ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Тема: МОРФОЛОГІЯ МІКРОБІВКонтрольні запитання 1. Охарактеризуйте аеробні та анаеробні бактерії. 2. Будова бактерій, грибків, дріжджів, спірохетів, вірусів. 3. Чим відрізняються віруси від інших мікроорганізмів? 4. Як поділяються мікроорганізми за способом харчування? 5. Дихання мікробів.
До складу мікробів входять такі основні групи мікроорганізмів: бактерії, грибки (включаючи дріжджі), спірохети, найпростіші, віруси. Бактерії. Залежно від форми, бактерії (рис. 2.1) поділяються на кулеподібні, паличкоподібні та завиті. Найпоширенішими в природі є кулеподібні бактерії або коки, які мають форму кульок, хоча зустрічаються й овальної або бобоподібної форми. Коки бувають як одинарними клітинами (мікрококи), так і з'єднаними попарно (диплококи), або по чотири (тетрококи), або у вигляді ланцюжків (стрептококи), чи у вигляді накопичень кубічної форми із восьми клітин, розташованих одні над одними (сарцини), або ж у вигляді накопичень, подібних до грона винограду (стафілококи).
Рис. 2.1. Форми бактерій: а - кулеподібні: 1 - мікрококи; 2 - стрептококи; 3 - диплококи і тетракоки; 4 - стафілококи; 5 - сарцини; б - паличкоподібні: - палички без спор; 7 - палички зі спорами; в - кручені: 8 - вібріони; 9 - спірілли; 10 - спірохети.
Досить поширені у природі також паличкоподібні бактерії, які мають форму паличок, коротких або довгих. Вони, як і кулеподібні, бувають одинарними, з'єднаними попарно (диплобактерії), або ж ланцюжком (стрептобактерії). Завиті бактерії дуже різноманітні — від ледь зігнутих, що нагадують кому (вібріони), до спіралеподібних з кількома завитками (спірілли). Будова бактерії досить проста, вона складається із протоплазми, оболонки та ядрової речовини. Протоплазма бактерії—це напіврідка прозора речовина. У деяких бактерій у протоплазмі розміщені валютинові зерна, які можна побачити під мікроскопом. Існують бактерії, котрі мають джгутики та капсулу. Капсулу бактерії можуть мати постійно, або ж отримувати її після проникнення в людський організм чи в організм тварини (залежно від виду бактерії). Вона захищає бактерію від негативного впливу середовища. Джгутики є органом руху бактерії. їх кількість може бути різною, та не всі бактерії їх мають. Деякі бактерії можуть мати ще й спори. Властивість утворювати спори мають збудники газової гангрени, сибірської язви та інших захворювань. Спори утворюються за несприятливих умов існування бактерії (зміна температури тощо). За сприятливих умов спори можуть перетворюватися на бактеріальну клітину. За зовнішньою простотою бактерії криється досить складний організм. Хімічний склад цитоплазми має властивість змінюватися. Основними хімічними з'єднаннями цитоплазми є білки, нуклеїнові кислоти, ліпіди а також вода. В цитоплазмі у вигляді маленьких зернинок розсіяні багаті нуклеїнові кислоти (РНК) рибосоми. У них відбувається синтез білків клітини. Процеси окислення органічних речовин, які є джерелом енергії, відбуваються у мезосомах (дрібних частинках різної форми, виявлених у цитоплазмі). Наявні у цитоплазмі також і крупинки глікогену (крохмалеподібної речовини), краплі жиру та інші речовини, які є запасним поживним матеріалом. Цитоплазматична мембрана (тонкий шар цитоплазми, який прилягає до оболонки), відіграє важливу роль в обміні речовин між клітиною та навколишнім середовищем. Бактерії (рис. 2.2) - це організми, які не мають ядра, типового для клітин інших організмів, проте у клітинах бактерій виявлено ядрову речовину, сконцентровану переважно у центрі цитоплазми. Ці ядроподібні утворення називаються нуклеоїдами. Оболонка клітин бактерій є захистом від несприятливих умов. Хімічний склад її досить складний. Основна речовина, з якої складається оболонка — муреїн. Оболонку бактерії часто називають клітковою стіною, оскільки вона є досить міцною. Залежно від типу дихання всі мікроби поділяються на аеробні (котрі живуть при доступі повітря) та анаеробні (котрі при доступі повітря гинуть). Грибки. Як і бактерії, грибки є рослинними організмами, проте вони мають складнішу будову. До грибків належать макрофіти (їстиві) та мікро-фіти (мікроскопічної форми, багато з яких поширені у природі як плісняви та плісняві грибки). Плісняви можуть бути одноклітинними та багатоклітинними. Більшість грибків складається з дуже тонких, сильно розгалужених ниток, котрі по-різному переплітаються між собою. Ці нитки називаються гіфами, а саме тіло гриба—міцелієм. Міцелій різного кольору можна побачити на поверхні продуктів, які псуються (пухнастий наліт). Будова клітин грибів подібна до будови клітин інших рослинних організмів. Кліткові оболонки грибів складаються з полісахаридів, білкових та інших азотистих речовин, ліпідів. Система мембран у грибків розвинута краще, ніж у бактерій, тут вже є вакуолі (порожнини, наповнені клітинним соком). Енергетичні процеси відбуваються у мітохондріях (дрібних частинках, оточених мембраною та розділених перегородками). На відміну від клітини бактерії, клітина грибка має одне або кілька ядер. Дріжджі. На відміну від грибків, дріжджі (рис. 2.3) бувають лише одноклітинними. Форма клітин дріжджів є переважно круглою або овальною, хоча зустрічаються і трикутні, серповидні та циліндричні. Дріжджі іноді називають цукровими грибами, через їх здатність перетворювати цукор на етиловий спирт і вуглекислий газ. За розмірами дріжджі набагато більші від бактерій, хоча розміри можуть змінюватися. Дріжджова клітина складається із оболонки, протоплазми та ядра. У протоплазмі міститься велика кількість жиру, білку, вітамінів; тут виділяється цитоплазматична мембрана, цитоплазма з рибосомами та мітохондріями, а також ядро, оточене мембраною. Оболонка дріжджової клітини складається з кількох шарів (рис. 2.4). Рис. 2.2. Схема будови бактеріальної клітини: 1 - капсула; 2 - кліткова стіна; 3 - цитоплазматична мембрана; 4 - цитоплазма; 5 - мезосоми; 6 - рибосоми; 7 - нуклеоїд; 8 - внутрішньоцито-плазматичні мембранні утворення; 9 - жирові краплі; 10 - полісахаридні гранули; 11 - гранули поліфосфату; 12 - сіркові утворення; 13 - джгутики; 14 — базальне тільце.
Рис. 2.3. Дріжджі Рис. 2.4. Схема будови дріжджової клітини: 1 - оболонка; 2 - ядро, яке ділиться; 3 - глікоген; 4 - цитоплазма; 5 - валютин; 6 - вакуоля; 7 - мітохондрії.
Спірохети. Будова клітин строхети дещо відрізняється від будови вже згаданих мікроорганізмів. Вона має форму нитки — наче спіралеподібно накрученої стрічки протоплазми. Ядрова речовина цієї клітини розміщена по всій протоплазмі. Клітини строхети мають властивість рухатися. До них належить низка інфекційних захворювань (збудник сифілісу, тифу та ін.). Найпростіші. Це організми тваринного походження. Вони є одноклітинними. Відрізняються від інших мікроорганізмів тим, що деякі з них можуть бути без оболонки, маючи лише ущільнену зовнішню частину протоплазми. Органами руху у найпростіших можуть бути джгутики. Функцію травлення та виділення виконують вакуолі, розміщені у протоплазмі. Ці мікроорганізми не мають сталої форми, вони ніби переливаються, змінюючи при цьому форму й одночасно рухаючись. До найпростіших належать збудники малярії, амебної дизентерії та інших захворювань. Віруси. Це надзвичайно мікроскопічні істоти, які можна спостерігати лише за допомогою електронного мікроскопа (рис. 2.5). Розміри цих мікроорганізмів вимірюються мікронами. їх будова значно простіша від будови клітин інших мікроорганізмів. У вірусів немає оболонки, цитоплазми, ядра. Вони бувають різноманітними: паличкоподібними, округлими, спіралеподібними, а також у вигляді прямокутника. Головна відмінність вірусів від інших мікроорганізмів — відсутність здатності розмножуватися поза організмом. Оскільки ці організми не мають кліткової будови, вони можуть розвиватися лише у клітинах чи у тканинах живого організму. Віруси мають дуже неоднорідний хімічний склад. Вони можуть складатися лише з білка й однієї нуклеїнової кислоти — ДНК, або РНК, до складу інших можуть входити ще полісахариди чи ліпіди. Віруси можуть вражати і рослин і тварин. Вони викликають низку інфекційних захворювань, таких як грип, кір, натуральна віспа, сказ та ін. Рис. 2.5. Електронна мікроскопія віруса та бактеріофага: а - вірус віспяної вакцини; б - бактеріофаг; в - схема будови фага: 1 - головка; 2 - ДНК; 3 - відросток; 4 - стержень; 5 - пластинка відростку; 6 - волокна. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|