ПИТАННЯ 112. Арешт майна у кримінальному провадженні

Арешт майна (статті 170–175 КПК України)– тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна застосовується з метою забезпечення:

– збереження речових доказів;

– спеціальної конфіскації;

– конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

– відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Предмет арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК):

– рухоме чи нерухоме майно;

– гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

– видаткові операції;

– цінні папери;

– майнові, корпоративні права

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК України.

Арешт може бути накладено на майно:

– будь-якої фізичної або юридичної особи – за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (з метою забезпечення збереження речових доказів);

– підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи – за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації;

– підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, – за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна;

– підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, – за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження;

– третьої особи – якщо вона набула його безоплатно або за вищу чи нижчу ринкової вартості і знала (повинна була знати), що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1–4 ч. 1 ст. 96 ² КК України.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Арешт майна полягає у забороні відчужувати, розпоряджатися чи користуватися майном.

Разом з цим, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

З клопотанням про арешт майна має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано (ч.5 ст. 171 КПК України):

– не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна;

– протягом 48 годин після вилучення майна – у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді.

Недотримання вказаних строків зумовлює негайне повернення тимчасово вилученого майна особі, в якої його було вилучено.

Слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: