Політична думка Західноєвропейського Середньовіччя.

Глибокий відбиток на розвитку політичної думки наклали християнство та римо - католицька церква. Центральною проблемою політичної думки було питання про те, яка влада (організація) повинна бути пріоритетною: духовна (церква) чи світська (держава). За домінування церковної влади виступали Фома Аквінський, Августин, а за пріорі те світської – М. Падуанський, В. Оккам, А. Данте.

Фома Аквінський- що держава, як ціле, логічно випереджує індивідів, що її складають, й благо держави є важливіше за благо її громадян. Держава є необхідною; на її чолі стоїть світська влада, але вона є вторинною, бо всі види влади на землі є від Бога. Головним завдання державної влади є сприяння державному благу, збереженню миру і справедливості у суспільстві. Народ має право скинути владу несправедливого та жорстокого монарха, якщо він посягає на права церкви. Найкращою формою правління Фома Аквінський вважав монархію, зокрема такий її різновид, як монархія політична, у якій влада правителів залежить від закону та не виходить за його рамки.

Марсилій Падуанський - що джерелом будь-якої влади є народ. Народ є носієм суверенітету та верховним законодавцем. народ у розумінні– це не усе населення, а лише його найдостойніша частина. Усе суспільство мислитель ділив на вищу категорію (військові, священики, чиновники), яка дбає про загальне благо, та нижчу категорію (торговці, землероби, ремісники), яка дбає лише про свої приватні інтереси. одним із перших почав проводити чітке розмежування законодавчої та виконавчої влади. Він витупав за вірність монарха та державних посадових осіб. Держава для М. Падуанського – це світський інститут, який розвивається за власними законами. Держава виросла із сім’ї, як найпростішого елементу людської асоціації.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: