Ніщо не існує поза текстом» та концепція «деконструкції» Ж. Дерріда.

Одним із головних завдань постструктуралізму є критика західноєвропейської метафізики з її логоцентризмом, виявлення за всіма культурними продуктами та розумовими схемами мови влади і влади мови.

Одним з найбільш яскравих представників постструктуралізму вважається французький філософ Жак Дерріда. Його робота «Про граматологіі» (1967) стала програмною. Поставивши питання про вичерпаність ресурсів розуму в тих формах, у яких вони використовувались провідними напрямками класичної і сучасної західної філософії, Дерріда вважає умовою подолання метафізики такий спосіб філософської роботи, як деконструкція. Суть його - у виявленні в текстах опорних понять і шару метафор, що вказують на самототожність тексту, на сліди його перегуків з іншими текстами. Головне завдання деконструкції (операцій «розборки» і «збірки») - показати в будь-якого роду текстах значущість елементів позасистемних, маргінальних, «роздратувати і виманити назовні конфліктуючі сили означених» (Б. Джонсон).

Особливе значення при цьому набуває контекст - система розмикається і «входить в контекст». Оскільки контекст може розширюватися безмежно, остільки залежне від контексту значення виявляється абсолютно невизначеним. Під тиском контексту в тексті розмиваються межі «зовнішнього і внутрішнього». На противагу виключення субєкта в структуралізму постструктуралізм висуває тезу про «включеності» бажань субєкта в процес означених.

Структуралізм, інтелектуальний рух, котрій характерно прагнення розкриття моделей, що у основі соціальних і культурних явищ.Методологічним зразком для структуралізму служить структурна лінгвістика – найбільш впливове в 20 в. направлення у науці про мову. Лінгвіст намагається вочевидь описати приховані протиставлення, структури та правила, що роблять можливими мовні висловлювання, тоді як структураліст розглядає одяг, літературу, етикет, міф, жести як численні «мови», у яких спілкуються представники тій чи іншій культури; він намагається виділити приховану систему протиставлень, які у кожній оказії визначають структуру конкретних дій чи об'єктів.

Постструктуралізм не утворює організаційної єдності і не має спільної програми, тому ознайомимося з ним через концепції деяких вчених. Сьогодні найвідомішим і найпопулярнішим філософом і літературознавцем Франції є Ж.Дерріда та його вчення про деконструктивізм. Дерріда рішуче пориває з філософською традицією. В його працях синтезуються найрізноманітніші тексти — філософські, літературні, лінгвістичні, соціологічні, психологічні. Тексти, що виникають при цьому, є чимось середнім між теорією і вимислом, філософією і літературою, лінгвістикою і риторикою. Дерріда ставить питання про вичерпність ресурсів розуму в тих формах, у яких вони використовувались провідними напрямками класичної і сучасної філософії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: