Текст» і «дискурс» - як провідні терміни філософії постмодернізму. Мислення як «інтерпретація», а не «знання».

У постструктуралізмі будь-які структури розуміються не як абсолютні даності, але як щось принципово відкрите й незавершене, щось без абсолютного центра, без абсолютної системи координат. Це, зокрема, пов'язане з відмовою від подання про бінарні опозиції як основі відносин між елементами системи. Постструктуралізм у соціології представлений ідеями Мішеля Фуко (1926-1984), роботи "Наглядати й карати. Народження в'язниці" (1975), "Воля до знання" (1976).

Фуко показує, що система мови й інших знакових систем, з одного боку, і система влади й соціальних інститутів, з інший, будучи тісно взаємозалежними, піддані взаємному впливу й зміні. Влада не має центра, не належить яким-небудь конкретним індивідам або групам, тому що кожний одночасно й має владу, і підкоряється влади інших. Політикові М. Фуко розглядає не як відношення соціальних груп, а як особливий культурний спосіб вироблення й поширення знання. М. Фуко воліє писати не про структуру, а про дискурс.

Дискурс - це соціально обумовлений порядок міркування, організація системи мови й дії. Пануюча в даній культурі форма дискурса тісно пов'язана з пануючою формою влади, поширюється за допомогою й в інтересах влади, лежить в основі влади. У зв'язку із цим М. Фуко вводить поняття влади-знання. Головні об'єкти влади-знання - це мова й тіло людини. Влада нав'язує певний дискурс, певне самоопис людини й суспільства, влада управляє діями людських тіл у часі й просторі. Історична зміна влади-знання позначає зміну відносини до людського тіла. М. Фуко демонструє це, аналізуючи історію появи в Європі психіатричних клінік, лікарень, фабрик, регулярних армій, шкіл, тюрьм, історію появи сучасної сексуальності як особливого відношення до тіла. Нові інститути принципово відрізняються від середньовічних, і в основі їх - виховання людських душ і дисциплінування тіла.

У суспільстві споживання та масмедіа, основні характеристики якого виглядають як аморфні, розмиті та невизначені, сам народ перетворюється на аморфну масу споживачів та клієнтів, на електорат, а інтелігенція взагалі звільнила місце інтелектуалам, що являють собою просто осіб розумової праці. У силу радикальних змін інтелектуали вже втратили ілюзії щодо справедливості, вони не претендують на роль «властителів дум». У книзі «Могила інтелектуала» Ліотар називає Сартра останнім «великим інтелектуалом», що вірить у «справедливу справу».

В цьому контексті слід наголосити, що постмодернізм виникає як усвідомлення вичерпності онтології, у межах якої реальність могла підлягати насильницькому перетворенню, переводу з «нерозумного» стану до «розумного». Предмет чинить опір впливові людини, порядок речей «мстить» нашим спробам його переробити. Таке скептичне відхилення від установки на перетворення світу тягне за собою відмову від спроб його систематизації: світ не тільки не піддається людським зусиллям його переробити, але й не вкладається ні в які теоретичні схеми.

З боку постмодернізму наука підлягає серйозній критиці, їй вже відказують у монопольному володінні істиною. Постмодернізм заперечує її здатність давати об'єктивне, достовірне знання, відкривати закономірності та причинні зв'язки, виявляти тенденції. Науку критикують за те, що вона абсолютизує раціональні методи пізнання, а ігнорує інтуїцію, уяву та інші нетрадиційні способи, що вона прагне пізнавати загальне і суттєве, недооцінюючи одиничне та випадкове.

Світогляд сучасної постмодерної людини не має визначених міцних засад, адже всі форми ідеології розмиті, не спираються на волю; це своєрідна софт-ідеологія, тобто м'яка і ніжна. У ній уживається все, що раніше вважалося несумісним; у постмодерністському світогляді немає стійкого внутрішнього ядра. Світовідчуття постмодерної людини можна визначити як неофаталізм, адже людина вже не сприймає себе як хазяїна своєї долі, він вірить у гру випадковості, у раптове, несподіване везіння. Мета, а тим більше велика ціль, перестають бути важливою цінністю; в наші дні спостерігається «гіпертрофія засобів і атрофія цілей».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: