інструмент управління політичними процесами

Політичний менеджмент - це система управління політичними процесами; наука і мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення їх реалізації в політичній практиці.

Політичний менеджмент як система управління політичними процесами включає:

· маркетинговий аналіз кон'юнктури політичного ринку й формування відповідного іміджу "політичного товару" - організації, лідера, кандидата, політичної платформи;

· політичне забезпечення бізнесу;

· вивчення політичних і соціо-культурних факторів, що впливають на ділову активність;

· зв'язок із громадськістю та професійне політичне лобіювання;

· оволодіння мистецтвом роботи з людьми та організаціями, спираючись на моральні, етичні, естетичні цінності даного суспільства.

Політичне рішення в процесі формування проходить такі головні етапи:

· аналіз конкретної ситуації, що потребує прийняття рішення;розробка рішення (проекту, програми);

· затвердження результату розробки й прийняття його до виконання;

· здійснення ухваленого рішення;

· вивчення реальних наслідків здійснення рішення і можливості підсилення його позитивних наслідків.

Процедура прийняття політичного рішення багато в чому залежить від характеру політичного режиму. Авторитарні та тоталітарні режими мають особливі правила прийняття політичних рішень. Для них характерні авторитарно-бюрократична технологія та закритий характер: рішення приймає обмежене коло осіб, без всебічного аналізу різноманітної інформації, кулуарно, без обговорення з політичною опозицією (якої часто просто офіційно не існує), без урахування громадської думки.

На відміну від тоталітарних та авторитарних режимів, демократичні політичні режими мають чітко визначені процедурні правила прийняття політичних рішень - зафіксовані в законах та нормах, зі сталою традицією публічних дебатів, узгодження між різними групами, з урахуванням громадської думки.

Отже, політичний менеджмент передбачає безпосередній розгляд, ухвалення та втілення в практичне життя політичних рішень. Цю функцію покладено на спеціалізовану групу людей (політична, правляча еліта), яка домагається необхідної поведінки людей — членів суспільства за допомогою правових норм, умовлянь і маніпулювання. Останні три види соціотехніки управління інакше називають інструментами регулювання впливу на людей.

Політичний менеджмент охоплює систему управління політичною сферою суспільства на основі використання форм, методів і технологій правового менеджменту та політичного маркетингу. Він передбачає безпосередній розгляд, ухвалення та втілення в життя політичних рішень. Цю функцію покладено на спеціалізовану групу людей (політична, правляча еліта), яка домагається необхідної поведінки людей — членів суспільства — за допомогою правових норм, умовлянь і маніпулювання. Ці види соціотехніки управління називають ще інструментами регулювання впливу на людей[6, c. 124-126].

За порушення суб'єктом або об'єктом політики правових норм (законів, постанов, указів та інших нормативних актів), керівна група вдається до санкцій: звільнення з роботи, заборона на професії, обмеження певних прав (поїздки за кордон, публікування своїх праць тощо), обструкція в засобах масової інформації, судове та адміністративне переслідування. Крім санкцій, керівна група використовує і засоби заохочення: доступ до матеріальних благ і послуг, популяризація в засобах масової інформації та ін. Такі види впливу на громадськість часто застосовують для розколу суспільних груп, які не поділяють домінуючих норм поведінки, моральних цінностей, оцінок суспільно-політичної ситуації.

Вплив на суб'єкти та об'єкти політики за допомогою умовлянь здійснюють тоді, коли намагаються їх переконати в необхідності певного політичного вибору. Техніка умовлянь передбачає залучення раціональної та нераціональної аргументації, використання статистичних даних, фактів, прагматичних аргументів, результатів соціологічних і соціопсихологічних досліджень. Під час нераціональної аргументації покладаються не на істинність аргументів, а на особистісні якості людей, котрі поділяють аналогічні думки, на авторитети, думки більшості громадян тощо. Використовують і техніку формування емоційного компоненту, коли звертаються до стереотипів, національних інтересів, висміювання, залякування та ін.

Маніпулювання суспільною свідомістю використовують за потреби вплинути на суб'єкти, об'єкти політики, впливових кіл. Засоби маніпулювання поділяють на мовні та немовні. Мовні передбачають використання певних штампів, термінів, ідеологічних і політичних кліше тощо. До немовних належать маніпулювання інформацією: блокування “невигідної” інформації, затримання її або викладення в сприятливому для себе контексті. Найчастіше використовують фрагментарність інформації, що унеможливлює оцінку певної події в повному обсязі, об'єктивно. Це пасивний варіант маніпуляції. До активних належить насаджування стереотипів, “правильних” норм і цінностей.

Політичний менеджмент – це ефективне досягнення політичних цілей політичною партією, інститутом, державою завдяки політичному плануванню, організації, політичному лідерству (керівництву) і політичному контролю над усіма видами ресурсів (матеріальними, людськими, духовно-інформаційними). Тому, виконання основних функцій політичного управління припускає використання політичним менеджментом деяких навиків і умінь: концептуальних, людських і технічних. Крім того можна виділити ще і такі функції політичного менеджменту, як підбір функціонерів для роботи у політичних і владних структурах, здійснення комунікації й ухвалення політичних рішень.

Політичне планування визначає той стан, в якому та або інша політична структура або політична організація хотіла б опинитися в майбутньому, і той маршрут, що приведе її туди. Політичне планування – це визначення політичних цілей, електоральних показників діяльності політичної структури в майбутньому, а також постановка політичних завдань і оцінка необхідних для їх вирішення всіх видів ресурсів. Недостатньо високий рівень політичного планування чреватий низькою ефективною діяльністю будь-якої політичної структури – як держави, так і політичної партії.

Організація припускає прийняття політичного рішення про методи й інструменти виконання плану політичної структури, конкретизацію політичних завдань для окремих структурних підрозділів і розподіл ресурсів між ними.

Значення політичного лідерства як однієї з функцій політичного менеджменту постійно зростає. Під політичним лідерством необхідно розуміти використання впливу політичного керівника для мотивації політичних функціонерів і членів, які входять до політичної структури, для досягнення цілей політичної організації. Ефективне політичне керівництво припускає, що всі члени політичної організації розділяють її політичні цілі, політичні цінності і політичну культуру, прагнуть досягти планованих результатів спільної діяльності.

Політичний контроль означає спостереження за діями членів і функціонерів політичної організації, точним крокуванням політичної структури за обраним політичним курсом і досягненням поставлених політичних цілей, а також внесенням необхідних коректив. Недолік уваги до виконання функції політичного контролю або відсутність необхідної інформації можуть призвести до виникнення серйозних проблем.

Таким чином, керівники політичної організації несуть безпосередню відповідальність за досягнення результатів політичної діяльності, тобто виконання поставлених перед політичною структурою політичних цілей

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: