Структура світогляду

— система знань;
— погляди;

— переконання.

Знання як компонент — система наукових їстин світогляду.

Погляди світогляду як компонент світогляду — судження суб'єктивний висновок людини, пояснення тих чи інших природних і суспільних явищ, визначення свого ставлення до них.

Переконання -сукупність осмислених і емоціонально прийнятих ідей, які стосуються ідеології, політики, моральності, мистецтва та ін., що визначає життєву позицію особистості.

Критерії сформованості світогляду

— знання понять, законів, теоретичних узагальнень, які є визначальними для розуміння суті процесів розвитку природи, суспільства, людини;

— стійкість поглядів і переконань при оцінці явищ і подій;

— виявлення світоглядних позицїй у конкретних громадянських справах, у своїй діяльності, поведінці.

Література

1. Державна нацїональная програма «Освіта» («Україна ХХІ столїття»).

2. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Свїтогляднї функції загальної середньої освіти // Педагогіка ї психологія. — 1994. — № 1.

3. Основи національного виховання / За ред. В.Г. Кузя. Ю.Д. Руденка,

З.О. Сергійчука. — Київ, 1993. — С. 115 — 120.

4. Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. — — М.: Молодая гвардия, 1971. — С. 333.

МЕТОДИ ВИХОВАННЯ

Основні питання:

— Що передбачає поняття «метод виховання» і які підходи до його обгрунтування в педагогічній науці?

— Які основні функції методів формування свідомості?

— У чому сутність і значення методів організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки?

— Яка роль методів стимулювання і корекції поведінки і діяльності школярів?

— Які фактори визначають оптимальний вибір методів виховання?

Ваша відповідь?

Директор школи, виступаючи на педраді, зазначив: «Я спостерігаю за ходом підготовки і проведення багатьох виховних заходів, яскравих, цікавих, але всі ви, класні керівники, відзначаєте недостатню результативність позитивного виховного впливу цієї роботи на школярів. Які ви бачите резерви підвищення якості виховної роботи з учнями?».

— Яка ваша відповідь на це запитання директора школи?

Удосконалення навчально-виховного процесу в школі пов'язане з пошуками оптимальних методів виховання особистості школяра.

Методи виховання — це способи взаємодії педагогів, вихованцїв, сім'ї та інших суб'єктів виховання, внаслідок якоі вїдбуваються певні зміни в розвитку якостей школяра, його переконань, почуттів, навичок, поведінки та ін.

Прийоми виховання — складова частина методу, що забезпечує застосування його в певних умовах. Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями. Методи та прийоми можуть у конкретних педагогічних ситуаціях переходити один в один.

Методи виховання слід відрізняти від засобів виховання.

Засоби — те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори духовної і матеріальної культури і наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва); слово вихователя, різноманітні види діяльності: навчання, гра, художня самодіяльнїсть, спорт; конкретні заходи: вечори, політінформації, збори. Ці засоби використовуються в процесі реалізації того чи іншого методу.

Характеристика методів виховання вимагає певної їх класифікації. Але це дуже складне питання педагогік. На сторінках газет, журналів велись і ведуться дискусії з цієї проблеми, в ході яких висловлюються різні точки зору.

Так, І. С. Мар'єнко умовно всі методи ділить на шість груп: а) репродуктивно-пояснювальні; б) привчання і вправи; в) проблемно-ситуативні; г) стимулювання; д) гальмування; е) керівництво самовихованням учнів.

М.І. Болдирев називає три групи методів':

1) методи переконання;

2) методи організації життя і діяльності учнів;

3) методи стимулювання дїяльності і поведїнки.

Засоби виховання як критерій для
класифікації методів:

словом;

справою;

ситуацією;

грою;

спілкуванням;

ставленням.

В. Караковський

У багатьох підручниках і навчальних посібниках автори визначають три групи методів:

1) методи формування свідомості;

2) методи організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки;

3) методи стимулювання і гальмування поведінки.

В.Т. Рогожкін' виділяє групу методів виховання почуттів. Серед них автор називає методи: 1) спеціального опору на емоційність змісту, знаходження в ньому духовно близького, істотно важливого, рідного для школяра з метою збудження і розвитку в нього моральних почуттів; 2) вплив на почуття школяра шляхом виразності викладу, мовлення, міміки, жестів педагога; 3) залучення школярів до активної навчальної і позакласної діяльності, що забезпечує переживання, радість пізнання, творчості, творіння; 4) вплив на почуття школярів емоційністю обстановки; 5) вплив на почуття школярів емоційністю стосунків між ними, вчителями, батьками, оточуючими людьми; 6) збудження почуттів фізичним впливом на дитину (тактильний метод). Наприклад, ласкавий дотик.

Найчастіше користуються класифікацією Т.Є. Конникової: методи формування свідомості, методи формування досвіду поведінки, методи стимулювання і корекції поведінки школярів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: