Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Завдання 1. Дайте визначення поняттям метод навчання, методичний прийом. Як вони взаємопов'язані?




Метод навчання – це спосіб цілеспрямованої взаємопов’язаної діяльності учителя й учнів, яка включає управлінські дії учителя (планування, організація, стимулювання і оцінювання результатів) та навчально-пізнавальні дії учнів (засвоєння та застосування компонентів змісту навчального предмету, самоуправління), що забезпечує освіту, розвиток і виховання особистості. Різні класифікації методів, наприклад загальнодидактична за І.Я.Лернером (в підручнику Т.М. Байбари). Серед методистів-природознавців найбільш поширена класифікація запропонована Н.М.Верзіліним. В її основі - джерело знань, характер діяльності вчителя і характер діяльності учня. Основні групи методів:словесні, наочні та практичні. До кожної групи належать споріднені види методів.

Словесні методи – розповідь, бесіда, пояснення. Розповідь – послідовний описовий переказ учбового матеріалу. Застосовується в тих випадках, коли нова інформація не може використати досвід учнів, їх знання або спостереження. Цей метод також застосовується для створення образу за допомогою словесного опису, містить особисті спостереження та враження. Розповідь за короткий час надає значну інформацію учням. Цей метод розвиває пам’ять та вміння слухати вчителя. Бесіда – метод навчання, за допомогою якого вчитель шляхом цілеспрямованого надання питань мобілізує знання і практичний досвід учнів, підводить їх до нових знань. Основний структурний компонент бесіди – питання різних типів.

Будь - який метод реалізується за допомогою прийомів. Методичні прийоми – це елементи того чи іншого методу, які відображають окремі дії вчителя та учнів у процесі викладання та навчання. Класифікація прийомів, яка розроблена М.М. Верзіліним , виділяє такі групи: організаційні, технічні та логічні. Організаційні допомагають вчителю організувати застосування певних методів. Технічні пов’язані з використанням різних допоміжних засобів. Логічні прийоми мають особливий вплив на розвиток мислення учнів. Найважливіші операції мислення – аналіз та синтез. Дидактичний прийом – порівняння, протиставлення. Крім того, це аналогія, узагальнення та інші.

Особливого значення набуває такий логічний прийом як створення проблемної ситуації.

Завдання 2. Складіть таблицю, що відображає сутнісну характеристику, достоїнства і недоліки методів навчання: словесний, наочний, практичний, пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблем-ноговикладу, частково-пошуковий, дослідницький, груповий метод вирішення проблем, ситуаційний, метод евристичних питань, метод проектів.

Метод навчання – це спосіб упорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів, спрямований на вирішення задач освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Назва методу Сутнісна характеристика Достоїнства методів навчання Недоліки методів навчання
Словесний До словесних методів навчання відносяться 1. Розповідь 2. Пояснення 3. Лекція 4. Інструктаж 5. Бесіда 6. Диспут 7. Робота за підручником Виходячи з суті методу навчання, розповідь є способом організації взаємозвязаної діяльності учителя й учнів, в якій учитель виконує функції джерела навчального змісту і субєкта керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів. Даний метод є стрижневим, у навчальному процесі, на ньому будуються всі інші методи. За допомогою слова вчитель може викликати у свідомості учнів яскраві картини минулого, прекрасного майбутнього людства, будови всесвіту. Слово активізує уяву, пам'ять, почуття учнів. Особливо важливі словесні методи навчання на першому етапі навчання, поки діти не навчилися користуватися книгою, в цей час слово є майже єдиним інструментом пізнання світу. Успіх словесних методів навчання залежить від уміння вчителя правильно побудувати словесне пояснення і від уміння учня розуміти зміст матеріалу в словесному викладі. Керування пізнавальною діяльністю школярів залишається поза увагою.
Наочний Наочні методи передбачають використання ілюстрацій і демонстрацій з метою доказовості словесних тлумачень. Наочний метод – це спосіб наочно-почуттєвого ознайомлення учнів з різними предметами, явищами, процесами, що є об’єктами навчання. Наочні методи використовуються у тісному взаємозв’язку із словесними. Їх специфічною особливістю є розвиток спостережливості учнів. Вчитель використовує наочність (розвиток рослин, життя тварин, природні явища тощо) як засіб залучення учнів до самостійної дослідницької діяльності; розвиває допитливість, здатність до зосередження, творчу уяву. Наочні методи вимагають від учителя суворого дотримання технічних прийомів і правил. Наприклад, об'єкт, що демонструється, має бути розміщений так, щоб він був доступним усім учням, його слід заздалегідь підготувати. Не варто перевантажувати урок наочністю. Кожний об'єкт має з'являтися тоді, коли він потрібний.
Практичний Практичні методи навчання охоплюють різні види діяльності учнів і спрямовані на формування навичок та умінь застосовувати знання в стандартних чи змінених умовах з метою досягнення їх вищого рівня. В системі практичних методів навчання використовуються такі основні прийоми: постановка завдання, планування його виконання, управління процесом виконання, оперативне стимулювання, регулювання, аналіз результатів, виявлення причин неправильних дій. сприяють поєднанню теорії з практикою, формуванню в учнів активності, ініціативи, допитливості, творчої уяви, уміння зосереджуватися, спонукають до самостійної пошукової діяльності.  
Пояснювально-ілюстративний Має такі характерні ознаки: 1) знання учням пропонуються у "готовому” вигляді; 2) вчитель організовує сприйняття знань різними способами; 3) учні здійснюють сприйняття й осмисленя знань, фіксують їх у пам’яті. Виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі розповіді, вправи, бесіди з опорою на засвоєння правила, практичної роботи на застосування знань, законів та ін. При використанні цього методу домінують такі пізнавальні процеси, як увага, сприймання, пам’ять і репродуктивне мислення. Пояснювально-ілюстративний метод широко використовується в сучасній школі тому, що забезпечує системність знань, послідовність викладу, економічність часу. Обмежує навчальну діяльність учня процесами запам’ятовування і відтвореня інформації, не розвиває в достатній ступені його розумові здібності
Репродуктивний Спрямований на відтворення учнем способів діяльності за визначеним учителем алгоритмом і використовується для формування умінь і навичок. Репродуктивний метод має такі характерні ознаки: 1) знання учням пропонуються у “готовому” вигляді; 2) учитель не тільки повідомляє знання, але й пояснює їх; 3) учні засвоюють знання, розуміють, запам’ятовують і правильно відтворюють їх; 4) міцність засвоєння знань та умінь забезпечується шляхом їх багаторазового повторення. Забезпечує можливість передачі великої за обсягом навчальної інформації за мінімально короткий час, без великих витрат зусиль. Не дозволяє в достатній ступені розвивати гнучкість мислення, навички пошукової діяльності.
Проблемного викладу Є перехідним від виконавської до творчої діяльності. Він застосовується переважно з метою розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, осмисленого і самостійного оволодіння знаннями. Метод проблемного викладу має такі характерні ознаки: 1) знання учням у “готовому” вигляді не пропонуються; 2) учитель показує шлях дослідження проблеми, розв’язує її від початку до кінця; 3) учні спостерігають за процесом роздумів учителя, навчаються розв’язувати проблемні завдання. Проблемний виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі проблемної розповіді, проблемно-пошукової бесіди, лекції, під час використання наочних методів проблемно-пошукового типу і проблемно-пошукових вправ. Застосовується у тих випадках, коли зміст навчального матеріалу спрямований на формування понять, законів чи теорій, а не на повідомлення фактичної інформації; коли зміст не є принципово новим, а логічно продовжує раніше вивчене, і учні можуть зробити самостійні кроки в пошуку нових елементів знань. Спостерігається слабка ефективність цього методу при засвоєнні учнями принципово нових розділів чи тем навчальної програми, коли немає можливості застосувати принцип аперцепції (опори на попередній досвід) і надто важливим є пояснення вчителя. Використання проблемного методу вимагає великих витрат часу, не розв’язує завдань формування практичних умінь і навичок.
Частково-пошуковий Вимагає від учнів прояву більш високого рівня пізнавальної самостійності й активності. Назва методу відображає рівень пошукової діяльності вчителя й учнів на різних етапах навчального процесу: окремі елементи знань повідомляє педагог, а частину – учні здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені запитання чи розв’язуючи проблемні завдання. 1) знання учням у “готовому” вигляді не пропонуються, їх необхідно здобувати самостійно; 2) вчитель організовує пошук нових знань за допомогою різних засобів; 3) учні під керівництвом учителя самостійно розмірковують, розв’язують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, узагальнюють.  
Дослідницьк-ий Передбачає творче застосування знань, оволодіння методами наукового пізнання, формування досвіду самостійного наукового пошуку. Дослідницький метод має такі характерні ознаки: 1) учитель разом з учнями формулює проблему; 2) нові знання не повідомляються, учні повинні самостійно здобути їх у процесі дослідження проблеми, порівняти різні варіанти відповідей, а також визначити основні засоби досягнення результатів; 3) основною метою діяльності вчителя є оперативне управління процесом розв’язання проблемних завдань; 4) навчання характеризується високою інтенсивністю, підвищеним інтересом, а знаня – глибиною, міцністю і дієвістю. Оволодіння навчальним матеріалом може здійснюватися в процесі спостереження, пошуку висновків під час роботи з книгою, письмової вправи з доведенням закономірності, практичних і лабораторних робіт (дослідження законів розвитку природи). Активізує пізнавальну діяльність учнів, Вимагає тривалого часу, специфічних умов, високої педагогічної кваліфікації вчителя.
Груповий метод вирішення проблем Групова навчальна діяльність — це форма організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві вчителем і в співпраці з учнями . Цілковите інформаційне забезпечення процесу прийняття рішень, що є наслідком залучення осіб, які володіють різними знаннями відносно даної проблеми. Учасники групи якби доповнюють знання один одного, створюючи цілковиту картину як в описі проблемної ситуації, так і в шляхах її можливого розв'язання. Участь в роботі групи підвищує відповідальність і мотивацію кожного її члена, а результати групової роботи звичайно краще сприймаються колективом організації в порівнянні з індивідуальними рішеннями. вищі витрати часу із-за необхідності формування групи, її ознайомлення з проблемою і створення умов для нормальної і ефективної взаємодії членів групи. Узгодження різних поглядів на проблему і шляхи її розв'язання також вимагає часу, дефіцит якого, як правило, гостро відчувається у процесі управління. У групі звичайно відсутня чітка відповідальність за прийняття остаточного рішення і саме тому так важко відшукати автора невірного рішення при його колективній розробці.
Ситуаційний Ситуаційний метод— це метод, у виборі якого головну роль відіграє ситуація. Він застосовується тоді, коли жоден з відомих ізольованих методів не дає змоги швидко й ефективно досягти накреслених завдань у наявних конкретних умовах. За складом ситуаційний метод комбінується з багатьох шляхів і способів. У ньому переплітаються традиційні та нові шляхи, способи, ідеї. Метод дозволяє обирати нестандартні рішення, тому його й називають нестандартним, творчим. Методи ситуативного навчання, завдяки створеній обстановці, що максимально наближена до життя та майбутньої професійної діяльності, забезпечують умови мінливості, багатоваріантності. Вони вимагають від студентів уміння застосовувати теоретичні знання в практичних ситуаціях, приймати правильні рішення в екстремальних умовах. Як зміст, так і структура методу нестабільні, оскільки змінюються від ситуації до ситуації. Метод має авторський характер, оскільки базується на власному розумінні педагогом педагогічного процесу, у тому числі й навчального.
Метод евристичних питань Полягає у взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між теоретично можливим способом вирішення проблеми і неможливістю застосувати його практично, з метою організації самостійної роботи учнів щодо засвоєння частини програми за допомогою проблемно-пізнавальних завдань. Викладач, визначивши обсяг, рівень складності навчального матеріалу, викладає його матеріал у формі евристичної бесіди, дискусії чи дидактичної гри, поєднуючи часткове пояснення нового матеріалу з постановкою проблемних питань, пізнавальних завдань чи експерименту. Перевага методу евристичних питань полягає в його простоті й ефективності для рішення будь-яких задач. Евристичні питання особливо розвивають інтуїцію мислення, таку логічну схему рішення творчих задач. Недоліки й обмеження цього методу полягають у тому, що він не дає особливо оригінальних ідей і рішень і, як інші евристичні методи, не гарантує абсолютного успіху в рішенні творчих задач.
Метод проектів В основу методу проектів покладено ідею, що вияв­ляє сутність поняття «проект», його прагматичну спря­мованість на результат, який можна отримати за умо­ви розв'язання тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Результат можна побачити, про­думати, використати в реальній практичній діяльнос­ті. Тому необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити та розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати та можливі наслідки різних варіантів розв'язку, уміння встановлювати причиново-наслідкові зв'язки. саме ця діяльність привчає до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості, загально-цінні мотиви вибору професії і працелюбність. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, визначати свої проблеми в знаннях і знаходити виправлення такого положення.  

Завдання 3. Для характеристики системи організаційних форм навчання у вузі складіть таблицю:




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных