Поняття та зміст інституту конституційного контролю.

у конституціях зарубіжних країн викорис­товуються різні найменування: конститу­ційний контроль, конституційний нагляд, конституційна юрис­дикція, охорона конституції тощо.

під конституційним контролем треба розуміти будь-яку фор­му перевірки на відповідність конституції, тобто несуперечливість їй актів і дій органів публічної влади, а також громадських об'єд­нань, які виконують публічні функції або беруть участь у здійс­ненні публічної влади.

Конституції деяких зарубіжних країн відносять конституцій­ний контроль до судової влади Так, Конституції Росії,Німеччиниі. Грузії

Проте у конституціях бага­тьох інших зарубіжних держав конституційний контроль тексту­ально виділяється у самостійний інститут, який не належить до судової влади (Республіка Білорусь, Республіка Болгарія, Фран­ція, Іспанія та ін.).

Конституція США не наділила Верховний Суд правом установлення відповідності законів Конгресу до Консти­туції, Верховний Суд ще у 1803 р. оголосив, що федеральна Кон­ституція - вищий закон країни, і будь-який закон Конгресу, який суперечить Конституції, може бути визнаний судом як неконсти­туційний.

З того часу Верховний Суд США за свою більш як 200-річну історію здобув практично безспірну репутацію суверенного на­ціонального арбітра і, власне, являє собою «четверту владу в дер­жаві».

Згодом цей приклад наслідували й інші держави: 1848 р. консти­туційний контроль був частково введений у Швейцарії, 1853 р. - в Аргентині, 1891 р. - у Бразилії, 1917 р. - в Уругваї.

11. Англосаксонська модель конституційного контролю (навести 3 приклади).

У зарубіжних країнах розрізняють два різновиди судового конституційно­го контролю, які умовно називаються американським та євро­пейським.

За американською системою, конституційність законів та інших актів перевіряють суди загальної юрисдикції. Рішення Верхов­ного Суду стає обов'язковим для всіх судів. У деяких заруб кр (США, Аргентині, Японії, Нор­вегії) конституційність законів має право перевіряти будь-який суд, а в інших це може здійснювати тільки Верховний Суд після розгляду конкретної справи нижчими судами (наприклад, в Ав­стралії, Індії, на Мальті).

Америк система констит контролю зумовлена особл існування у США та інших країнах так званого загального, прецедентного права, коли рішення судів є джерелом права.

У зарубіжних країнах виділяють дві основні моделі судових систем: англо-американську (англосаксонську), романо-германську (європейську континентальну).

Для англосаксонської моделі характерною є наявність систе­ми судів, які розглядають усі основні види загальних судових справ. Вони здійснюють кримінальне, цивільне, адміністративне судочинство, а в деяких країнах ще й судовий конституційний контроль (Японія, США, Нідерланди).

у США, Мексиці паралельно функціонують федеральна судова система і система судів кожного штату. Верховний Суд США визнаний вищим органом усієї нац системи.

Федеральний устрій не обов'язково перед­бачає обов'язкове існування двох судових систем - федеральної і суб'єктів федерації. В Австрії, Німеччині суди земель і федеральні суди утворюють єдину цент­ралізовану систему.

Для англосаксонської моделі характерним є широке викорис­тання судового прецеденту, що дещо ілімінує роль законодавця.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: