Входження Криму до складу УРСР ( 1954 р.)

Від початку 1954 р. партійний апарат і засоби масової інформації розгорнули пропагандистську кампанію у зв’язку з 300-річчям входження України до складу Росії. Цю подію стали іменувати не інакше як возз’єднання. ЦК КПРС опублікував «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією».

Під час святкування 300-річчя Переяславської угоди обласний центр Проскурів було перейменовано в Хмельницький. Головною подією ювілейних торжеств стала передача Україні Кримської області. Вона мотивувалася спільністю економіки, територіальною близькістю, тісними господарськими й культурними зв’язками між Україною і Кримом

Причини

· Територіальна та історична близькість Криму та України.

· Потреба у відновленні господарського й культурного життя на півострові, яке було в ката­строфічному становищі внаслідок депортації кримських народів.

· Розділення з урядом України моральної відповідальності за масові депортації корінних жи­телів Криму у 1944 р.

Стан економіки України в першій половині 50-х років

«Відлига»

Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті

Й. Сталіна. Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя. Вислів «хрущовська відлига» пов'язано з назвою повісті Іллі Еренбурга «Відлига».

Десталінізація

Результати

· Реабілітація понад 3,5 млн осіб.

· Демократизація суспільного життя.

· Активізація громадських рухів, створення умов для виникнення дисидентського руху

У процесі десталінізації виділяють три етапи.

Перший етап (березень 1953 р. — лютий 1956 р.) відзначений:

• першими амністіями засуджених до 5 років за посадові та господарські злочини, неповнолітніх, жінок, що мали дітей до 18 років;
• ліквідацією позасудових органів, що були інструментами репресій (воєнних трибуналів військ МВС, Особливої наради МВС), змінами в системі ГУЛАГу (скасовувались номери на одязі, дозволялися побачення ув’язнених з рідними);

Другий етап (1956—1961) проходив під знаком XX з’їзду КПРС (лютий, 1956 р.) і характеризувався:

· реабілітацією репресованих народів (у 1957 р. з місць заслань дозволено було повернутись на батьківщину чеченцям, інгушам, балкарцям, карачаївцям, калмикам, але офіційно не було реабілітовано німців Поволжя, кримських татар, турків-месхетинців (офіційне засудження депортації цих народів радянським керівництвом було здійснено лише 1989 р.);

· звільненням з ув’язнення осіб, членів їхніх родин, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі»;

· реабілітацією партійних і радянських керівників УРСР - В. Чубаря,

В. Затонського, С. Косіора, М. Скрипника, Ю. Коцюбинського);

· реорганізацією системи таборів (перейменовано на виправно-трудові табори), поверненням спецпоселенців;

· зміною керівництва органів державної безпеки; затвердженням Верховною Радою СРСР нових «Основ кримінального законодавства» (за якими вік настання кримінальної відповідальності встановлювався у 14-16 років; заборонялось застосовувати засоби морального, фізичного тиску на затриманого, дозволялось ознайомлюватися з матеріалами слідства підсудному та його адвокатові, підсудному надавалося право захисту на судовому процесі; судові засідання стали відкритими (за деяким винятком));

· реабілітацією українських письменників: Е. Блакитного, В. Чумака,

І. Микитенка, драматурга М. Куліша, припиненням звинувачень в «українському буржуазному націоналізмі» кінорежисера О. Довженка, поета

В. Сосюри.

Опір десталінізації

Вище партійне керівництво УРСР

Період «хрущовської відлиги» характеризувався реформуванням СРСР і УРСР, зокрема сфер державно-партійного управління, економіки, соціального захисту та забезпечення.

У сфері ідеології та партійного будівництва

(XXI з’їзд КПРС, жовтень 1961 р.):

• прийнято нову програму КПРС, за якою планувалося побудувати комуністичне суспільство в СРСР за 20 років (тобто на 1980 р.);
• «найважливішим» принципом КПРС проголошено: «Все в ім’я людини, все для блага людини»;
• передбачалось з кожними виборами о новлювати партійне керівництва не менше як на третину
• перебування керівників партійних комітетів на посадах обмежувалося трьома термінами, секретарів первинних парторганізацій - двома;
• партійне управління поділено за галузевим принципом на промислові та сільськогосподарські ланки (створювались промислові та сільськогосподарські партійні органи в областях, районах).

У сфері державного управління:

• розширено права УРСР в економічній, фінансовій та юридичній сферах (тільки в 1953-1956 рр. із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій, бюджет республіки зріс з 18 млрд крб. до 43,7 млрд крб., республіка отримала право мати свої цивільний, кримінальний та процесуальні кодекси та права щодо поточного й перспективного планування, матеріально-технічного забезпечення, будівництва, використання капіталовкладень);
• розширено права в адміністративно-політичній сфері (до владних повноважень республіки передавалися питання обласного адміністративно-територіального устрою, районування, віднесення міст до обласного або республіканського підпорядкування);
• удосконалено структуру державного апарату (у міністерствах, відомствах та органах управління на місцях 1955—1956 рр. було ліквідовано 4867 структурних підрозділів, організацій та установ, скорочено понад 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату);
• доповнено компетенції місцевих рад щодо планування, будівництва, бюджетно-фінансових справ та ін.;
• ліквідовано галузеві міністерства й створено територіальні органи управління промисловістю — раднаргоспи (1957); в УРСР утворено 14 раднаргоспів, яким підпорядковано майже всі промислові підприємства (за винятком військових). Їх завданням було виконувати плани, складені Держпланами СРСР і УРСР, складати плани підприємств, наглядати за їх виконанням, розподіляти кадри й фондовану продукцію, керувати зв’язками між підприємствами; у 1962 р. відбулася централізація й укрупнення раднаргоспів (у республіці їхню кількість було скорочено до 7);

Але у 1960 р. в Україні (а також у Росії і Казахстані) був утворений республіканський раднаргосп. УРНГ керувала місцевими раднаргоспами. Одночасно утворилася Рада народного господарства СРСР. УРНГ, Держплан УРСР і Держбуд УРСР ставали союзно-республіканськими органами. Нарешті, в 1963 р. була утворена ще одна управлінська надбудова – Вища рада народного господарства СРСР. Система на родногосподарського управління стала на багато більше забюрократизованою, ніж була до 1957 р. розширено права республіканських і місцевих органів влади щодо управління галузями легкої та переробної промисловості;

• українській дипломатії дозволено налагоджувати різносторонні відносини з іншими державами, міжнародними організаціями (відкрито постійне представництво УРСР в ООН (1957); Україну прийнято до Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ) (1957)).

У промисловості:

· з метою подолання соціально-економічної кризи на Кримському півострові (виникла внаслідок руйнувань війни, масових сталінських депортацій кримських татар, вірменів, греків, караїмів) та для заселення й економічного освоєння степових районів півострова з ініціативи М. Хрущова 19 лютого 1954 р. рішенням Верховної Ради СРСР Кримську область РРФСР передано до складу УРСР (ідеологічно обґрунтовано 300-річчям «возз’єднання України та Росії» та історичними зв’язками Криму й України), що мало наслідком:

інтеграцію економіки Кримського півострова до економіки УРСР, подолання соціально-економічної кризи, зростання частки українського населення на півострові («українізація Криму»), відновлення рекреаційних ресурсів регіону, перетворення Криму в один з найбільших оздоровчих центрів та центрів туризму в СРСР;

• визначення пріоритетними за п’ятирічними планами п’ятої (1951-1955), шостої (1956-1960) п’ятирічок та планом семирічки (1959—1965) галузей промисловості групи «Б» (виробництво товарів широкого вжитку) у порівнянні з темпами розвитку галузей групи «А» (виробництво засобів виробництва);
• здійснювалось впровадження у виробництво здобутків науково-технічної революції (НТР)- перш за все- на підприємствах військово- промислового комплексу (ВПК);
• на Дніпрі збудовано каскад гідроелектростанцій, створено штучні моря, у результаті чого втрачено чималі масиви родючих земель;
• покращено транспортне сполучення (1960 р. у Києві відкрито першу лінію метрополітену; у 1961 р. паровози замінено на електровози, пароплави - на теплоходи);
• 1961 р. з метою спрощення розрахунків та зміцнення фінансової системи країни проведено грошову реформу, за якою змінювався масштаб цін та всіх виплат і зарплат у співвідношенні 10:1. Гроші зразка 1961 р. перебували в обігу 30 років;
• у 1962 р. уведено в експлуатацію нафтопровід «Дружба» (через територію УРСР нафту транспортували до Польщі, Німеччини, Чехо-Словаччини, Угорщини).

В добу М. Хрущова Україна вважалася пріоритетним регіоном для капітального будівництва. Темпи розвитку її промисловості перевищували середні по СРСР.

Найбільш динамічно розвивалася е лектроенергетика. Були споруджені великі теплові електростанції районного значення (ДРЕС): Ворошиловградська, Миронівська, Придніпровська, Сімферопольська, Слов’янська, Старобешівська та ін. Постали чергові гідроелектростанції Дніпровського каскаду – Дніпродзержинська, Каховська і Кременчуцька.

У Донбасі, де здійснювалося масштабне шахтне будівництво, виник дефіцит робочої сили. Швидкими темпами йшла розбудова потужних газових родовищ – Радченківського в Полтавській і Шебелинського в Харківській областях.

У металургійній промисловості були збудовані унікальні за розмірами доменні печі й мартени. Від 1962 р. будівництво мартенів припинилося. На заводах почалося спорудження киснево-конверторних цехів. Найбільш потужний будувався на «Криворіжсталі».

У травні 1958 р. М. Хрущов поставив питання про прискорену хімізацію країни на пленумі ЦК КПРС і домігся для «великої хімії» додаткових асигнувань. На капітальне будівництво в хімічній про мисловості України за 1959–1963 рр. було виділено в півтора раза більше коштів, ніж за попередні 40 років. У республіці з’явилося 35 нових заводів і понад 250 великих хімічних виробництв.

Серед новобудов «великої хімії» видiлялися Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський і Чернігівський заводи хiмічних волокон, Дніпропетровський шинний завод. У середині 60-х років вони давали п’яту частину продукції хімічної промисловості.

В Україні з’явилися автомобілебудування (У 1960 р з конвеєра заводу Комунар у м. Запоріжжі зійшов перший український мікролітражний автомобіль - ЗАЗ-965 З апорожець), виробництво обчислювальної техніки, радіоелектроніка, ракетна галузь.

З 1956 р. у Ворошиловграді і Харкові почали серійно випускати тепловози. Харківський авіазавод налагодив випуск перших у світі швидкісних лайнерів ТУ-104, а згодом – ТУ-124. Турбогвинтовий літак АН-24 Київського авіазаводу став найпоширенішою машиною свого класу в загальносоюзних пасажирських перевезеннях.

Підприємства важкої індустрії вперше в широких масштабах стали випускати товари народного споживання.

У сільському господарстві:

• зміцнено матеріальну базу колгоспів, радгоспів;
• підвищено закупівельні ціни на продукцію сільськогосподарського виробництва (особливо на зернові та продукти тваринництва);
• у 1958 р. реорганізовано систему МТС у РТС (ремонтно-тракторні станції); колгоспи викуповували всю сільськогосподарську техніку МТС;
• з метою ліквідації відмінностей між містом і селом та будівництвом «агроміст», встановлено високі податки на утримання худоби у місті (1956), згодом введено заборону на утримання худоби у приміській зоні та на околицях міст (1959), на утримання худоби у господарствах колгоспників установлено ліміт, урізано розміри селянських присадибних ділянок;
• ліквідовано трудодні, запроваджено грошову оплату праці колгоспників;
• у роки семирічки здійснювалось укрупнення колгоспів (хутори й невеликі села оголошувались «неперспективними» та приєднувались до більших господарств).

Реформи М. Хрущова в сільському господарстві

Надпрограми М. Хрущова в сільському господарстві

Наслідки

Закріплення екстенсивного розвитку аграрної галузі.

Втрата ритмічності розвитку України.

Підрив потенціалу народного господарства України, спад виробництва.

У неврожайному 1963 р. Радянський Союз уперше закупив у США і Канаді ве ликі партії хліба. Відтоді країна потрапила в залежність від імпорту хліба і вже не могла обійтися без завезення зерна на мільярди доларів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: