Ефективність робіт з радіаційного захисту населення

Результати оцінки протирадіаційних заходів дають підстави стверджувати, що найефективнішими були:

заміна продуктів харчування з високими рівнями радіоактивного забруднення на чисті;

вапнування ґрунтів (одночасно із зниженням рівня накопичення радіоактивного цезію-137 давало змогу зменшити накопичення важких металів - свинцю і кадмію);

внесення підвищених доз мінеральних добрив;

залуження та перезалуження луків, пасовищ;

глибоке переорювання ґрунтів там, де це давала змогу потужність гумусового горизонту.

Меншою від очікуваної була ефективність заходу з переселення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, через недостатньо враховані соціально-психологічні чинники. Якщо оцінювати переселення з позиції зміни сумарних доз опромінення, то слід зазначити, що в деяких випадках після переселення на території, що не віднесені до радіоактивно забруднених, сумарна доза опромінення не зменшується, а, навпаки, збільшується. Це зумовлено додатковим опроміненням від джерел природної радіоактивності (радону). Вибір місць переселення на першому етапі не завжди був оптимальним. Крім того, переселення проводилося як примусовий захід, хоча громадяни повинні мати право добровільного вибору місця проживання. Якщо громадяни, які мають право на переселення, залишаються проживати на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, держава зобов’язана гарантувати їм надійний захист, а у разі переїзду — забезпечувати компенсацію вартості втраченого майна, працевлаштування і соціальний захист.

Результати дозиметричної паспортизації, проведеної у 1996 — 2001 роках, показали, що внаслідок здійснення протирадіаційних заходів та природного відновлювального процесу список населених пунктів, що віднесені до зон радіоактивного забруднення, може бути значно скорочено. У 1350 населених пунктах сумарна середньорічна ефективна доза опромінення людей не перевищує критерію віднесення до зони посиленого радіоекологічного контролю — 0,5 мілізіверт за рік. У цих населених пунктах проживає 1,6 млн. осіб, з них 390 тис. дітей.

За оцінками вітчизняних та зарубіжних учених на території зони відчуження в даний час зосереджено близько 720^.10¹⁵ бекерелів (або майже
20 млн. кюрі) сумарної активності радіонуклідів аварійного викиду. Причому в природних екосистемах зони їх кількість досягає 8^.10¹⁵ бекерелів (або майже 0,2 млн. кюрі). Сумарна активність РАВ на пунктах тимчасового зберігання становить майже 13^.10¹⁵ бекерелів (понад 0,3 млн. кюрі), в об’єкті “Укриття” — 700^.10¹⁵ бекерелів (близько 20 млн. кюрі). Площа території із щільністю забруднення цезієм-137 понад 555 кілобекерелів на кв. метр (або 15 кюрі на кв. кілометр), радіоактивним стронцієм понад 111 кілобекерелів на кв. метр (або 3 кюрі на кв. кілометр) та плутонієм понад 3,7 кілобекерелів на кв. метр (або 0,1 кюрі на кв. кілометр) дорівнює приблизно 1800 кв. кілометрів. Обсяг щорічного винесення за межі зони цих радіонуклідів становить приблизно (0,5 — 3)^.10^-3 відсотків запасів у природних екосистемах і (1 — 7)^.10^-7 відсотків запасів природно-техногенного комплексу (включаючи об’єкт “Укриття”).

Отже, бар’єрні властивості природно-техногенного комплексу зони відчуження є досить ефективними, оскільки від їх надійності залежить ступінь небезпеки цієї зони для населених територій.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: