Політико-правове вчення Аристотеля і Платона.

У галузі політичної філософії працями «Держава», «Політик», «Закони» уславився давньогрецький філософ Платон. У праці «Політик» Платон характеризує політику як царське мистецтво, для якого визначальним є наявність справжнього знання і здатності правити людьми. Ідеальна держава - це справедливе правління мудреців. Метою держави є гармонія як у внутрішніх, так і в зовнішніх проявах, а суть гармонії як результату розподілу функцій у державі і водночас її гарантії - це законослухняність. У державі панує закон, а урядовці й решта громадян однаково рівні перед ним. Платон уводить свою ієрархію верств: філософи-правителі, охоронці та воїни, ремісники й селяни, які займаються фізичною працею.

Аристотель започаткував політичну науку як самостійну дисципліну. Вчення про неї розвинув у працях «Політика»,«Афінська Політія», «Етика», «Риторика». Держава - це, на думку Аристотеля, самодостатня для існування сукупність громадян. Аристотель вирізняв 3 правильні форми правління (монархію, аристократію і політію), за яких правителі обстоюють загальну користь, і 3 неправильні(тиранія, олігархія і демократія), за яких досягається лише особиста користь для правителів. Ідеал державного устрою - конституційне правління. Військову силу Аристотель вважав за необхідну ознаку держави, що потрібна для поневолення інших народів, а передусім для того щоб самим не потрапити в рабство.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: