Основні шляхи громадянського виховання школярів

1. Громадянському вихованню школярів може сприяти запровадження спеціального навчального предмета в старших класах.

2. Забезпечення оволодіння школярами системов знань про людину та сусп1льство певними уміннями у процесі вивчення освітніх предметів: історі1 України, всесвітньої історії, географії, основи правознавства, природознавства, суспільствознавства, літератури як української, так і світової, рідної мови, предметів художньо-естетичного циклу, а також курсів дисциплін шкільного компонента навчального плану («Людина і світ», «Основи ринкової економіки», «Права людини» тощо).

Предмети природничо-математичного циклу, які розкривають цілісність світу, взаємозв'язок людини з природою, відповідальність за збереження природи, життя на планеті, сприяють формуванню світогляду особистості.

Розвитку таких громадянських чеснот, як саморозуміння, здатність робити вибір та відповідати за це, толерантність, формуванню навичок і вмінь розв'язувати конфлікти, сприяють курси варіативного компонента навчального плану «Основи психології», «Психологія спілкування», «Культура спілкування», «Культура спілкування» та ін.

3. Організація позакласної та позашкільної виховнпї роботи, що сприяє не тільки збагаченню учнів знаннями й уміннями, а й залученню школярів до безпосередньої діяльності, яка розвиває якості громадянина.

Для цього можна використовувати різноманітні форми та методи роботи: бесіди, інформації, усні журнали, різного спрямування клуби, конкурси коментаторів, круглі столи, прес-конференції, заочні подорожі, години запитань і відповідей, диспути, конференції, суспільно-політичні вікторини, захисти рефератів з різних громадянських питань, аналіз конкретних політичних та історичних ситуацій, робота прес-центрів, лекторів: мітинги; зустрічі; випуск незалежних шкільних газет; клуби юних парламентарів, які об'єднують тих, хто бажає розібратися в поточних подіях, «теледебати кандидатів у президенти», відповіді політичному супротивнику, шкільні політичні театри та ін.

Наприклад, в Українському коледжі ім. В.О. Сухомлинського

(м. Київ) працює Міжнародний клуб дитячої дипломатії. Цілі клубної

діяльності визначено такі:

— розвивати дружні зв'язки між молоддю різних держав («народна дипломатія»);

— поширювати екологічні знання;

— вивчати демократичні традиції у розвинених країнах світу;

— сприяти організації цікавого і змістового дозвілля молоді, всебічному розвитку колежан, підвищенню їх політичної культури;

— забезпечити зайнятість молоді, реалізацію особистості в умовах навчання і виховання, спрямувати на здоровий спосіб життя та його пропаганду.

Діяльність клубу включає:

— вивчення світової історії та дипломатії;

— отримання найвищої інформації про демократичну освіту, суспільно-політичний лад, спосіб життя різних країн світу;

— обмін інформацією;

— вдосконалення знання української та іноземних мов;

— обмін навчальними посібниками;

— проведення конкурсу «Юний дипломат».

Громадянська діяльність суб'єкта може знайти виявлення:

— у пізнавальній діяльності, пов'язаній з оволодінням інформацією про видатних людей країни, її історію, природу тощо;

— історико-етнографічній пошуковій діяльності:

а) вивченні історії свого села, міста чи вулиці, топоніміки місцевості;

б) дослідженні, облікуванні історичних пам'яток, поховань предків;

в) збиранні предметів давнини, записуванні традицій, звичаїв, пісень, легенд, прислів'їв та інших видів народної творчості;

г) догляді за пам'ятниками, могилами тощо.

4. Учиівське самоврядування, яке при педагогічно доцільній його організації, може стати практичною школою демократії для учнів, формувати навички проведення передвиборчих кампаній, участі у виборах, розробки і реалізації власної політичної програми. Органи учнівського самоврядування можуть розробляти кодекс поведінки учня, обговорювати, приймати рішення щодо його додержання та ін.'.

Розвинені демократичні країни мають багатий досвід організації громадянського і політичного виховання. Наприклад, у США розроблений національний стандарт з питань громадянськості.

Учні початкової, середньої і старшої школи повинні знати і розуміти, що означає бути громадянином і яку це передбачає відповідальність.

Стандарти побудовані навколо п'яти ключових блоків:

1. Що таке суспільне життя, політика, уряд.

2. Основи американської політичної освіти.

3. Як уряд реалізує закладені в Конституції цінності, цілі і принципи американської демократії.

4. Взаємовідносини США з іншими державами і стан на світовій арені.

5. Права і обов'язки громадянина в умовах американської демократії.

Зміст кожного із блоків ураховує вік школярів. Так, наприклад, п'ятий блок для 10-літніх дітей (4 клас) передбачає усвідомлення наступних питань:

1. Сутність громадянства (що таке громадянство, яке припускає: людина визнається законним членом нації, має право голосувати, бути обраною, несе відповідальність за свої вчинки).

2. Як людина стає громадянином?

3. Права громадянина США (Чому вони важливі не лише для особистості, але і для всього демократичного суспільства? Чим розрізняються особисті, політичні, економічні права?).

4. У чому полягає відповідальність американців? Особиста відповідальність важлива не тільки для самого себе, але і для сім'ї,

суспільства, держави, народу. Особиста відповідальність перед суспільством — це турбота про самого себе: здоров'я, освіту, наслідки вчинків. Громадянська відповідальність полягає в тому, щоб не бути байдужим до справ уряду, впливати на нього, сплачувати податки, виконувати армійський обов'язок та ін,

5. Риси характеру особистості, важливі для збереження і поліпшення американської демократії. Це особиста відповідальність за свою сім'ю, друзів, співтовариство; самодисципліна, самоврядування; незалежно від того, подобаються тобі ті чи інші люди або ні, вміння вислуховувати їх точку зору; бути чесним, додержуватися закону, навіть якщо не погоджуєшся з ним; уміння іти на компроміс, бути патріотом своєї країни.

6. Участь американців у діяльності свого уряду: голосування, участь у громадських дискусіях, мирних демонстраціях, праця в громадських організаціях, надання грошей політичним партіям.

7.Вибори американських лідерів.

У старших класах програма більш складна. Так, старшокласники

повинні знати вимоги (пункт 2) для одержання американського громадянства: проживання в країні протягом 5 років; уміння читати, писати, говорити англійською мовою; моральна поведінка; знання історії США; знання і підтримка цінностей і принципів американської Конституції.

Форми перевірки знань різноманітні: дати визначення; пояснити, чим ті чи інші положення, поняття відрізняються, яке їх походження; описати події, обгрунтувати їх важливість; оцінити позицію, аргументовано захистити н тощо.

Успішність роботи, спрямованої на громадянське виховання школярів, визначається низкою вимог, а саме:

— створенням демократичного клімату, стилю спілкування в школі, учнівському колективі;

— педагогічно цілеспрямованим відбором змісту, форм, методів виховання з урахуванням вікових особливостей учнів, їх інтересів, прагнень, що передбачає стимулювання учнів до творчості, ініціативи, самостійності, активності (використання дискусій, ситуативно-рольових ігр, «мозгових атак», інтелектуальних аукціонів, підготовка проектів, видання газет, журналів, тобто урізноманітнення форм і методів виховання);

— здійснення постійної самоосвіти вчителями, вихователями;

— залучення до співпраці зі школою батьків, культивуючи серед них демократичні цінності й традиції.

Отже, виховання громадянськості є цілісним процесом оволодіння знаннями, розвитку громадянської свідомості, громадянського мислення, громадянських рис і почуттів, організації суспільно-політичної діяльності особистості.

Короткі висновки

Громадянське виховання — процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, яка характеризує відношення особистості до своїх прав і обов'язків у відношенні до держави, народів, законів, що передбачає: «формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу, визнання духовної єдності поколінь і спільної культурної спадщини, виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщини, її виховання, поваги до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; формування моральної, правової, політичної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій та ін.».

Здійснення вказаних завдань вимагає визначення системи знань, необхідних для розвитку громадянської культури, інтелектуальних і комунікативних умінь. Школярі повинні знати і розуміти соціально-політичні, економічні, моральні, духовні цінності своєї країни, атакож уміги відстоювати, захищати, примножувати ці цінності, стверджувати їх у житті. Таким чином, у школі мова повинна йти не про деполітизацію, а про звільнення учнів від політичного догматизму, однодумства, монопольного панування однієi щеологічної доктрини над усіма іншими формами свідомості. Громадянське виховання передбачає оцінку всіх ідеологій «через призму загальнолюдських гуманістичних цінностей: ідеалів добра, правди, краси, справедливості, совісті, людської гідності... Це означає, що антигуманні ідеологічні доктрини, які передбачають класову (групову) ненависть, заздрість,... повинні заперечуватися з позицій гуманізму...».

Форми і методи громадянського виховання повинні сприяти розвитку в школярів самостійного критичного мислення, ініціативи, творчості. Громадянське мислення формується в тісному зв'язку з практичною участю школярів у суспільно-політичному житті класу, школи, району, області і ін.

Питання для обговорення:

1. В окремих педагогічних виданнях висловлюється думка про те, що сучасний учитель із значним стажем роботи не готовий до здійснення громадянського виховання учнів, бо фактично до останнього часу не було демократичного суспільства.

— Яка ваша позиція?

2. Як вщомо, громадянська позиція особистості припускає розуміння своїх обов'язків перед державою, виконання їх на основі особистих переконань.

— Який взаємозв'язок громадянського і політичного виховання?

Додаткові завдання:

1. Підготуйте матеріал для бесіди з школярами певного віку про державні символи України — герб, прапор.

2. У брошурі Г.А. Амінева, А.О. Копаньової «Политическая культура старшеклассников» подані питання для виявлення політичної культури школярів:

1. Чи цікавляться політикою, чи регулярно читають газети, політичні журнали? (так, дуже; слабо; зовсім не цікавляться).

2. Як ставляться до громадянських доручень? (з охотою; без охоти, але робить; відмовляється).

3. Рівень знань з предметів суспільно-політичного циклу (добрий, посередній, слабкий).

4. Рівень знань економіки, політичного життя своєї країни, інших

країн (добрий, посередній, слабкий).

5. Чи вміє дати аналіз подіям міжнародного життя, економіки, культури? (так; напевне, так; ні).

6. Чи вміє вести політичну дискусію, добирати аргументи, контролювати логіку політики (так; напевне, так; ні).

7. Чи бере участь у роботі молодіжних суспільних організацій? (активний, ініціативний; бере участь, але пасивно; ні).

8. Чи може самостійно організувати і провести який-небудь суспільно-політичний захід? (може сам; може, але з допомогою; ні).

Автори визначають і методику вивчення інтересів школярів, вони склали тест «Інтерес до політики». У тесті 15 питань, із яких 10 виявляють відсутність інтересу до політики, 5 — наявність. Кожен учень на своєму аркуші пише номер питання і одну з трьох вщповідей: цілком згоден, частково згоден, не згоден. Ось ці питання:

1. Коли відверто, я рідко слухаю передачі радіо та телебачення на політичні теми, але не рідше за інших.

2. Не праві ті, хто засуджує хлопців та дівчат, які читають у газетах тільки останні сторінки — фейлетони, спортивні та культурні новини, бо інформацію про міжнародне життя та події в країні можна почерпнути на заняттях, зібраннях, по телебаченню.

3. Вважаю, щоб бути сучасним, треба щоденно слідкувати за політичними подіями в світі та країні.

4. Не бачу нічого поганого в тому, що в інформації про інші країни багатьох цікавлять в основному рівень життя, зарплата, музика, мода.

5. Навіщо брати у бібліотеці політичні книги, коли навіть на читання художньої літератури не вистачає часу.

8. Кажуть, що книга — найкращий подарунок. Для мене краще за все, коли цей подарунок — політична книга.

7. Не вважаю за потрібне для домашньої бібліотеки купувати політичну літературу, тому що вона не дефіцит і її без труднощів можна дістати.

8. Не завжди праві ті хлопці та дівчата, які вважають, що треба ретельно конспектувати праці і доповіді, тому що в інших можуть бути інші інтереси.

9. Вважаю, що теоретичну літературу з політики треба вивчати не лише в рамках програми, а й зверх того, бо це може пригодитися в житті.

10. Коли ти не виступаєш активно на політінформаціях, то це не значить, що ти обмежена людина.

11. Коли на політінформації слабкі доповіді, то чому я повинен уважно слухати й брати участь у їх обговоренні?

12. Я завжди із задоволенням виступаю на політінформаціях.

13. Раніше говорили про зовнішню та внутрішню політику, а зараз виділяють економіку, соціальну, культурну політику. Вважаю, що цілком достатньо орієнтуватися в міжнародних відносинах, тому що все знати неможливо.

14. Я намагаюся слідкувати за подіями у великих капіталістичних країнах (США, Англії, Японії та ін.) і не знаходжу за потрібне приділяти увагу іншим країнам, тому що я не політик, не державний діяч, щоб бути в курсі всіх світових подій та проблем.

15. Для того, щоб добре виступати з політичними повідомленнями, вважаю за необхідне регулярно робити вирізки з газет.

— Використовуючи ці запитання в процесі педагогічної практики, з'ясуйте рівень політичних інтересі в школярів вашого класу.

Словник теми

Громадянин – особа, яка належить до постійного населення конкретної держави, користується и захистом і має сукупність політичних та інших прав і обов'язків.

Громадянськість – інтегральна риса особистості, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій і законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знаннями і поважаннями справ людини, чеснот громадянського суспільства,відповідальним ставленням до своїх обов'язків перед державою, патріотизмом.

Громадянська культура – соціально-обумовлений рівень розвитку особистості як громадянина.

Громадянська позиція – система ціннісних і соціальних орієнтацій та настанов, що характеризують людину як громадянина країни, для якого моральним принципом є громадянський обов'язок.

Література

1. Аминев Г.А., Копанева А.А. Политическая культура старшекласоников.— М., 1987. — 80 с.

2. Жадан I.В тві н. І(онцепція громадянської освіти в Україні // Педагогічна газета. — 2001. — №11.

3. Концепція національного виховання // Освіта. — 1994. — 26 жовтня. — С. б.

4. МартинюкI.В. Національне виховання: теорія і методологія. — Київ, 1955.— С. 107 — 112.

5 Сухомлинська О.В. таі н. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Педагогічна газета.— 2000. — №6.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: