Статус мас-медіа: суспільні ролі та функції.

Методи аналізу друкованих ЗМІ

Інституційні зв’язки мас-медіа досить складні. Ефективність їхнього функціонування в соціумі й участь у соціальних процесах простежується таким чином:

1. Мас-медіа контролюються з боку влади (держави, правлячих еліт, політичних партій), за допомогоюю державного регулювання, механізмів цензури, ідеологічного пресингу політичних і владних утворень;

2. Мас-медіа зазнають тиску з боку тих економічних структур і капіталу, які займаються виробництвом інформаційної та розважальної продукції масового споживання;

3. На масову комунікацію впливає культура, санкціонуючи передачу через неї певних цінностей, норм, стилів життя окремих соціальних груп і суспільства загалом;

4. Стосунки між мас-медіа та громадською думкою характеризуються взаємовпливом;

5. Життєво важливим для мас-медіа є врахування потреб та інтересів аудиторії – як соціальний субєкт остання сповіщає про свої смаки, задає рівень загальної доступності повідомлень, зумовлює семіотичну і психологічну сприйнятливість інформації, формує відповідні очікування від мас-медіа.

Мас-медіа виконують певні ролі в суспільстві: 1) “ вікно у світ” – розширення людського пізнання, бачення світу; 2) “ роль дзеркала” – відображення відносно правдивої події, хоча з можливим спотворенням образу; 3) “ роль фільтра” – здійснення селекції думок; 4) “ роль дороговказа” – інтерпретування певної інформації; 5) “ роль форуму або сцени”; 6) “ роль екрану або барєру” – відалення аудиторії від реальності.

Основними функціями засобів масової комунікації: 1) інформаційна; 2) функція кореляції; 3) функція контенуації (передача домінуючої думки в суспільстві); 4) функція мобілізації; 5) функція відпочинку.

Мас-медіа виконують особливі функції в соціокультурних процесах:

· створюють образи соціальної структури та соціальної диференціації, цінності соціального розшарування;

· транслюють і культивують іміджі соціальних рівнів і статусів, сприяють або перешкоджають зростанню їхнього престижу;

· здійснюють соціокультурну структуризацію аудиторії;

· закріплюють минулі чи репрезентують нові стилі спілкування між індивідами і групами, нові типи соціальної взаємодії.

· підтримують взаємозвязок публічної та щоденної сфер і залучають відокремлених індивідів до значущої для суспільства інформацїі.

2. Класичні наукові парадигми дослідження медіа-культури та масової комунікації: парадигма «тотального» впливу та модель «вартового» К. Левіна.

У вивченні масової комунікації на сьогоднішній день склалося декілька парадигм (парадигма – визнані науковою спільною теоретичні й емпіричні моделі, які виявилися здатними закласти традицію наступних наукових пошуків). Найважливішою рисою парадигм є те, що в їх основі лежить поняття “масового суспільства”, а сила мас-медіа проявляється у відношенні до свідомості людини. Етапи дослідження впливів мас-медіа:

· Етап сильного впливу мас-медіа (до 40-х років 20 століття): модель С-Р (стимул-реакція) – це специфічна реакція аудиторії на подразники ЗМІ і що їх реакція адекватна силі подразників мас-медіа. Змінилася моделлю ОСОР (обумовлюючі змінні – стимул – проміжні змінні - реакція)

· Етап слабкого впливу мас-медіа (між 1940-м і 1970-м рр.): П. Лазарсфельд та Клаппер – 1) завдяки вибірковому сприйняттю люди захищаються від впливу засобів масової інформації, засвоюючи переважно лише ту інформацію, яка відповідає вже існуючим настановам; 2) лідери думок ініціюють двоступеневий потік комунікації, сприймаючи ідеї та аргументи від мас-медіа, а потім повідомляючи їх видозміненими менш активному оточенню; 3) зв’язок із соціальними групами підтримує роль міжособистісної комунікації, яку кожен окремий член захищає від зміни поглядів, оскільки не хоче втратити належність до своєї опорної групи.

· Етап, для якого характерний вибірковий вплив ЗМІ (з 1970 р.) – займає посередницьку позицію. Виникає питання: за яких умов і яким чином ЗМІ впливають? Безпосередньою антитезою до твердження про «слабкий вплив ЗМІ» часто називають дослідження проблеми вибору напрямків діяльності ЗМІ, засноване Маккомбсом та Шоу і 1972 р. Відповідно до цієї концепції мас-медіа впливають на те, про що думають люди, проте не обов’язково, що вони при цьому думають. Проблема вибору напрямків діяльності містить три різні моделі впливу: 1) модель поінформованості (модель уваги або тематизації): темами мас-медіа є нові події або нові обставини відомих справ; 2) модель важливості (модель підкреслення або оцінювання тем); 3) модель пріоритетів (модель переваг або структуризації тем).

Модель «вартового» К. Левіна має справу з політикою відбору новин, що здійснюється редакторами засобів масової комунікації. З тисяч подій, які описуються в світі, редактор для свого засобу відбирає тільки десятки. Зазвичай редактор використовує лише 10 % новин з усього масиву інформації. І саме в цьому випадку дослідник говорить про “заангажованість” масової комунікації, тому що вона в цілому знаходиться в волі редактора. Тому К. Левін називає “вартового” тим, хто контролює потік новин, може змінити, розширити, повторити і змінити інформацію.

Парадигма “тотального” впливу. Дана парадигма присутня в попередніх соціально-культурних теоріях масового суспільства і масової культури. Сьогодні вона знаходить нові метафори (наприклад, “суспільство споживання”), які мають на увазі наявність недиференційованого традиційним способом (на класи, страти, верстви) соціального простору. Однак, поряд із цим аморфним сегментом соціальної структури практично завжди присутній інший – той, що відповідає за соціальний та культурний контроль – еліта. Як особлива складова еліта присутня й в інших структурах суспільства, однак і в теоріях масового суспільства і масової культури дилема “масового-елітарного” акцентується обовязково.

У соціології початку ХХ ст. і особливо після Першої світової війни постійно зростаюча аудиторія радіо і газет розглядалася згідно з основними характеристиками “маси”, сформульованими в концепціях і сюжетах “масового суспільства”. Члени аудиторії розглядалися дослідниками як пасивні споживачі, не здатні до самостійного інформаційного вибору. Відчужена від традиційних цінностей масова аудиторія поставала як беззахисна перед потоком інформації і тими, хто її виробляє та транслює. Мас-медіа випускає “словесну кулю”, яка проникає в розмяклу свідомість реципієнтів. Дослідникові залишається тільки визначити глибину її проникнення за допомогою існуючих методик.

3. Класичні наукові парадигми дослідження медіа-культури та масової комунікації: парадигма «ефектів» мас-медіа та «двоступенева» модель масової комунікації.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: