Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






II. Мета та завдання Національної програми




1. Метою Національної програми є:

збереження здоров’я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

зміцнення та підтримка бар’єрів радіаційної безпеки, радіаційний захист населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, обмеження поширення радіонуклідів із зони відчуження;

соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, економічна реабілітація цих територій і переведення їх до категорії чистих.

Основні завдання Національної програми та пріоритетність цих завдань визначено за кожним напрямом її виконання.

2. Основними завдання Національної програми є:

1) збереження здоров'я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Виходячи з 16-річного досвіду роботи, пов’язаної із зменшенням негативних медичних наслідків катастрофи, в рамках Національної програми передбачено такі основні завдання щодо збереження здоров`я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

надання висококваліфікованої та ефективної медичної допомоги;

зміцнення медико-санітарної бази для надання цільової медичної допомоги;

профілактика захворювань серед цієї категорії громадян та їх оздоровлення.

Групами першочергового медичного нагляду в поточному десятиріччі стануть:

особи, які перенесли гостру променеву хворобу, і учасники ліквідації, які отримали дозу понад 250 мілігрей;

особи, які страждають на онкологічні захворювання, аутоімунні тиреоїдити і гіпотиреози, лейкемії, міелодиспластичний синдром, пов’язані з опроміненням;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з функціональними відхиленнями з боку гематологічної системи;

діти, опромінені в ранній йодний період (до вересня 1986 року), та ті, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Виконання основних завдань цього напряму передбачає здійснення заходів щодо охорони материнства і дитинства, підвищення рівня диспансеризації; оздоровлення та лікування в спеціалізованих медичних закладах; організації роботи центрів соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З цією метою розроблятимуться багато- та однорічні програми комплексного медико-санітарного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передусім передбачатимуть:

надання висококваліфікованої і гарантованої медичної допомоги хворим з реалізованою патологією з груп високого ризику та груп диспансерного нагляду;

проведення генетичного моніторингу потерпілих дітей;

здійснення профілактичних заходів щодо збереження здоров`я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (дітей і дорослих), у тому числі оздоровлення та соціально-психологічної реабілітації;

розроблення та впровадження в лікувальних закладах найбільш ефективних заходів щодо зменшення онкогематологічних, нейропсихічних та інших захворювань, які призводять до інвалідності;

розвиток реабілітаційних напрямів;

функціонування Державного реєстру осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

удосконалення методики встановлення зв'язку хвороб з дією іонізуючого опромінення та інших негативних чинників катастрофи;

2) зміцнення та підтримка бар’єрів радіаційної безпеки, радіаційний захист осіб, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, обмеження поширення радіонуклідів із зони відчуження.

Відповідно до сучасних підходів стосовно забезпечення належного рівня безпеки об'єктів, які несуть загрозу негативного впливу на персонал, що їх обслуговує, населення та навколишнє природне середовище, передбачається створення системи бар'єрів радіаційної безпеки, яка захищає від дії шкідливих чинників, зумовлених речовинами, що зосереджені в небезпечному об'єкті.

Близько 3 відсотків радіоактивності із зруйнованого реактора вже потрапило в навколишнє природне середовище, і це формує зовнішнє та внутрішнє опромінення населення. До цього часу більшість осіб, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, з моменту аварії на Чорнобильській АЕС уже отримала 80 - 90 відсотків очікуваної за 70 років дози додаткового опромінення.

Відповідно до законодавства, мірою негативного впливу на людину визначається ефективна доза опромінення, додаткова до доаварійного рівня, яка отримана або може бути отримана за рахунок усіх радіонуклідів, що потрапили у навколишнє природне середовище внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Близько 97 відсотків залишків палива зруйнованого реактора зосереджено в зоні відчуження навколо Чорнобильської АЕС. Це передусім об'єкт "Укриття", пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів.

Основними завданнями цього напряму є:

радіаційний захист населення на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

посилення бар'єрних функцій зони відчуження з метою обмеження поширення радіонуклідів за її межі;

проведення радіаційного моніторингу на території, що зазнала радіоактивного забруднення.

Радіаційний захист населення на території, що
зазнала радіоактивного забруднення

Основним напрямом радіаційного захисту населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення, є здійснення оптимізованих протирадіаційних заходів в агропромисловому виробництві та лісовому господарстві, зокрема щодо:

дотримання установлених державними санітарно-гігієнічними нормативами рівнів радіоактивного забруднення продуктів харчування у процесі їх виробництва;

зменшення колективної дози додаткового опромінення населення шляхом відповідного зменшення загального надходження радіонуклідів з продукцією, що споживається.

Першочергові заходи спрямовуються на припинення виробництва продукції з рівнями забруднення, що перевищують державні санітарно-гігієнічні нормативи. Обсяг необхідних матеріальних і фінансових ресурсів обумовлюється кількістю населених пунктів і дворів, що потребують здійснення протирадіаційних заходів. Під час визначення необхідних протирадіаційних заходів (введення до раціону кормових домішок, поліпшення луків, вапнування сінокосів і пасовищ тощо), обсягів їх проведення (чисельність поголів’я худоби, площа угідь тощо) використовується принцип оптимізації.

Черговість проведення робіт з реабілітації виведених з господарського користування земель визначається з урахуванням щільності їх забруднення, природної родючості угідь, кількості функціонуючих господарств. Перевага надається мінеральним ґрунтам із щільністю забруднення до 555 кілобекерелів на кв. метр. Реабілітацію земель на органогенних ґрунтах з рівнем забруднення цезієм-137 понад 110 кілобекерелів на кв. метр у найближчі роки проводити економічно недоцільно. У зв’язку з цим необхідно розробити та внести до земельного законодавства зміни щодо заборони виділення громадянам сінокосів і пасовищ з високими коефіцієнтами переходу цезію-137 у траву, де через заболоченість території не можна провести меліоративні роботи.

Розрахунок необхідних обсягів проведення у 2002 — 2010 роках протирадіаційних заходів виконано на основі науково обгрунтованих оцінок пооб’єктних робіт, пов’язаних з радіологічною реабілітацією території. В основу оцінок покладено результати аналізу таких показників, як величина дозових навантажень на населення, критичність земель, яка враховує загальну площу забруднених земель, кислотність грунтів, забезпеченість їх обмінними формами калію, обсяги здійснення протирадіаційних заходів у попередній 3 — 5-річний період, цільове використання продукції. При проведенні конкретних заходів на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, необхідно брати до уваги технології отримання основної сільськогосподарської продукції, кошторисну вартість робіт у разі виконання цих заходів.

Зусилля зосереджуватимуться передусім на закріпленні якісних показників, досягнутих у виробництві чистої сільськогосподарської продукції на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, і спрямовуватимуться на ті населені пункти і господарства, де існує загроза перевищення додаткової дози опромінення населення понад 1 мілізіверт на рік.

Результати проведеного аналізу свідчать про те, що продукція приватних господарств містить більшу кількість цезію-137, ніж продукція, вироблена сільськогосподарськими підприємствами. Тому для зменшення колективної дози опромінення населення слід здійснювати протирадіаційні заходи переважно в особистих господарствах.

Обласні та районні програми проведення протирадіаційних заходів, що розроблятимуться на основі Національної програми, повинні забезпечити контроль якості у конкретних умовах їх виконання (вперше чи повторно, на торфових чи мінеральних ґрунтах, для худоби м'ясного або молочного напряму тощо). Необхідно визначати очікуване зменшення рівня радіоактивного забруднення продукції. Програми виробничої діяльності повинні включати роботи з проведення моніторингу рівня забруднення території або продукції, результати яких є основою для планування протирадіаційних заходів.

Посилення бар'єрних функцій зони відчуження з
метою обмеження поширення радіонуклідів за її межі

Роботи в зоні відчуження займають особливе місце в системі заходів з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи у зв’язку з тим, що на її території залишилася більша частина радіоактивних матеріалів із зруйнованого реактора та РАВ.

У зв’язку з цим слід:

обмежити та поступово зменшити обсяг винесення радіонуклідів з території зони відчуження шляхом зміцнення бар'єрів безпеки об'єкта “Укриття”, пунктів локалізації РАВ, підсилення радіаційної безпеки забруднених лісів, підтримки діючих і створення нових водоохоронних споруд;

посилити радіаційний захист персоналу в зоні відчуження;

удосконалити нормативно-правову базу з питань забезпечення бар’єрної функції території зони відчуження.

На першому етапі виконання Національної програми здійснюватимуться заходи для:

стабілізації радіоекологічного стануіреабілітації території зони відчуження;

впровадження керованого переходу екологічних систем зони відчуження до більш природного стану із запровадженням спеціального догляду за штучними лісами, меліоративними системами;

подальшого комплексного вивчення напрямів і інтенсивності процесів міграції та перерозподілу радіонуклідів;

підтримки системи моніторингу бар’єрних функцій елементів навколишнього природного середовища та критичних шляхів міграції радіонуклідів за межі зони відчуження;

мінімізації негативного екологічного впливу зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення на суміжні території;

удосконалення системи управління діяльністю в зоні відчуження з використанням сучасних інформаційних і комп'ютерних технологій, підтримання у постійній готовності регіональної складової єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру;

розроблення нормативно-правової бази для функціонування об’єктів зони відчуження з урахуванням особливостей правового режиму цієї зони.

Для удосконалення системи поводження з РАВ у зоні відчуження необхідно:

підвищити бар'єрні властивості пунктів локалізації РАВ;

розробити систему вилучення, сортування, підготовки, контейнеризації, тимчасового зберігання та захоронення РАВ на базі комплексу “Вектор”;

провести класифікацію пунктів локалізації РАВ за рівнем небезпеки та створити систему їх захисту від впливу зовнішніх факторів;

скласти повний кадастр РАВ;

удосконалити систему проведення моніторингу щодо поводження з РАВ.

З метою перетворення об’єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему слід:

зменшити імовірність руйнування об`єкта шляхом стабілізації його конструкцій;

здійснити заходи, спрямовані на зменшення наслідків у разі його руйнування;

збільшити ядерну безпеку об’єкта;

забезпечити медико-соціальний захист персоналу;

здійснити довгострокові заходи щодо перетворення об’єкта на екологічно безпечну систему.

Виконання робіт і досліджень у зоні відчуження, в тому числі щодо поводження з РАВ, супроводжуватиметься аналізом ефективності та контролем їх якості. Цей напрям потребує розроблення відповідних методичних документів.

Складовою частиною Національної програми є виконання Плану здійснення заходів на об’єкті “Укриття”, щодо якого досягнуто домовленості між країнами “великої сімки” і Україною. Виконання Плану фінансується згідно з Рамковою угодою між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду “Укриття” в Україні, ратифікованою Законом України від 4 лютого
1998 року № 80.

Поетапне виконання робіт, пов’язаних із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС, повинне узгоджуватися з відповідними розділами Національної програми.

Проведення радіаційного моніторингу на території,
що зазнала радіоактивного забруднення

Для реалізації цього завдання слід:

своєчасно надавати інформацію для обґрунтуваного прийняття рішень щодо забезпечення радіаційного захисту населення;

постійно проводити оцінку дієвості чи ефективності заходів, пов’язаних із зменшенням доз опромінення;

забезпечувати органи виконавчої влади та населення інформацією щодо величини дози опромінення та її динаміки, що необхідно для проведення медичних, епідеміологічних, екологічних, соціальних та інших видів наукових досліджень, у тому числі - з уточнення дозиметричних і радіоекологічних моделей, методичних аспектів моніторингу.

Радіаційний моніторинг на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, включає:

дозиметричну паспортизацію населених пунктів;

установлення контролю за рівнями радіоактивного забруднення продуктів харчування, лісових продуктів, лікарських рослин.

Дозиметричною паспортизацією буде охоплено близько 2200 населених пунктів з 12 областей. Паспортизація проводитиметься щороку, а її результати будуть доводитися до відома органів виконавчої влади та широких верств населення.

Дозиметричний моніторинг складається з відбору проб та їх радіохімічного і спектрометричного аналізу, вимірювання вмісту радіонуклідів в організмі людини, визначення доз опромінення осіб, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, аналізу розподілу радіонуклідів для розрахунку доз зовнішнього опромінення,контрольних вимірювань зазначених показників для оцінки якості результатів дозиметричної паспортизації, дозиметричних паспортів. Цей моніторинг проводитиметься на основі науково обґрунтованої програми.

Оптимальність радіаційного моніторингу відповідно до завдань, передбачених розділами Національної програми, ґрунтуватиметься на досвіді роботи, пов’язаної з виконанням програм моніторингових досліджень за весь післяаварійний період.

Гарантії якості моніторингу забезпечуватимуться на основі системних вимог до всіх його елементів, які буде визначено у відповідному регламенті.

Рішення з виконання завдань мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи прийматимуться з урахуванням результатів дозиметричного та радіаційного моніторингу, економічних і соціально-психологічних факторів;

3) соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, економічна реабілітація територій, що зазнали радіоактивного забруднення, і переведення їх до категорії чистих.

Основними завданнями цього напряму є:

забезпечення соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; більш широке залучення регіонів до забезпечення соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

створення умов для економічної реабілітації та розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення; удосконалення порядку переведення зазначених територій до категорій чистих;

удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення ефективнішого соціального захисту населення та реабілітаціїтериторій, що зазналирадіоактивного забруднення;

підвищення рівня радіоекологічних знань та поінформованості населення, у тому числі осіб, які здійснюють заходи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Забезпечення соціального захисту осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи

Досвід роботи, пов’язаної з виконанням Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у 1991 - 2001 роках, свідчить, що стратегічні завдання із соціального захисту цих громадян визначено правильно. У першу чергу під захист були взяті найбільш уразливі верстви населення (інваліди і діти), безпосередні учасники ліквідації, жителі населених пунктів, розташованих на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Національною програмою визначено основні групи громадян, які потребують пріоритетності у соціальному захисті, а саме:

інваліди;

діти;

хворі;

учасники ліквідації;

населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення;

евакуйовані особи або громадяни, які відселені із зазначених територій.

Для соціального захисту громадян перелічених категорій необхідно передусім удосконалити:

механізм фінансування заходів, що проводяться на виконання положень Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

механізм забезпечення адресного соціального захисту шляхом створення банку даних усіх категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Важливою складовою роботи з виконання зазначеного Закону України є переселення громадян на чисту територію та поліпшення житлових умов осіб, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Для реалізації цього Закону України необхідно поліпшити житлові умови членів сімей учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та перселенцям, які перебувають на квартирному обліку починаючи з 1990 року (усього 24773 сім’ї). На 1 січня 2002 р. у зоні безумовного (обов’язкового) відселення залишилося проживати 1656 сімей, з них бажають відселитися 876. Крім того для поліпшення житлових умов на квартирному обліку перебуває 23716 сімей потерпілих категорії 2.

Створення умов для економічної реабілітації та розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення; більш широке залучення регіонів до забезпечення соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, удосконалення порядку переведення зазначених територій до категорії чистих

Одним з найбільш важливих питань мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи є повернення територій, що зазнали радіоактивного забруднення, до нормального життя, забезпечення людей роботою, надання можливості містам, районам, іншим населеним пунктам і громадянам для реалізації свого економічного потенціалу.

Відновлення територій, що зазнали радіоактивного забруднення, стає дуже важливим чинником у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і провадитиметься за двома напрямами:

створення умов для її економічної реабілітації та розвитку;

більш широке залучення регіонів до забезпечення соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у місцях їх компактного проживання.

При цьому першочерговими завданнями є:

розширення сфери нетрадиційних видів зайнятості громадян;

створення належних умов праці в сільській місцевості, гнучкої і багатогалузевої системи робочих місць відповідно до пріоритетних напрямів розвитку агропромислової інтеграції, розширення діапазону неаграрних видів діяльності різних соціально-демографічних груп сільського населення;

створення умов для забезпечення кількісної та якісної відповідності робочих місць кадрам;

нормалізація процесів відтворення робочої сили відповідно до цільових орієнтирів соціально-економічного розвитку регіону.

Для розв’язання цих завдань необхідно здійснити у 2002 — 2005 роках комплекс заходів, спрямованих на збільшення місткості ринку праці у цей період, створення нових робочих місць, оптимізацію структури зайнятості відповідно до вимог ринкової економіки. Це дасть змогу у наступний період (2006 — 2010 роки) забезпечити повну економічну реабілітацію зазначених територій, раціональну та збалансовану зайнятість населення з урахуванням кон’юнктури регіонального ринку праці, потреб виробництва і соціальних пріоритетів розвитку регіонів. Передбачається також підвищити основні економічні показники (у тому числі щодо зайнятості населення) областей, значна частина території яких зазнала радіоактивного забруднення, до рівня середніх по Україні.

Невід’ємним елементом стратегії економічної реабілітації та розвитку економіки територій, що зазнали радіоактивного забруднення, є розроблення та застосування пілотних проектів стабілізації зайнятості населення для окремих районів або населених пунктів з використанням коштів державного і місцевого бюджетів. Передбачається залучення до розроблення таких проектів зарубіжних і вітчизняних інвестицій з поступовим зменшенням частки державних коштів, призначених для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В результаті цього вивільнятимуться кошти для створення додаткових робочих місць і працевлаштування незайнятого населення. Метою розроблення та застосування таких проектів є забезпечення зайнятості населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та у місцях компактного переселення; створення пільгових умов оподаткування підприємницької діяльності; залучення, захист і використання вітчизняних і зарубіжних інвестицій до відродження традиційних галузей і спеціалізації цих територій, підвищення ефективності господарювання в окремих регіонах. При цьому необхідно враховувати наявні в районі ресурси, у тому числі трудові, а також спеціалізацію району в обласному поділі праці, рівень радіаційного забруднення та компактність проживання населення, його професійно-кваліфікаційний склад.

Перевагу у соціальному захисті та економічній реабілітації повинні мати ті населені пункти, які у 2002 - 2005 роках будуть переведені із зони безумовного (обов’язкового) відселення до зони гарантованого добровільного відселення.

Удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення
ефективнішого соціального захисту населення та реабілітації
територій, що зазнали радіоактивного забруднення

Основними завданнями цього напряму є:

визначення механізму проведення розрахунку видатків за безоплатне оперативне лікування, передбачене Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

врегулювання питань надання пільгових кредитів тим, хто проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, і потребує поліпшення житлових умов, а також переселенцям;

розроблення механізму забезпечення адресності виплат компенсацій громадянам, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та доплати тим, які працюють на цій території;

удосконалення механізму фінансування харчування дітей у школах і дошкільних закладах, а також виплати компенсацій на дітей, які не відвідують ці заклади.

Підвищення рівня радіоекологічних знань та поінформованості
населення, у тому числі осіб, які здійснюють заходи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи

Психологічний вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на населення виявився насамперед у тому, що люди опинилися у незвичних для них умовах, коли вони зазнають дії невідомого їм чинника, який не сприймається органами почуттів, а оцінка можливих наслідків його впливу трактується багатьма джерелами інформації по-різному. Як правило, у людей більшу довіру викликають гіпертрофовані судження і висловлення про важкі наслідки, заподіяні здоров’ю, або непідтверджені відомості про зв'язок впливу радіації з природними аномаліями.

Дефіцит знань про наслідки аварійного опромінення для здоров'я людей був використаний багатьма політиками з метою посилення психологічного напруження як на територіях, що зазнали радіоактивногозабруднення, так і за їх межами, навіть за межами України. У значної частини населення склалася суб'єктивна оцінка щодо ризиків, пов'язаних із наслідками Чорнобильської катастрофи.

Основними завданнями цього напряму є:

підтримка необхідного рівня радіоекологічних знань осіб, які здійснюють заходи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;

проведення роз'яснювальної роботи серед усіх верств населення щодо наслідків Чорнобильської катастрофи та шляхів їх мінімізації, а також постійне забезпечення населення достовірною інформацією.

3. Механізм виконання робіт, передбачених Національною програмою, включає:

систему контролю їх якості;

наукове супроводження виконання цих робіт;

фінансування зазначених робіт за пріоритетами;

кадрове забезпечення.

Система контролю якості робіт, передбачених
Національною програмою

Виконання робіт, передбачених Національною програмою, потребує створення системи контролю якості отриманих їх з метою забезпечення гарантії достовірності результатів досліджень, придатності їх як для прийняття рішень, так і для інформування громадськості. Впровадження цієї системи повинно стати невід’ємною складовою діяльності, спрямованої на оцінку забруднення навколишнього середовища, його впливу на здоров’я людей.

 

 

У рамках Національної програми контроль якості у таких сферах, як збереження здоров'я, соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та деяких інших галузях буде забезпечуватися експертною оцінкою отриманих результатів.

Наукове супроводження виконання робіт, передбачених
Національною програмою

Наукове супроводження необхідне для виконання робіт за усіма напрямами, передбаченими Національною програмою. Слід виділити обов’язковість постійної координації науково-дослідних робіт з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, зокрема удосконалення системи наукових розробок, приладів, методик тощо. Для цього необхідно:

провести аналіз ефективності та оптимізації подальшого здійснення заходів;

визначити динаміку впливу Чорнобильської катастрофи на стан здоров’я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

провести аналіз системи радіоекологічного моніторингу та визначення шляхів його оптимізації;

провести аналіз нормативно-правових актів з питань радіаційного захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і підготовку пропозицій щодо їх удосконалення;

забезпечити застосування різноманітних економічних важелів для розвитку території, що зазнала радіоактивного забруднення;

провести комплексну оцінку стану території зони відчуження як джерела радіоекологічної небезпеки, основного захисного бар’єра та об’єкта реабілітації.

У сучасних умовах, ураховуючи досвід роботи щодо організації науки у розвинутих західних країнах, будуть посилені науково-прикладні та цільові пошукові теоретичні дослідження в рамках Національної програми.

Першочерговими завданнями є:

виявлення та вивчення складних процесів і наслідків Чорнобильської катастрофи, які впливають на стан здоров’я людей і навколишнього природного середовища;

удосконалення системи заходів, спрямованих на стимулювання виробництва чистої продукції, розвиток економіки території, що зазнала радіоактивного забруднення;

забезпечення науково обґрунтованого використання коштів для здійснення заходів із соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і мінімізації її наслідків;

широке впровадження результатів роботи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи в практику запобігання виникненню інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

Розроблятимуться моделі міграції радіонуклідів у навколишньому природномусередовищі у післяаварійних умовах. Це забезпечить науково обґрунтоване прогнозування радіаційної обстановки на майбутнє.

Великий науково-прикладний досвід, який накопичено за минулі роки, щодо належного моніторингу навколишнього природного середовища, проведення епідеміологічних та медичних досліджень буде адаптовано і використано для розвитку систем запобігання виникненню інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, аварійного реагування. Важливе значення має координація міжнародних досліджень чорнобильської спрямованості на виконання завдань, передбачених Національною програмою.

Досвід роботи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи може стати міжнародним надбанням, передусім стосовно координації виконання наукових досліджень за напрямами:

організація дій щодо аварійного реагування на короткостроковому етапі;

вивчення основних закономірностей міграції радіонуклідів у навколишньому природному середовищі у післяаварійний період;

розроблення принципів комплексної оцінки ефективності заходів щодо мінімізації можливих техногенних аварій;

проведення епідеміологічних досліджень медичних наслідків Чорнобильської катастрофи;

вивчення синергетичних ефектів різних шкідливих факторів;

оцінка залежності ефективності заходів від ландшафту;

медичний аналіз захворюваності серед учасників ліквідації;

вивчення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи на біотузони відчуження;

вивчення відновлювальних процесів у природних екосистемах;

оцінка ефективності непрямих протирадіаційних заходів;

розроблення технологій поводження із забрудненою продукцією сільського господарства;

уточнення ролі геологічного середовища у відновленні територій, що зазнали радіоактивного забруднення;

проведення генетичного моніторингу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з першочерговим обстеженням дітей та осіб дітородного віку;

вивчення закономірностей виникнення та перебігу хвороб, що визначають стан здоров’я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідизації та смертності серед них, а також пошук засобів, спрямованих на пом'якшення негативних наслідків катастрофи у віддалені періоди;

визначення критеріїв формування груп підвищеного ризику розвитку найбільш поширених захворювань, які призводять до інвалідності, серед осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

удосконалення існуючих і розроблення нових економічних та малоінвазивних методів діагностики і лікування, реабілітації та профілактики, спрямованих на збереження та відновлення стану здоров'я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З урахуванням набутого досвіду передбачається розвивати комплексну взаємозв’язану систему підходів до мінімізації не тільки об’єктивних наслідків Чорнобильської катастрофи, а й суб’єктивних її факторів. Елементами такої системи є:

підвищення рівня радіологічних знань усіх верств населення стосовно радіаційних аварій та ядерних катастроф, засобів і способів колективного та індивідуального захисту;

визначення моделей взаємодії усіх гілок влади, державних і громадських організацій, засобів масової інформації в передаварійний, аварійний і післяаварійний період;

вивчення закономірностей формування у населення суб’єктивної думки стосовно наслідків опромінення з метою можливого коригування цього процесу.

Забезпечення фінансовими ресурсами робіт,
передбачених Національною програмою

Обсяг забезпечення фінансовими ресурсами заходів з виконання пріоритетних завдань Національної програми розрахований відповідно до вимог Законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та на основі прогнозу зміни чисельності всіх категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно з таблицею.

Щороку центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання робіт з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, разом з експертами — провідними спеціалістами, які відповідають за виконання конкретних заходів Національної програми, розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів України прогнозні розрахунки обсягу фінансування робіт з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи з урахуванням пріоритетних напрямів і показників цієї Програми на відповідний рік.

Розрахунок обсягу забезпечення фінансовими ресурсами проводиться на підставі результатів аналізу стану виконання Національної програми за минулий період (з урахуванням позитивних і негативних наслідків) та на основі прогнозів радіаційної, екологічної, соціальної та економічної ситуації. Обсяг забезпечення фінансовими ресурсами заходів коригується Згідно з державним бюджетом на відповідний рік і пріоритетами Національної програми з внесенням пропозицій на розгляд Кабінету Міністрів України.

Національна програма фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Щорічний обсяг видатків на передбачені нею заходи визначається Законом України про Державний бюджет України.

 

Кадрове забезпечення

Основними напрямами кадрового забезпечення виконання Національної програми є:

підготовка і перепідготовка фахівців з питань соціального, радіаційного та медичного захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

підвищення кваліфікації керівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які здійснюють заходи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Досвід роботи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи висвітлюватиметься у засобах масової інформації, монографіях, підручниках, посібниках.

Провідні вчені та спеціалісти узагальнюватимуть досвід ефективного виконання пріоритетних завдань Національної програми. Навчальні плани та програми спрямовуватимуться на поглиблення знань керівників і спеціалістів з радіоекології, радіаційного захисту, радіометрії, радіобіології, радіаційної медицини, соціально-економічних проблем ліквідації наслідків техногенних катастроф. Для навчання використовуватимуться комп'ютерні засоби, ділові ігри, тренування з прийняття рішень у надзвичайних ситуаціях.


IV варіант

- конкретна відсилка до певних літературних джерел.

1. Гжегоцький М.Р., Федоренко В.І., Штабський Б.М. Нариси профілактичної медицини / За ред. Б.М.Штабського. – Львів: Вид-во ЛОБФ “Медицина і право”, 2008. – С. 282-292.

2. Зербіно Д.Д., Гжегоцький М.Р. Екологічні катастрофи у світі та в Україні. – Львів: БаК, 2005. – 280 с.

3. Гігієна харчування з основами нутриціології: Підручник; у 2 кн. / За ред. В.І.Ципріяна. – К.: Медицина, 2007. – Кн. 2. – С. 306-324.

4. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). – К., 1997. – 121 с.

5. Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України (затв. наказом МОЗ України № 54 від 02.02.2005 р.). – К., 2005. – 83 с.

6. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді. ГН 6.6.1.1-30-2006.

7. Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 795-ХІІ від 28.02.1991 р.

8. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” № 15/98-ВР від 14.01.1998 р.

9. Гігієна та екологія: Навчальний посібник для підготовки до ліцензійного іспиту Крок-2 “Загальна лікарська підготовка” / Б.А.Пластунов та ін. – Львів, 2011. – 263 с.

10. Перелік типових задач діяльності, умінь і практичних навиків до державного іспиту з гігієни для студентів VI курсів медичних факультетів фахового спрямування “Медико-профілактична справа”. – Львів: ЛНМУ ім. Данила Галицького, 2012. – 25 с.

 

6.Рекомендована література:

Основна:

1.Гігієна та екологія. Підручник. / За ред. В.Г.Бардова. – Вінниця: Нова книга, 2006.-720 с.

2. Радіаційна гігієна: Підручник / за редакцією проф. В.Я. Уманського та проф. С.Т. Омельчука. – Донецьк: Норд-Прес, 2009. – 143 с.

3. Мащенко М.П., Мечов Д.С., Мурашко В.О. Радіаційна гігієна. – Харків: Ін-т монокристалів, 1999. – С.121-135, 145-160, 220-232, 244-250, 251-266, 294-370.

4.Ильин Л.А., Кириллов В.Ф., Коренков И.П. Радиационная гигиена. – М.: "Медицина", 1999. – С.196-350.

5.Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" від 14 січня 1998 року №15/98-ВР.

6.Норми радіаційної безпеки України НРБУ-97; Державні гігієнічні нормативи. – Київ: Відділ поліграфії Українського центру держсанепіднагляду МОЗ України, 1997. – 121с.

7. Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України. – Київ, 2005. – 83 с.

8.Лекції за темою.

9. Граф логічної структури теми.

 

Додаткова:

1. Нікберг І.І. Радіаційна гігієна. – К.: "Здоров'я", 1999. – С.12-23, 40-41, 42-62.

2.Лось І.П., Павленко Т.О. Природна радіоактивність: рівні опромінення, розвиток концептуальних основ їх зменшення // НРБУ-97. Відповіді на запитання практики. Тлумачний та методичний посібник / Під ред. чл.-кор. АМН України, проф. А.М. Сердюка. – К.: Фірма Деркул, 2004. – С.76 - 103.

3.Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді; Гігієнічний норматив ГН 6.6.1.1.-30-2006.-Київ: ДП „Центр інформаційних технологій”, 2006. – 22.

4.Система норм и правил снижения уровня ионизирующих излучений естественных радионуклидов в строительстве (ДБН В.1.4.-0.01-97; ДБН В.1.4-0.02-97; ДБН В.1.4-1.01-97; ДБН В.1.4-2.01-97). – Киев, 1997.

5.Положение о радиационном контроле картонно-бумажной продукции, 1995.

6.Гігієнічний норматив питомої активності радіонуклідів 137Cs і 90Sr у деревині та продукції з деревини; Гігієнічний норматив ГН 6.6.1-120-2005.

7.ICRP Publication 60. Radiation protection 1990: Recommendations of the International Commission on Radiological Protection (ICRP) – New York: Pergamon Press, 1991. - 197 p. (Публикация 60 МКРЗ - Рекомендации Международной комиссии по радиологической защите 1990 г.).

8.ICRP Publication 63. Principles for Intervention for Protection of the Public in a Radiological Emergency. - New York: Pergamon Press, 1991. (Публикация 63 МКРЗ, Принципы вмешательств для защиты населения при радиологических чрезвычайных ситуациях).

9.Публикация 65 МКРЗ. Защита от радона-222 в жилых помещениях и на рабочих местах. - М.: Энергоатомиздат, 1995 - 78 с.

10.Nuclear Power: Accidental releases - practical guidance for public health action // WHO Regional Publication, European Series № 21. - Copenhagen, 1987. - 47 p. (Ядерная энергия: Аварийные выбросы – практическое руководство для действий по охране здоровья).

11.US National Academy of Sciences (1989). Report by the Committee on the Biological Effects of Ionizing Radiation («BEIR V»). National Academy of Sciences/ National Research Council, Washington, DC. (Доклад Комитета по биологическим эффектам ионизирующего излучения «БЭИР V». Национальная Академия наук США).

12.Критерии для принятия решений о мероприятиях защиты населения в случае аварии ядерного реактора (Утв. МЗ СССР от 16.05.1990 г.). – М., 1990. - 16 с.

13.UNSCEAR 1993, Report to the General Assembly, with Scientific Annexes. Sources and Effects of Ionizing Radiation. New York, 1993. (НКДАР. Доклад Генеральной Ассамблее ООН с научными приложениями. Источники и эффекты ионизирующего излучения).

14.Intervention Criteria in a Nuclear or Radiation Emergency: Safety Series № 109 - Vienna: IAEA, 1994. - 119 p. (Критерии для вмешательств при ядерных и радиационных чрезвычайных обстоятельствах).

 

 

7. Орієнтуюча картка для самостійної підготовки студента з

використанням літератури з теми (необхідність включення до ме­тодичних вказівок орієнтуючої картки вирішується колективом кафе­дри):

 

 

Вкажіть основні групи індивідуальних засобів захисту від іонізуючого опромінення….   Кириллов В.Ф. и др. Радиационная гигиена: Учебник. — М.: Медицина, 1988. — С. 124. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 529.   Ізолюючі костюми Засоби захисту органів дихання Спецодяг Спецвзуття Допоміжні захисні пристосування  
Назвіть одиниці, що використовуються в радіаційній гігієні для вимірювання активності….   Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 497.   Кюрі Беккерель Мг-екв радію  
Основним нормативним документом, що регламентує рівні впливу іонізуючих випромінювань, є….   Общая гигиена: Пропедевтика гигиены / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кудиев, В.Г. Бардов и др. — 2-е изд. перераб. и доп. — К.: Вища школа, 1999. — С. 322.   “Норми радіаційної безпеки України” НРБУ-97

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных