Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Входження Криму до складу УРСР ( 1954 р.)




Від початку 1954 р. партійний апарат і засоби масової інформації розгорнули пропагандистську кампанію у зв’язку з 300-річчям входження України до складу Росії. Цю подію стали іменувати не інакше як возз’єднання. ЦК КПРС опублікував «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією».

Під час святкування 300-річчя Переяславської угоди обласний центр Проскурів було перейменовано в Хмельницький. Головною подією ювілейних торжеств стала передача Україні Кримської області. Вона мотивувалася спільністю економіки, територіальною близькістю, тісними господарськими й культурними зв’язками між Україною і Кримом

 

Причини

· Територіальна та історична близькість Криму та України.

· Потреба у відновленні господарського й культурного життя на півострові, яке було в ката­строфічному становищі внаслідок депортації кримських народів.

· Розділення з урядом України моральної відповідальності за масові депортації корінних жи­телів Криму у 1944 р.

Суть 19 лютого 1954 р. на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією видано Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР»
Наслідки • Розширення курортного потенціалу України. • Додаткове напруження зусиль народного господарства. • Збільшення в Україні кількості росіян, які опиралися українізації

 

Стан економіки України в першій половині 50-х років

Промисло­вість • Пріоритет — розвиток важкої промисловості (вугільна промисловість, чорна металургія, важке машинобудування). • Нарощування обсягів воєнного виробництва у зв'язку з «холодною війною». • Техніко-економічне відставання від країн Заходу, де пріоритет віддавався приладобудівній, хімічній промисловості, кольоровій металургії. • Зростання обсягів видобутку вугілля, нафти, газу. • Відставання легкої та харчової промисловості, інфраструктури
Сільське господар­ство 1953 р. — початок сільськогосподарських реформ. • Збільшення капіталовкладень у сільське господарство. • Забезпечення кадрами МТС. • Скасування заборгованостей колгоспів. • Збільшення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію. Заохочення особистого підсобного господарства (зменшення податків у 2,5 раза). • 1954 р. — початок освоєння цілинних земель Сибіру, Алтаю, Казахстану
Соціальна сфера • Повільні темпи житлового будівництва. • Низький рівень життя
Результати • Покращення становища селянства. • Екстенсивний розвиток країни

«Відлига»

Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті

Й. Сталіна. Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя. Вислів «хрущовська відлига» пов'язано з назвою повісті Іллі Еренбурга «Відлига».

 

Визначення поняття «Відлига» — період в історії СРСР (УРСР), пов'язаний із перебуванням при владі М. С. Хрущова
Хронологічні межі 1953-1964 рр.
Мета Надати радянському суспільству нового імпульсу на шляху до «побудови комунізму»
Основні напрямки • Десталінізація. • Соціально-економічні реформи. • Політичні реформи

Десталінізація

Визначення поняття Десталінізація— процес ліквідації наслідків культу особи Й. Сталінаі сталінської політичної системи за часів правління М. С. Хрущова
Основні етапи 1953-1956 рр. — початок десталінізації (до XX з'їзду КПРС). 1956-1959 рр. — поглиблення десталінізації; масова реабілітація політичних в'язнів
Зміст • Створення комісії Президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Й. Сталіна. • Ліквідація системи ГУТАБу та масових репресій. • Створення комісій із перегляду справ засуджених. • Амністія та реабілітація (виправдання, поновлення доброго імені чи репутації) незаконно засуджених, передусім відомих партійних, державних, військових діячів. • Ліквідація позасудових органів — воєнних трибуналів МВС та Особливої наради МВС. • Відновлення прокурорського нагляду. • Скасування надзвичайних законів і постанов, спрямованих на боротьбу з «ворогами народу». • Повернення депортованих осіб, пов'язаних із діяльністю ОУН, УПА. • Чистка органів Держбезпеки, значне скорочення їхньої чисельності. • Припинення ідеологічних кампаній: проти інтелігенції, націоналізму тощо. • Зростання частки українців у партійному й державному апараті • Розширення прав союзних республік • Уповільнення процесу русифікації

Результати

· Реабілітація понад 3,5 млн осіб.

· Демократизація суспільного життя.

· Активізація громадських рухів, створення умов для виникнення дисидентського руху

У процесі десталінізації виділяють три етапи.

Перший етап (березень 1953 р. — лютий 1956 р.) відзначений:

  • першими амністіями засуджених до 5 років за посадові та господарські злочини, неповнолітніх, жінок, що мали дітей до 18 років;
  • ліквідацією позасудових органів, що були інструментами репресій (воєнних трибуналів військ МВС, Особливої наради МВС), змінами в системі ГУЛАГу (скасовувались номери на одязі, дозволялися побачення ув’язнених з рідними);
ХХ з 'їзд КПРС
Дата 14-25 лютого 1956 р.
Подія Доповідь М. Хрущова «Про культ особи Й. Сталіна та його наслідки» на закритому засіданні
Зміст доповіді • Критика сталінської політики як хибної та злочинної. • На Й. Сталіна покладено відповідальність за організацію масових репресій, депортацію народів під час війни, незаконні методи слідства тощо. • Причинами виникнення культу Й. Сталіна названо риси його характеру, гостру боротьбу з капіталістичним оточенням тощо, а не саму радянську систему. • Відлік незаконних репресій починався з 1934 р. • Не критикувалися методи проведення колективізації, голодомор 1932-1933 рр. тощо
Значен­ня • XX з'їзд КПРС став імпульсом для поглиблення десталінізації. • 30 червня 1956 р. вийшла постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його на­слідків», • Критика не викривала суті командно-адміністративної системи. • Правляча верхівка продемонструвала небажання розділити відповідальність за вчинені злочини. • Тоталітаризму завдано нищівного удару

Другий етап (1956—1961) проходив під знаком XX з’їзду КПРС (лютий, 1956 р.) і характеризувався:

· реабілітацією репресованих народів (у 1957 р. з місць заслань дозволено було повернутись на батьківщину чеченцям, інгушам, балкарцям, карачаївцям, калмикам, але офіційно не було реабілітовано німців Поволжя, кримських татар, турків-месхетинців (офіційне засудження депортації цих народів радянським керівництвом було здійснено лише 1989 р.);

· звільненням з ув’язнення осіб, членів їхніх родин, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі»;

· реабілітацією партійних і радянських керівників УРСР - В. Чубаря,

В. Затонського, С. Косіора, М. Скрипника, Ю. Коцюбинського);

· реорганізацією системи таборів (перейменовано на виправно-трудові табори), поверненням спецпоселенців;

· зміною керівництва органів державної безпеки; затвердженням Верховною Радою СРСР нових «Основ кримінального законодавства» (за якими вік настання кримінальної відповідальності встановлювався у 14-16 років; заборонялось застосовувати засоби морального, фізичного тиску на затриманого, дозволялось ознайомлюватися з матеріалами слідства підсудному та його адвокатові, підсудному надавалося право захисту на судовому процесі; судові засідання стали відкритими (за деяким винятком));

· реабілітацією українських письменників: Е. Блакитного, В. Чумака,

І. Микитенка, драматурга М. Куліша, припиненням звинувачень в «українському буржуазному націоналізмі» кінорежисера О. Довженка, поета

В. Сосюри.

Опір десталінізації

Подія Червень 1957 р. — на пленумі ЦК КПРС група противників десталінізації, очолювана Г. Маленковим, Л. Кагановичем, В. Молотовим, спробувала усунути М. Хрущова з посади першо­го секретаря
Результа­ти Березень 1958 р. — виключення противників десталінізації зі складу Президії ЦК; М. Хрущов обіймає посаду Голови Ради Міністрів СРСР, сконцентрувавши практично всю владу в державі у своїх руках
XXII з'їзд КПРС
Дата Жовтень 1961 р.
Основні рішення • Звинувачення в масових репресіях поширено на найближче оточення Й. Сталіна — В. Моло­това, Л. Кагановича, Г. Маленкова. • Перейменування населених пунктів, вулиць, установ, колгоспів, підприємств, названих на честь Й. Сталіна. • Ліквідація пам'ятників Й. Сталіну, вилучення його творів із бібліотек; тіло Сталіна винесено з мавзолею. • Ухвалення нової програми КПРС — курсу на будівництво комунізму до 1980 р. • Оновлення на чверть складу керівних органів КПРС. • Перебування на вищих посадах у СРСР обмежене трьома строками З’їзд ухвалив винести з мавзолею Ленiна саркофаг з набальзамованим тілом Сталіна. Труну поховали на кладовищі, влаштованому біля Кремлівської стіни для керівників високого рангу. По всій країні роз почався демонтаж пам’ятників Сталіну. Закривалися присвячені йому музеї. Вулиці, підприємства, навчальні заклади і міста, які мали ім’я Сталіна, терміново перейменовувалися. У листопаді 1961 р. місто Сталіно (колишня Юзівка) стало називатися Донецьком, Сталінська область відповідно була перейменована на Донецьку. ХХІІ з’їзд КПРС став апогеєм десталінiзації хрущовської доби.
Третій етап (осінь 1961 — осінь 1964 рр.) проявився в:
  • демонтажу пам’ятників Й. Сталіну, перейменуванні установ, підприємств, вулиць та населених пунктів, названих на честь вождя (Сталінську область перейменовано в Донецьку, а місто Сталіно - в Донецьк);
  • про поступову реабілітацію Й. Сталіна, про позитивну його роль в історії компартії та радянської держави стали заявляти в офіційних виступах, а постанови за часів «ждановщини» були розцінені як «правильні у принципі».
  • З усуненням М. Хрущова від влади (жовтень, 1964 р.) десталінізацію було остаточно згорнуто.
Політичні зміни в СРСР та УРСР
Сфера Зміст
Внутріш­ня полі­тика • Скорочення адміністративного апарату. • Введення в практику всенародного обговорення проектів законів та інших важливих питань. • Розширення прав республік у формуванні бюджету, питаннях матеріально-технічного поста­чання, використання капіталовкладень тощо. • Республікам передані питання обласного адміністративно-територіального устрою, районуван­ня, віднесення міст до обласного, республіканського підпорядкування. • Право республік на прийняття кримінального, цивільного, процесуального кодексів, установ­лення основ законодавства про судоустрій та судочинство. • Розширення повноважень місцевих рад у плануванні, будівництві, бюджетно-фінансових справах тощо. • Розширення прав профспілок
Зовнішня політика • Україна стає членом 29 міжнародних організацій. в Активний обмін дипломатичними делегаціями 3 іншими державами. • Пожвавлення міжнародного туризму
Результа­ти • Відбулася обмежена децентралізація управління. • Діяльність України на міжнародній арені стала інтенсивнішою. • Збереглася монополія КПРС на владу в усіх сферах суспільного життя
       

Вище партійне керівництво УРСР

Роки Перший секретар ЦК КПУ Напрямки діяльності
1953- 1957 рр. О. І. Кириченко став першим українцем, який очолив Компартію України. «Українізація» КПУ. Реабілітація репресованих Розвиток української науки. Питання про чистоту української мови
1957-1963 рр. М. В. Підгорний Наслідування М. Хрущову в його діяльності, схвалення всіх програм вищого керівництва. Намагання підняти авторитет Президії Верховної Ради СРСР. Постійні кадрові зміни
1963-1972 рр. П. Ю. Шелест • Відстоювання економічних інтересів УРСР. • Підтримка розвитку українського мистецтва. • Боротьба з дисидентським рухом. • Зведення палацу «Україна» в Києві

Період «хрущовської відлиги» характеризувався реформуванням СРСР і УРСР, зокрема сфер державно-партійного управління, економіки, соціального захисту та забезпечення.

У сфері ідеології та партійного будівництва

(XXI з’їзд КПРС, жовтень 1961 р.):

  • прийнято нову програму КПРС, за якою планувалося побудувати комуністичне суспільствов СРСР за 20 років (тобто на 1980 р.);
  • «найважливішим» принципом КПРС проголошено: «Все в ім’я людини, все для блага людини»;
  • передбачалось з кожними виборами оновлювати партійне керівництва не менше як на третину
  • перебування керівників партійних комітетів на посадах обмежувалосятрьома термінами, секретарів первинних парторганізацій - двома;
  • партійне управління поділено за галузевим принципом на промислові та сільськогосподарські ланки (створювались промислові та сільськогосподарські партійні органи в областях, районах).

У сфері державного управління:

  • розширено права УРСР в економічній, фінансовій та юридичній сферах (тільки в 1953-1956 рр. із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій, бюджет республіки зріс з 18 млрд крб. до 43,7 млрд крб., республіка отримала право мати свої цивільний, кримінальний та процесуальні кодекси та права щодо поточного й перспективного планування, матеріально-технічного забезпечення, будівництва, використання капіталовкладень);
  • розширено права в адміністративно-політичній сфері (до владних повноважень республіки передавалися питання обласного адміністративно-територіального устрою, районування, віднесення міст до обласного або республіканського підпорядкування);
  • удосконалено структуру державного апарату (у міністерствах, відомствах та органах управління на місцях 1955—1956 рр. було ліквідовано 4867 структурних підрозділів, організацій та установ, скорочено понад 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату);
  • доповнено компетенції місцевих рад щодо планування, будівництва, бюджетно-фінансових справ та ін.;
  • ліквідовано галузеві міністерства й створено територіальні органи управління промисловістю — раднаргоспи(1957); в УРСР утворено 14 раднаргоспів, яким підпорядковано майже всі промислові підприємства (за винятком військових). Їх завданнямбуло виконувати плани, складені Держпланами СРСР і УРСР, складати плани підприємств, наглядати за їх виконанням, розподіляти кадри й фондовану продукцію, керувати зв’язками між підприємствами; у 1962 р. відбулася централізація й укрупнення раднаргоспів (у республіці їхню кількість було скорочено до 7);

Але у 1960 р. в Україні (а також у Росії і Казахстані) був утворений республіканський раднаргосп. УРНГ керувала місцевими раднаргоспами. Одночасно утворилася Рада народного господарства СРСР. УРНГ, Держплан УРСР і Держбуд УРСР ставали союзно-республіканськими органами. Нарешті, в 1963 р. була утворена ще одна управлінська надбудова – Вища рада народного господарства СРСР. Система на родногосподарського управління стала на багато більше забюрократизованою, ніж була до 1957 р.розширено права республіканських і місцевих органів влади щодо управління галузями легкої та переробної промисловості;

  • українській дипломатії дозволено налагоджувати різносторонні відносини з іншими державами, міжнародними організаціями (відкрито постійне представництво УРСР в ООН (1957); Україну прийнято до Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ) (1957)).

У промисловості:

· з метою подолання соціально-економічної кризи на Кримському півострові (виникла внаслідок руйнувань війни, масових сталінських депортацій кримських татар, вірменів, греків, караїмів) та для заселення й економічного освоєння степових районів півострова з ініціативи М. Хрущова 19 лютого 1954 р. рішенням Верховної Ради СРСР Кримську область РРФСР передано до складу УРСР (ідеологічно обґрунтовано 300-річчям «возз’єднання України та Росії» та історичними зв’язками Криму й України), що мало наслідком:

інтеграцію економіки Кримського півострова до економіки УРСР, подолання соціально-економічної кризи, зростання частки українського населення на півострові («українізація Криму»), відновлення рекреаційних ресурсів регіону, перетворення Криму в один з найбільших оздоровчих центрів та центрів туризму в СРСР;

  • визначенняпріоритетними за п’ятирічними планами п’ятої (1951-1955), шостої (1956-1960) п’ятирічок та планом семирічки (1959—1965) галузей промисловості групи «Б»(виробництво товарів широкого вжитку) у порівнянні з темпами розвитку галузей групи «А» (виробництво засобів виробництва);
  • здійснювалось впровадження у виробництво здобутків науково-технічної революції (НТР)-перш за все- на підприємствах військово- промислового комплексу (ВПК);
  • на Дніпрі збудовано каскад гідроелектростанцій, створено штучні моря, у результаті чого втрачено чималі масиви родючих земель;
  • покращено транспортне сполучення (1960р. у Києві відкрито першу лінію метрополітену; у 1961 р. паровози замінено на електровози, пароплави - на теплоходи);
  • 1961 р. з метою спрощення розрахунків та зміцнення фінансової системи країни проведено грошову реформу, за якою змінювався масштаб цін та всіх виплат і зарплат у співвідношенні 10:1. Гроші зразка 1961 р. перебували в обігу 30 років;
  • у 1962 р. уведено в експлуатацію нафтопровід «Дружба» (через територію УРСР нафту транспортували до Польщі, Німеччини, Чехо-Словаччини, Угорщини).

В добу М. Хрущова Україна вважалася пріоритетним регіоном для капітального будівництва. Темпи розвитку її промисловості перевищували середні по СРСР.

Найбільш динамічно розвивалася електроенергетика. Були споруджені великі теплові електростанції районного значення (ДРЕС): Ворошиловградська, Миронівська, Придніпровська, Сімферопольська, Слов’янська, Старобешівська та ін. Постали чергові гідроелектростанції Дніпровського каскаду – Дніпродзержинська, Каховська і Кременчуцька.

У Донбасі, де здійснювалося масштабне шахтне будівництво, виник дефіцит робочої сили. Швидкими темпами йшла розбудова потужних газових родовищРадченківського в Полтавській і Шебелинськогов Харківській областях.

У металургійній промисловості були збудовані унікальні за розмірами доменні печі й мартени. Від 1962 р. будівництво мартенів припинилося. На заводах почалося спорудження киснево-конверторних цехів. Найбільш потужний будувався на «Криворіжсталі».

У травні 1958 р. М. Хрущов поставив питання про прискорену хімізацію країни на пленумі ЦК КПРС і домігся для «великої хімії» додаткових асигнувань. На капітальне будівництво в хімічній про мисловості України за 1959–1963 рр. було виділено в півтора раза більше коштів, ніж за попередні 40 років. У республіці з’явилося 35 нових заводів і понад 250 великих хімічних виробництв.

Серед новобудов «великої хімії» видiлялися Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський і Чернігівський заводи хiмічних волокон, Дніпропетровський шинний завод. У середині 60-х років вони давали п’яту частину продукції хімічної промисловості.

В Україні з’явилися автомобілебудування1960 р з конвеєра заводу Комунару м. Запоріжжі зійшов перший український мікролітражний автомобіль- ЗАЗ-965 Запорожець) , виробництво обчислювальної техніки, радіоелектроніка, ракетна галузь.

З 1956 р. у Ворошиловграді і Харкові почали серійно випускати тепловози. Харківський авіазавод налагодив випуск перших у світі швидкісних лайнерів ТУ-104, а згодом – ТУ-124. Турбогвинтовийлітак АН-24 Київського авіазаводу став найпоширенішою машиною свого класу в загальносоюзних пасажирських перевезеннях.

Підприємства важкої індустрії вперше в широких масштабах стали випускати товари народного споживання.

У сільському господарстві:

  • зміцнено матеріальну базу колгоспів, радгоспів;
  • підвищено закупівельні ціни на продукцію сільськогосподарського виробництва (особливо на зернові та продукти тваринництва);
  • у 1958 р. реорганізовано систему МТС у РТС (ремонтно-тракторні станції); колгоспи викуповували всю сільськогосподарську техніку МТС;
  • з метою ліквідації відмінностей між містом і селом та будівництвом «агроміст», встановлено високі податки на утримання худоби у місті (1956), згодом введено заборону на утримання худоби у приміській зоні та на околицях міст (1959), на утримання худобиу господарствах колгоспників установлено ліміт, урізано розміриселянських присадибних ділянок;
  • ліквідовано трудодні, запроваджено грошову оплату праці колгоспників;
  • у роки семирічки здійснювалось укрупнення колгоспів (хутори й невеликі села оголошувались «неперспективними» та приєднувались до більших господарств).

Реформи М. Хрущова в сільському господарстві

Рік Зміст Результати
• Зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів і радгоспів. • Впровадження матеріального заохочення праців­ників. • Скорочення податків на присадибні ділянки. • Скасування колгоспних боргів • Сільське господарство стало рентабельним. • Зростання валового збору продовольства
• Обмеження присадибних ділянок і поголів'я худоби. • Заборона на присадибні ділянки для міських жи­телів • Удар про городництву, садівництву й тва­ринництву. • Загострення продовольчої проблеми
•Укрупнення колгоспів. • Перетворення колгоспів на радгоспи • Скорочення кількості колгоспів, покра­щення їхньої матеріально-технічної бази. • Занепад «неперспективних» сіл
• Ліквідація МТС. • Продаж техніки МТС колгоспам за завищеними ці­нами • Зростання боргів колгоспів. • Відтік із села кваліфікованих механізаторів, шоферів, які не хотіли працювати в колгос­пах. • Відсутність необхідних умов для обслугову­вання й зберігання техніки
       

Надпрограми М. Хрущова в сільському господарстві

Освоєння цілинних земель (1954 р.) Розширення посівів кукурудзи (1955 р.) Тваринницька надпрограма (1957 р.)
Мета
• Освоєння цілини Південного Сибі­ру, Казахстану, Алтаю, Північного Кавказу (28-30 млн га). • Зміцнення кордону 3 Китаєм Збільшення виробництва кормів для худоби Кукурудза «цариця полів» Наздогнати й перегнати США у виробництві м'яса й молока на душу населення
Результати
• Відтік матеріальних та людських ресурсів з України (80 тис. осіб, 90 тис. сільгоспмашин); • Послаблення аграрного сектора Укра­їни • Низька врожайність кукуру­дзи — 25-30 ц/га. • Скорочення посівів зернових. • Порушення сівозміни, струк­тури ґрунтів • Створення великих тварин­ницьких комплексів. • Скорочення поголів'я худоби в присадибних господарствах. • Нестача кормів

Наслідки

Закріплення екстенсивного розвитку аграрної галузі.

Втрата ритмічності розвитку України.

Підрив потенціалу народного господарства України, спад виробництва.

У неврожайному 1963 р. Радянський Союз уперше закупив у США і Канаді ве ликі партії хліба.Відтоді країна потрапила в залежність від імпорту хліба і вже не могла обійтися без завезення зерна на мільярди доларів.




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных