Політична думка Стародавнього Сходу.

Перші соці­ально-політичні погляди мали релігійно-міфологічний харак­тер і лише у XI - VIII ст. ст. до н. є. відбувається перехід до відносно раціонального погляду на світ в цілому та державу, зокрема. Це проявляється у вченнях Конфуція, Мо Цзи, Лао-цзи (Китай), Будди (Індія), Заратустри (Персія) та ін.

Фундаментальну роль в історії політичної думки Китаю відіграло вчення Конфуція, викладене в укладеній його уч­нями книзі "Бесіди та висловлювання", Конфуцій розвиває патріархальну концепцію держави: держава - це велика сім'я, а влада імператора є чимось на зразок влади батька. Відносини правителів і підданих схожі на відносини у сім'ї, де молодші залежні від старших. Конфуцій був прихильником ненасиль­ницьких методів правління, відданості правителю, абсолют­ного послуху усім "старшим". Політична етика Конфуція спрямована на досягнення внутрішнього миру між верхами та низами суспільства; він відкидав бунти, війни, завойов­ницькі походи, боротьбу за владу.

Школа даосизму заснована в VI ст. до н. є. китайським мислителем Лао-цзи. Даосисти виходили з того, що людина - частина природи, і знаходить своє щастя у єдності з при­родою. Цивілізація є джерелом нещасть, бо людина втрачає спокій. Держави повинні бути маленькі, з не чисельним на­селенням. Лао-цзи називають одним із перших анархістів за його засудження доцільності існування держави. Ідея даосизму передбачала створення міні-держав на рівні сіл, об­щин; правителям рекомендувалося якнайменше втручатися у природний плин життя.

Однією з провідних течій давньокитайської політичної думки є легізм, засновником якого є Шан Ян. Легісти вва­жали, що держава повинна ліквідувати розпущеність на­роду, встановлювати певні еталони в думках і діях усіх громадян. Вони виступали за укріплення чиновницького та карального апарату, запровадження жорстких норм, що регламентують усі сфери життя і виконання яких забезпе­чується під загрозою покарання. Легізм сприяв утвердженню деспотії.

Китайський мислитель Мо-Цзи виступав із ідеями вибор­ності правителя, соціальної рівності людей. Він критикував соціальну несправедливість, засуджував аристократизм і закликав до проведення реформ на користь народу. Він вва­жав, що здійснення реформ передбачає не тільки викорис­тання звичаїв, а й запровадження законів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: