Забруднення навколишнього середовища

Внаслідок викиду радіоактивних матеріалів із зруйнованого 26 квітня 1986 р. четвертого блока Чорнобильської АЕС забруднено понад 53,5 тис.кв. кілометрів території України. Найбільш забрудненою є територія зони відчуження, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році. Територія цієї зони становить 2044 кв. кілометри. У 1998 році до території зони відчуження приєднано частину території зони безумовного (обов'язкового) відселення (далі — зона відчуження), і тепер загальна площа зони відчуження становить 2598 кв. кілометрів. Ця територія належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для зони відчуження характерні:

висока щільність радіонуклідів на поверхні землі та їх концентрація в поверхневих водах;

наявність великих локалізованих джерел радіоактивності (об’єкт “Укриття”, пункти захоронення та пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів);

формування у межах її території основної частини забруднення стоку
р. Дніпра;

особливі ландшафтні умови, які сприяють підвищенню міграції радіонуклідів;

припинення традиційної господарської діяльності.

Основними радіонуклідами, які визначають забруднення зони відчуження, є цезій-137, стронцій-90 та альфа-випромінювальні трансуранові елементи, сумарні запаси яких у цій зоні становлять більше ніж 720^.10¹⁵ бекерелів активності.

Цезій-137 на цей час обумовлює понад 90 відсотків (суми всіх радіонуклідів аварійного походження) зовнішнього опромінення персоналу, який працює в зоні відчуження, а також населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення (зовнішнього та внутрішнього опромінення).

Основна кількість радіоактивних речовин зосереджена на об'єкті “Укриття”, тобто близько 200 тонн опроміненого і свіжого ядерного палива, змішаного з іншими матеріалами в різноманітних формах. Загальна активність довгоіснуючих радіонуклідів становить близько 700×10¹⁵ бекерелів. Об’єкт "Укриття" виконує свої захисні функції протягом п'ятнадцяти років, проте його стабільність у подальшому не може бути гарантована. Існує гостра необхідність у перетворенні цього об’єкта на екологічно безпечну систему.

Активність радіоактивних відходів (далі - РАВ), зосереджених у пунктах їх захоронення та пунктах тимчасової локалізації, дорівнює приблизно 13?10¹⁵ бекерелів. Ці пункти створено в 1986 — 1987 роках у процесі дезактивації територій, що зазнали радіоактивного забруднення.

Територія зони відчуження є джерелом надходження радіонуклідів у суміжні із зоною регіони, а також, як показали результати досліджень, ефективним захисним бар'єром від поширення радіонуклідів на території України і Білорусі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: