Завдання 2. Розробіть структурно-логічну схему отображающую взаємозв'язок об'єкта, предмета і завдань педагогіки вищої школи, визначивши їх змістовно.

Практичнезаняття 1. Педагогіка як наука. Мети вищої професійної освіти

Виконуються тільки практичні завдання

Виконуючи це завдання, скористуйтеся методичним посібником «Структурно-логічні схеми. Таблиці. Опорні конспекти. Есе. Навчальні презентації: рекомендації до складання».

Мета - охарактеризувати педагогіку в системі наук про людину. Розглянути об'єкт, предмет, основні категорії. Проаналізувати цілі вищої професійної освіти, модель особистості фахівця, побудовану на основі компетентнісного підходу.

План

1. Місце педагогіки вищої школи в системі наук про людину.

2. Об'єкт, предмет і завдання педагогіки вищої школи.

3. Основні категорії педагогіки вищої школи.

4. Проблема і таксономія цілей вищої професійної освіти.

5. Модель особистості фахівця, побудована на основі компетентнісного підходу.

Практичні завдання:

Завдання 1. Складіть схему, яка відображатиме основні категорії педагогіки вищої школи із змістовним визначенням кожній категорії.

Педагогіка вищої школи - це наука про закономірності навчання і

виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як сеціалістів відповідно до вимог держави. Предмет науки завжди конкретизується в її меті і завданнях.

Як і кожна наука, педагогіка вищої школи має свій категоріально-понятійний апарат. Автори В.М.Галузинський, М.В.Євтух поділяють категорії на три види:

І. Методологічні категорії: педагогічна теорія, педагогічна концепція, педагогічна ідея, педагогічна закономірність, педагогічний принцип.

Педагогічна теорія - система науково-педагогічних знань, яка описус і пояснює елементи реальної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Складовими елементами педагогічної теорії є педагогічні ідеї, педагогічні поняття, педагогічні концепції, педагогічні закономірності і педагогічні принципи.

Педагогічна концепція -система критичних поглядів на реальну вузівську дійсність і відповідного пошуку та пропозиції нових конструктивних ідей.

Педагогічна ідея - це новий напрям думки, твердження або розгорнута модель, що відображає ті чи інші стосунки або зв'язки у вузівській дійсності.

Педагогічна закономірність - об'єктивно повторювана послідовність явищ.

II. Процесуальні категорії: виховання, навчання, освіта, розвиток, формування особистості; навчально-виховний процес; навчальний і виховний процес. Термін «виховання» вживається в педагогічній науці в кількох значеннях:

• у широкому соціальному, як передача соціально-історичного досвіду;

• у широкому педагогічному, як організація виховання у навчально-виховних закладах;

• у вузькому педагогічному, як цілеспрямована систематична взаємодія педагога і вихованців;

• у гранично вузькому, коли педагог-викладач розв'язує конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання студента.

Самовиховання - цілеспрямована, систематична діяльність щодо власного самовдосконалення.

Перевиховання - індивідуальна цілеспрямована робота над усуненням недоліків у студентів. Здебільшого перевиховання тісно пов'язане з відносно новою галуззю педагогіки — соціальною педагогікою.

III. Суттєві категорії: мета, завдання і зміст виховання, професіограма спеціаліста, діяльність (викладача і студента), диференційований та індивідуальний підходи, прогнозування наслідків педагогічного впливу, планування навчальної роботи, форми, методи й засоби виховання і навчання, педагогічні технології навчання і виховання, управління навчально-виховним процесом, самостійна робота студентів, науково-дослідна діяльність студентів, гуманізація і гуманітаризація вищого навчального закладу.

Завдання 2. Розробіть структурно-логічну схему отображающую взаємозв'язок об'єкта, предмета і завдань педагогіки вищої школи, визначивши їх змістовно.

О б'єктом дослідження педагогіки є система освіти і педагогічні процеси. Вся сукупність навчально-виховних і культурно-освітніх навчальних закладів складає систему освіти, котра вміщує великі педагогічні системи: систему вищої освіти, систему середньої спеціальної освіти, систему загальної освіти.

Педагогіка вищої школи – це наука про закономірності повчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як спеціалістів відповідно до вимог держави.

Предмет науки завжди конкретизується в її меті і завданнях.

Метою педагогіки вищої школи є дослідження закономірностей розвитку, ви­ховання і навчання студентів і розробка на цій основі шляхів удоскона­лення процесу підготовки кваліфікованого спеціаліста.

Завдання педагогіки вищої школи:

• аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої освіти;

• аналіз змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання студентів у вищому навчальному закладі;

• аналіз методів контролю і оцінки успішності студентів на основі системного підходу;

•розробка нових технологій навчання і виховання у вищому навчальному закладі;

• розкриття педагогічних закономірностей формування студентів як майбутніх фахівців;

• вивчення діалектичних взаємозв'язків об'єктивних і суб'єктивних, соціальних і природних факторів виховання і розвитку студентства, його потенційних і реальних можливостей;

• співвідношення цілей і засобів виховання і навчання;

• розробка теорії та методики виховання і навчання, які педгог-викладач має враховувати в своїй практичній діяльності, а також критеріїв її ефективності на основі закономірностей цих процесів.

Завдання 3. Проаналізувавши мети вищої професійної освіти, висунуті В.П. Беспалько, А.А. Вербицьким, Г.П. Щедровицьким і спираючись на основні документи України, виокремити основні цілі сучасної вищої професійної освіти і зобразите їх таксономію схематично із зазначенням методологічних підходів і рівнів.

У Законі України "Про вищу освіту" (2014), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2001), Державній програмі "Вчитель" (2002), Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2013) одним із пріоритетних завдань визначається підготовка висококваліфікованих фахівців, здатних реалізувати теоретичні знання в педагогічній практиці, вирішувати нагальні життєві проблеми та гідно представляти державу на міжнародному рівні.

У сучасних умовах розбудови держави, національної школи висуваються нові вимоги до рівня готовності випускників педагогічних навчальних закладів до професійної діяльності. Зазначене передбачає використання таких форм, методів і засобів навчання у вищій школі, реалізація яких забезпечуватиме якісні зміни у вітчизняній системі освіти. У цьому контексті особливої актуальності набуває проблема досягнення майбутніми фахівцями природничо-математичних дисциплін високого рівня професіоналізму, творчої активності засобами педагогічних задач.

Таким чином у сучасних умовах перед педагогічною наукою постає проблема пошуку найбільш ефективних шляхів організації навчання, проблема інтенсифікації, оптимізації, активізації навчально-виховного процесу у вищій професійній школі, проблема створення цілісної гнучкої технології підготовки сучасних фахівців для всіх сфер народного господарства України. Основні вимоги і першочергові напрямки діяльності вищої школи знайшли відображення в національній програмі ―Освіта‖ (―Україна ХХІ століття‖), концепція якої у числі загальних вимог до випускників вищих навчальних закладів передбачає:

−формування нестандартного мислення, що передбачає практичну готовність майбутнього фахівця до генерування неординарних ідей; уміння виявляти суть проблеми або ситуації, оцінювати її та визначати шляхи реалізації;

−знання методології науково-технічного пошуку й методів наукового дослідження: визначення необхідності безперервної освіти й самоосвіти тощо;

−сформованості усіх сторін особистості

–загальна культура, чіткі громадянські позиції, зокрема, патріотизм, почуття відповідальності та ін.

Завдання 4. Вивчивши проблему моделювання особистості фахівця на основі компетентнісного підходу, зобразите схематично освітній процес, організований на основі компетентнісного підходу із зазначенням компетенцій необхідних для фахівця Вашого профілю.

Реалізація компетентнісного підходу – один з пріоритетних напрямів реформування міжнародної освіти. Компетентнісний підхід в освіті – провідна педагогічна категорія, що передбачає ефективне створення певних педагогічних умов у навчально-виховному процесі, які забезпечують формування уміння вирішувати професійні завдання на основі отриманих знань, умінь та навичок.

Основними поняттями, якими оперують, звертаючись до питань компетентнісного підходу в освіті є: «компетенція», «компетентність»,«компетентний», «компетентності майбутнього фахівця», «ключовікомпетентності», «професійна компетентність», тощо.

Поняттям «компетентність»українська освіта оперує в значенні, запропонованому європейськими країнами. Експерти започаткованої 1997 р у рамках Федерального статистичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США і Канади програми «DеSеСо» («Визначення та відбір компетентностей: теоретичні й концептуальні засади») визначають поняття компетентності (соmpetency) як здатність успішно задовольняти індивідуальні й соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання. Компетентність ґрунтується на знаннях і вміннях, але ними не вичерпується, обов’язково охоплюючи особистісне ставлення до них людини, а також її досвід, який дає змогу ці знання «вплести» в те, що вона вже знала, та її спроможність збагнути життєву ситуацію, у якій вона зможе їх застосувати. Таким чином, кожна компетентність побудована на поєднанні пізнавальних ставлень і практичних навичок, знань і вмінь, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, тобто усього того, що можна мобілізувати для активної дії.

Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами до навчання, як:

o особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);

o діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: