Гіроскопічні асинхронні двигуни

Гіроскопічні трифазні асинхронні двигуни (рис. 11.5), які застосовуються в гіроскопічних системах літальних апаратів, виконуються із зовнішнім ротором 1 та внутрішнім нерухомим статором 2. При заданих габаритах гіроскопічного пристрою таке виконання двигуна дозволяє збільшити діаметр ротора й одержати великий момент інерції його.

Рис. 11.5. Конструктивна схема гіроскопічного асинхронного двигуна

Точність роботи гіроскопічного пристрою визначається величиною й постійністю кінетичного моменту Jω/g. Збільшення кінетичного моменту досягається збільшенням моменту інерції ротора J та швидкості його обертання ω.

Напруга живлення цих двигунів становить звичайно 36-40 В при частоті 400, 500, 1000 і більше Гц. Швидкості обертання досягають 10000-60000 об/хв.

Номінальні потужності на валу цих двигунів знаходяться в межах від часток Вт до кількох десятків Вт.

Гіроскопічні двигуни звичайно працюють без механічного навантаження на валу, а потужність витрачається тільки на втрати на тертя в підшипниках та ротора об повітря. Практично корисна потужність на валу цього двигуна може вважатись дорівнюючою втратам на тертя в роторі об повітря.

У зв'язку з підвищеним моментом інерції ротора у цих двигунів відносно велика електромеханічна стала часу. Час розгону двигуна може досягати кількох хвилин. Зменшення цього часу може бути досягнуто збільшенням пускового моменту. Одним із способів збільшення пускового моменту є збільшення напруги на двигуні під час пуску. У виготовлених гіроскопічних трифазних асинхронних двигунах коефіцієнт перевантажувальної здатності становить .

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: