Грюнвальдська битва

5.10.1242-Льодове побоїще

1453-загибель Візантійської імперії

Персоналії

Кири́ло і Мефо́дій — македонські слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці слов'янської азбуки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову, брати.

Ян Гус (чеськ. Jan Hus; пр. 1369 Гусинець, Південна Чехія — 6 липня 1415 Констанц, Німеччина) — чеський релігійний мислитель, філософ, реформатор, ректор Празького університету, послідовники якого стали відомими як гусити.

Гус був послідовником англійського теолога Джона Вікліфа, одним з перших реформаторів католицької церкви, який майже на сторіччя випередив своїх наступників — Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі.

Ян Жижка (чеськ. Jan Žižka) (* близько 1360, Троцнов — 11 листопада 1424, Пршибислав) — чеський полководець, діяч гуситського руху, національний герой чеського народу.

Казими́р ІІІ Вели́кий (пол. Kazimierz III Wielki) (*30 квітня 1310 — †5 листопада 1370) — польський король (1333–1370), титулярний«Король Русі».Син Владислава I Локетка, останній представник династії П'ястів.Повний титул: «Милістю Божою Король Краківської землі, Судомірської землі, Серадської землі, Польської землі, Куявської землі, Добрянської землі, Поморської землі, Руської землі, господар і Дідич вічний земель тим володар, король велебний».Внутрішня політика - зміцнення королівської влади і централізації країни; зокрема 1337–1346 рр. - грошова реформа, 1347 р. - видання Вісліцький і Пйотркувський статути — перші повні записи польського звичаєвого права.Зовнішня політика - орієнтація на союз із Угорщиною; користувався підтримкою папського престолу.1340 р. - організував невдалий похід польсько-угорських військ на Королівство Русі.

Дмитро́ Донськи́й (також Дмитрій Донськой) (* 12 жовтня 1350 — †19 травня 1389) — великий князь московський (із 1359року) та володимирський (із 1362, з перервами). Канонізований РПЦ як преподобний, день пам’яті вшановується 19 травня (ст.ст.).

Мехмед II Фатіх (Завойовник, тур. محمد الثانى Mehmed-i sānī, Lakabı el-Fatih (الفاتح), нар.30 березня 1432, Едірне — 3 травня 1481) —турецький султан (1444—1446, 1451—1481 рр.), найбільший полководець свого часу — завоював Константинополь, поклавши кінець існуванню Візантійській імперії, Кримське ханство, Сербію, Морею, Трапезундську імперію, Боснію, Албанію.

Андрі́й Рубльо́в (1360? — 17 жовтня 1428^[1]) — давньоруський художник-іконописець, чернець. Мистецтво Рубльова, який мав величезну кількість учнів, вважається найвищим досягненням давньоруського живопису XV століття.

Поняття

Гуси́тські ві́йни — війни прихильників чеського церковного реформатора Яна Гуса проти німецького імператора й католицької церкви.Чашники і таборитиІз самого початку в гуситському русі виділилися два крила — помірні чашники й радикальні таборити (по імені гори й міста Табір у Південній Чехії). Чашників підтримувало дворянство й бюргерство північної Чехії. Бідніше південночеське бюргерство й дворянство становило основу таборитів, яким симпатизували селяни. Таборити створили громади, за прикладом ранніх християн. Вони мали спільне майно й проповідували християнськийаскетизм.

Яничáри (тур. yeniçeri — дослівно нове військо) — регулярна піхота в Османській імперії, що діяла у 14 — 19 століттях, створена султаном Мурадом І.Яничари спершу набиралися з полонених, потім поповнювалася примусовим набором дітей християн підданих (сербів, болгар та інших). Після переходу на іслам яничари виховувалися в дусі релігійного фанатизму й сліпого послуху; творили дисциплінований корпус, іноді численністю до 40 тисяч, з агою на чолі;

Тема 13. Індія.Китай

Дати

ХІІІ-ХVІ ст.-Делійський султанат в Індії

Поняття

Султанат - це монархічна держава, на чолі якої стоїть султан.

Тема 14.Великі географічні відкриття:Зустріч цивілізацій

Території в Америці, колонії або претензії великих європейських держав на 1750

Дати

1492-Відкриття Америки

1494-Тордесільянський договір поділ не Європейського світу між Іспанією і Португалією

1519-1522-перша навколосвітня подорож(Ф.Магеллан)

Персоналії
Христофо́р Колу́мб ((* 29 жовтня 1451 р. (інша версія — 1446 р.) — † 20 травня 1506 р.) — іспанський мореплавець, першовідкривач Америки (Багамськихта Антільських островів, узбережжя Центральної та Південної Америки).

Ва́ско да Га́ма *1469 — †24 грудня 1524) —португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки.

Амері́ґо Веспу́ччі (*9 березня 1451 — †22 лютого 1512) — флорентійський мореплавець, завдяки якому, можливо, отримав свою назву Американський континент.

Ферна́н (Ферна́ндо) Магеллан (* 1480 – † 27 квітня 1521) — португальськиймореплавець на іспанській службі. Керував першою успішною навколосвітньою експедицією, під час якої сам Магеллан загинув. Дав назвуТихому океану.

Поняття і терміни

Епоха великих географічних відкриттів — період в історії людства, що розпочався у XV столітті і тривав доXVII століття, в ході якого європейці відкривали нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океаніїв пошуках нових торгових партнерів та джерел товарів, які користувалися великим попитом у Європі. Історики зазвичай співвідносять Великі географічні відкриття ^[1][2] з першопроходницькими далекими морськими подорожами португальських та іспанських мандрівників у пошуках альтернативних торгових шляхів(англ.)укр. у«Індії» за золотом, сріблом і прянощами.

Револю́ція цін — процес значного підвищення товарних цін внаслідок падіння вартості благородних металів, що виконують функцію загального еквівалента (грошей).Різке підвищення цін на товари, яке спостерігалося в країнах Європи після Великих географічних відкриттів у XVI ст. у зв'язку з відкриттям золотих і срібних родовищ Америки та надходженням великої кількості дорогоцінних металів у Європу.

Тема 15.Людина ранньої нової доби

Поняття і терміни

Мануфакту́ра (латин. manufactura, manus-рука і factura-обробіток, виготовлення) — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. Мануфактура передувала заводам і фабрикам. Форми мануфактури

Розсіяна мануфактура

У розсіяній мануфактурі підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачав їх сировиною, знаряддями виробництва. Дрібний виробник фактично знаходився на положенні найманого працівника, що отримував заробітну плату, але продовжував працювати у своїй домашній майстерні.

Змішана мануфактура

Змішана мануфактура поєднувала виконання окремих операцій в централізованої майстерні з роботою вдома. Подібна мануфактура виникала, як правило, на базі домашнього кустарного промислу.

Централізована мануфактура

Найрозвиненішою формою була централізовна мануфактура, яка об'єднувала найманих робітників в одній майстерні. Мануфактура вела до спеціалізації працівників і розділенню праціміж ними, що підвищувало його продуктивність.

Буржуазі́я (фр. Bourgeoisie, від давньо-фр. burgeis — городяни, від burc, borg — місто) — соціальна верства або суспільний клас; частина суспільства, зайнята підприємницькою діяльністю, власники засобів виробництва. Відповідно до розміру підприємства або капіталу, буржуазію в суспільствознавстві традиційно поділяють на дрібну, середню та крупну:

· дрібна буржуазія — підприємці, котрі використовують власну робочу силу, або невелику кількість найманих робітників, як то членів своєї сім'ї (селяни, фермери, міські кустарі, в тому числі самостійна інтелігенція)

· середня буржуазія — володарі дрібних підприємств, крупні представники вільних професій

· крупна буржуазія — підприємці з сотнями найманих працівників, володарі великих капіталів

Абсолюти́зм (від лат. absolutus — необмежений, незалежний, безумовній, самодержавство, абсолютна монархія) — форма правління державою, за якої верховна влада (суверенітет тощо) належить одній особі (царю, імператору, королю тощо), та для якої характерний найвищий ступіньцентралізації державної влади.

Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.

Тема 16.Реформація і Контрреформація

Дати

1517 – виступ Мартіна Лютера проти зловживань індульгенціями (видання «95 тез»)

Тридентський собор

Персоналії

Ма́ртін Лю́тер (нім. Martin Luther; *10 листопада 1483, Айслебен — † 18 лютого 1546, Айслебен) — реформатор Церкви, засновникпротестантського руху.

Троянда Лютера

Томас (Фома) Мюнцер (нім. Thomas Müntzer, бл. 1490 — 27 травня 1525) — радикальний проповідник часів Реформації, який став повстанським лідером під час Селянської війни. Він першим від Лютера виступив проти католицької церкви. Підтримував анабаптистів.У 19-му столітті соціалісти, зокрема Ф.Енгельс, зробили Томаса Мюнцера яскравим прикладом класової боротьби.

Жан Кальвін (фр. Jean Calvin) (*10 липня 1509 — †27 травня 1564) — французькийпротестантський релігійний реформатор, засновник кальвінізму.»Женевський Папа»

Святи́й Ігна́тій Лойо́ла, повне ім'я: І́ньїго Ло́пес де Река́льде Лойо́ла (*24 грудня 1491 Азпейтія, Королівство Наварри, суч. Іспанія — †31 липня 1556, Рим) — християнський святий, наварський шляхтич, засновник католицького ордену освітян і місіонерів Товариства Ісуса, члени якого відомі як єзуїти. Ігнатій Лойола був активним борцем з протестанською Реформацією, поборником католицьких цінностей і захисникомПапського авторитету у Європі.

Карл V Габсбург (ісп. Carlos I (V), лат. Carolus V, нід. Karel V, нім. Karl V., фр. Charles V; 24 лютого 1500, Гент, Фландрія — 21 вересня 1558, Юсте, Естремадура) — король Німеччини (римський король) з 28 червня 1519 по 1520 роки, імператор Священної Римської імперії з 1520 року (коронований 24 лютого 1530 року в Болоньї папою римським Климентом VII), король Іспанії (Кастилії йАрагону) з 23 січня 1516 року (під ім’ям Карла I). Найкрупніший державний діяч Європи першої половини XVI століття, що зробив найбільший внесок в історію серед правителів того часу. ^{[1] [2]} Карл V — остання людина, яку будь-коли було формально проголошено римським імператором, він же — остання людина, яка відсвяткувала в Римі тріумф.

Поняття і терміни

Індульге́нція (лат. Indulgentia від латини indulgeo — дозволяю)— у римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві примирення.

Реформа́ція (від лат. reformatio) — християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи у 16 столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел християнства, який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади.Реформацію пов’язують з іменами Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі — та відповідно називаютьпротестанською, лютеранською або євангелічною.Передумовою до Реформації була криза папства у 14-15 ст. — західна схизма. Рух із церковного поступово переростав в суспільний через невтілені надії на церковну реформу після рішень Констанцького собору 1414–1418 років (папа Мартин V) і особливо Базельсько-Флорентійського собору 1431–1449 років (папа Євгеній IV), а також віденського конкордату (умови) 1448року щодо Німеччини між римсько-німецьким кайзером Фрідріхом ІІІ-ім і папою Миколаєм V.Безпосереднім початком Реформації вважається розповсюдження Лютером персональних листів-звернень, в яких доводилося, що Спасіння та Божа милість досягаються завдяки Вірі, а не сповіді в гріхах. Загальним суспільним поштовхом стала публікація латинською 25 жовтня 1517 року в місті Віттенберзі заклику до теологічної дискусії у вигляді 95 тез, в яких йшлося про гріх та кару, і особливо критикувалась торгівля індульгенціями.Ініційований Мартіном Лютером церковно-релігійний рух призвів до розриву єдності західно-європейської церкви — появи національних церковних спільнот та виникнення нової теології протестантизму.

Контрреформація (реформування католицизму) - рух спрямований на оновлення католицької церкви, виник як реакція на поширення протестантизму. Контрреформація тривала приблизно з 1560 року до кінця Тридцятилітньої війни.

Рух за оновлення католицької церкви розпочався ще в кінці XV століття в Іспанії коли там розпочали реформувати церковніпорядки, спираючись на підтримку монархії. Латеранський собор V (1511-1517) постановив очистити католицьку церкву від зловживань. В цьому контексті виступ Мартіна Лютера у 1517 році можна трактувати як несподіваний випадок в процесі реформування церкви. В історії часто трапляється, коли якась інституція починає себе реформувати, але втрачає контроль над розвитком процесу, зокрема, наприклад, у випадку Людовіка XVI i Михайла Горбачова.

Протестанти́зм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті(лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти, баптисти, методисти, євангелісти,п'ятидесятники та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі і продовжують розповсюджуватися. Історія протестантизму пов'язана з іменами великих представників людства, його культури, як-то: Ян Гус, Джон Вікліф, Мартін Лютер,Жан Кальвін тощо. Поява протестантизму стала переломним моментом у всій європейській культурі. Термін «протестантизм» з'явився у 1529, коли Шпейрський рейхстаг скасував своє попереднє рішення від 1526, яким призупинялася дія Вормського едикту проти Мартіна Лютера. У відповідь декілька німецьких земель та ряд імперських міст виголосили протест.

Тема 17.Західноєвропейські держави в XVІ-першій половині XVІІ ст.

Дати

1566 – «іконоборче повстання»-початок національно-визвольного руху в Нідерландах

1618-1648 – Тридцятилітня війна

Вестфальський мир

Персоналії

Ге́нріх IV (фр. Henri III, 13 грудня 1553, По — 14 травня 1610, Париж) — король Франції. Засновник французької королівської династії Бурбонів. Французи пов'язували з його ім'ям кінець релігійних воєн 1562–1594 років і набуття права на свободу віросповідання завдяки підписаного ним Нантського едикта.

Арма́н Жан дю Плессі́, герцог де Рішельйє (фр. Armand Jean Du Plessis, Cardinal et Duc de Richelieu; *9 вересня 1585 — †4 грудня1642) — французький політичний діяч, кардинал, генералісимус, глава королівської ради (перший міністр Франції) з 1624. Допоміг королю Людовику XIII зробити Францію могутньою державою. Його метою було зробити монархію абсолютною, він жорстоко розправився з опозицією знаті і придушив політичну владу гугенотів, проте зберіг релігійну свободу. 3а межами Франції прагнув установити верховенство в Європі, зруйнувавши владу Габсбургів, тому підтримував шведського короля Густава Адольфа і німецьких князів-протестантів у боротьбі проти Австрії й у 1635 привів Францію до участі у Тридцятирічній війні. Заснував Французьку академію. Його родич Арман Емманюель дю Плессі, герцог де Рішельє був одним з розбудовників Одеси.

Філіп II Габсбург також відомий як Філіп Розсудливий (Felipe El Prudente)^[1][2]. (*21 травня 1527 — 13 вересня 1598) — король Іспанії(1556—1598 рр.) та король Португалії (1580—1598 рр.).

Вільгельм III, принц Оранський (нід. William Hendrik, Prins van Oranje; 14 листопада 1650, Гаага — †8 березня 1702, Лондон) — правитель Нідерландів (штатгальтер) з 28 червня 1672 року; король Англії як Вільгельм III, англ. William III, з 13 лютого 1689 й корольШотландії як Вільгельм II, англ. William II, з 11 квітня 1689. Був сильним прихильником протестантів.

В перші роки правління Вільгельм боровся з прихильниками Якова (Джеймса) (якобітами), розбивши їх у битві на річці Бойн у Ірландії(1690 р.). Ірландські протестанти (оранжисти) досі відзначають цей день як свято та шанують Вільгельма Оранського як героя. Помаранчевий (оранжевий, від англ. orange ^{[ Джерело? ]}) колір, фамільний для Оранської династії, на прапорі Ірландії — символ протестантів.

Вільгельм I Оранський (Мовчазний; *24 квітня 1533 — †10 липня 1584) — принц Оранський, перший зі спадкових штатгальтерів (правителів)Нідерландів (з 1572), один з ватажків Нідерландської буржуазної революції, направленої проти іспанського володарювання і католицизму; загинув від руки католика-фанатика.

Єлизаве́та I (англ. Elizabeth I of England, *7 вересня 1533 — 24 березня 1603) — королева Англії та Ірландії між 1558 та 1603 роками, відома також як королева-дівиця, Глоріана та Добра королева Бесс. За час її правління, особливо завдяки перемозі над Іспанською Армадою, Англія перетворилася з другорядної держави на периферії Європи у володаря морських просторів.

Поняття і терміни

Релігійна війна — збройний конфлікт між представниками різних релігійних груп. Релігійна війна дуже часто спричинена релігійними відмінностями між країнами з різною релігією або з різними течіями в межах однієї релігії, часто в межах однієї країни.

Приклади:

· Релігійні війни у Франції між 1562 і 1594 роками

· Релігійні війни у Німеччині в XVI ст.

· Тридцятирічна війна 1618—1648 років.

· Релігійні війни в західній Індії

· Хрестові походи

· Релігійне протистояння в Північній Ірландії

· Релігійне протистояння на Близькому Сході.

Національно визвольна революція, революція, що зростає з національно-визвольного руху і направлена на знищення іноземного панування і завоювання національної незалежності, ліквідацію національно-колоніального гніту і експлуатації, реалізацію нацією її права на самовизначення, на створення національної держави.

Тема 18.Культура Західної Європи XVІ-першій половині XVІІ ст.

Персоналії

Леона́рдо да Ві́нчі (італ. Leonardo da Vinci, 15 квітня 1452 в Анкіано, коло Вінчі — 2 травня 1519 в замку Кло-Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійськогоВідродження.

Мікела́нджело ді Буонарро́ті Сімо́ні (італ. Michelangelo di Francesci di Neri di Miniato del Sera i Lodovico di Leonardo di Buonarroti Simoni; 6 березня 1475, Капрезе — 18 лютого 1564, Рим) —італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер. Його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження ще за життя самого майстра^[1][2]. Ромен Роллан писав про нього: «Нехай сам він був створений із цього пороху земного. Але із тліні спалахнув вогонь, що очищує все, — вогонь генія»^[3].

Рафае́ль Са́нті (італ. Raffaello Santi, Raffaello Sanzio; * березень чи квітень 1483, Урбіно — † 6 квітня 1520, Рим) — італійський живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Втілив у своїх творах гуманістичні ідеали високого Відродження.

А́льбрехт Дю́рер (нім. Albrecht Dürer, *21 травня 1471 — †6 квітня 1528) — німецький художник доби Відродження, математик і теоретик мистецтва. Створював вівтарні картини, портрети, гравюри, екслібриси.

Пі́тер Бре́йгель-старший, відомий іще як «Мужицький» (нід. Pieter Bruegel de Oude, МФА: [ˈpitər ˈbrø:ɣəl]; близько 1525 — 9 вересня1569) — (фламандський) живописець та графік, найвідоміший і найзначніший із носіїв родинного прізвища пензлярів. Майстер пейзажу та жанрових сцен. Батько художників Пітера Брейгеля молодшого (Що з пекла) і Яна Брейгеля старшого (Що з раю).

Ві́льям Шекспі́р^[1] (англ. William Shakespeare, хрещений 26 квітня 1564, дата народження невідома, Стретфорд-на-Ейвоні — 23 квітня (3 травня) 1616, Стретфорд-на-Ейвоні) — англійський драматург Єлизаветинської епохи. Один з найвідоміших драматургів світу, автор принаймні 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу з 154 сонетів.

То́мас Мор (англ. Sir Thomas More; *7 лютого 1478 — †6 липня 1535) — англійський письменник, філософ, державний діяч, лорд-канцлер (1529—1532 рр.). Автор суспільно-політичного трактату «Утопія». Один з основоположників утопічного соціалізму. Святий Римо-католицької церкви.

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (італ. Michelangelo Merisi da Caravaggio, ломб. Michelangiul Merisi dì Caravagg); (*28 вересня 1573 —†18 липня 1610) — італійський живописець періоду раннього бароко, засновник європейського реалістичного живопису 17 століття, що працював у Римі 1592—1606, потім у Неаполі і на Мальті. Його життя було настільки ж драматичним, як і його мистецтво (йому довелося залишити Рим після вбивства людини). Він створив могутній стиль, використовуючи контрасти світла й тіні і точно фокусуючись на предметах, іноді використовував драматичне наближення. Він писав з моделей, часто в образах святих і мадонн зображуючи простих римлян, людей з вулиць і ринків. Прикладами можуть слугувати «Євангеліст Матвій», товстий, далекий від класичних ідеалів «Вакх з келихом вина», «Навернення Савла в апостола Павла» (Санта Марія дель Пополо, Рим), персонажі «Відсічі голови Івана Хрестителя».

Пі́тер Па́уль Ру́бенс (нід. Peter Paul Rubens, МФА: [ˈpe:tər ˈpʌul ˈrybə(n)s]; *28 червня 1577, Зіген — †30 травня 1640, Антверпен) — фламандський живописець, один з найвизначніших представників епохи бароко.

Рéмбрандт Гáрменсзон ван Рейн (нід. Rembrandt Harmenszoon van Rijn, МФА: [ˈrɛmbrɑnt ˈɦɑrmənsoːn vɑn ˈrɛin]; * 15 липня 1606 — † 4 жовтня 1669) — нідерландський художник, офортист доби бароко.

Джорда́но Бру́но (справжнє ім'я: Філіппо, італ. Giordano Bruno, прізвисько — Бруно Ноланець,1548, Нола поблизу Неаполя — 17 лютого 1600, Рим) — італійський філософ епохи Відродження, поет, представник пантеїзму.Будучи католицьким священиком, розвивав неоплатонізм у вигляді ренесансного натуралізму. У астрономії підтримував поглядиКоперника, став пропагувати ідею про нескінченність Всесвіту і про безліч заселених світів та метапсихоз (переселення душ).Домініканин, 1576 вийшов із закону, подорожував Європою, викладав та навчався зокрема в Женеві, Парижі, Оксфорді. у своїх поглядах поєднував різні філософські доктрини, астрономію, магію та герметизм. Релігію вважав за спрощену на потреби людей версію філософії, а релігійні практики — забобоном, породженим з неуцтва; 1592 ув'язнений інквізицією, в результаті 7-річного процесу визнаний єретиком і був спалений на Кампо деї Фйорі у Римі.

Парацельс (лат. Paracelsus) (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище — Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim) (24 жовтня 1493, Швіц, — 24 вересня 1541, Зальцбург), лікар епохи Відродження, «перший професор хімії від створення світу» (О. І. Герцен). Його псевдонім означає "той, хто наблизився до Цельса, знаменитого римського філософа та лікаря I ст."

Фре́нсіс Бе́кон (англ. Francis Bacon) (*22 січня 1561, Лондон — †9 квітня 1626) — англійський політик, філософ і есеїст. Один із творцівемпіризму — філософського напряму, який твердить, що головне — власний досвід.

Микола́й Копе́рник (пол. Mikołaj Kopernik, лат. Nicolaus Copernicus Torinensis або Thorunensis або Torunensis, ім'я при народженні — Nikolas Koppernigk; *19 лютого 1473, Торунь, Польща — †24 травня 1543, Фромборк, Польща) — польський астроном і математик, авторгеліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.

Галіле́о Галіле́й (італ. Galileo Galilei; 15 лютого 1564 — 8 січня 1642) — італійський мислитель епохи Відродження, засновник класичної механіки, фізик, астроном, математик, поет і літературний критик, один із засновників сучасного експериментально-теоретичного природознавства^[1]. Син музиканта Вінченцо Галілея.

Поняття і терміни

Високе Відродження, період в історії мистецтва в Італії, падаючий на кінець 15 і 1-у чверть 16 вв.(століття) і що знаменує вищу, класичну фазу в розвитку художньої культури Відродження. Основні центри мистецтва Ст Ст — флоренція, Рим, Венеція (у якій Ст Ст захоплює і 1530-і рр.); головні представники — Браманте, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело Джорджоне, Тіциан. У архітектурі, скульптурі і живописі Ст Ст реалізм, гуманізм і героїчні ідеали Ренесансу, життєва повнота і яскравість образів отримали синтетично узагальнене, повне титанічної сили вираження. Мистецтву Ст Ст, що розвивалося незвичайно швидко і багатогранно, в цілому властиві величний, монументальний характер, гармонійна досконалість, піднесених ідеальних буд. Принципи Ст Ст складно і всіляко заломилися у всьому італійському мистецтві 16 ст і зробили потужний вплив на світову художню культуру. Межі синтетичного стилю Ст Ст властиві творчості ряду німецьких художників 1-ої половини 16 ст (А. Дюрер, Х. Хольбейн).

Рити́на або гравю́ра (фр. gravure від graver — вирізати, створювати рельєф) — вид графічного мистецтва, створення тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь або через трафарет. Кожен відтиск з друкарської форми вважається авторським твором.

Гравюра А. Дюрера Святий Єронім

Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку 16 — кінця 18 ст. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, йому спадкує Класицизм. Заестетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення в країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти. Бароко в перекладі з італійської означає «чудернацький». Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення образу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламот (атлант), каріатида й маскарон.

Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі Венеція і Флоренція — де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.

Арх. Карло Мадерно, церква Св. Сусанни у Римі, один з перших зразків римського бароко, 1603 рік.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: