Державна система управління та нагляду за безпекою життєдіяльності.

Державна система управління безпекою життєдіяльності є складовою час­тиною загальної системи управління державою. Тому основним (найголовні­шим) завданням реалізації такої системи є її повна адаптація до системи управ­ління державою.

Другим за ступенем важливості завданням є розробка передумов її існу­вання (побудови, функціонування, удосконалення та інших), що здійснюється завдяки:

- розробці «правового поля»;

- розробці складу відповідних управлінських структур та їх повноважень, що реалізують політику держави у сфері безпеки життєдіяльності;

- розробці системи взаємодій (загальних і конкретних) під час виконання фу­нкцій і завдань управління безпекою життєдіяльності.

Третій склад завдань державної системи управління - це формування пе­редумов для розгортання нижчих систем управління: регіональних, галузевих, а також виробничих та інших підприємств.

Четвертий склад завдань - це розробка змісту і характеру взаємодій між усіма системами управління.

Визначені завдання є основними, їх склад у практиці управління постійно зростає відповідно до нових завдань кожної з систем управління, які зорієнтова­ні щодо напрямів удосконалення безпеки життєдіяльності.

Державна система має створювати правову й організаційно-методичну ба­зу існування систем управління нижчого рівня.

До основних завдання і функції державної системи управління, що мають загальний і спеціальний характер належить:

- планування робіт;

- розробка, прийняття і відміна нормативних актів;

- професійний відбір;

- навчання з питань безпеки та регламентація процесу праці;

- атестація робочих місць за умовами праці, паспортизація об'єкта;

- реєстрація та облік;

- експертиза, ліцензування та сертифікація;

- забезпечення безпеки обладнання, процесів, будівель, споруд і територій;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, санітарно-побутового об­
слуговування, лікувально-профілактичного і медичного обслуговування;

- узгодження і видача дозволів;

- попередження про виникнення небезпечних ситуацій;

- розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захво­рювань і аварій;

- управління фондами;

- стимулювання охорони праці;

- пропаганда і виховання безпечної поведінки;

- наукове забезпечення;

- міжнародне співробітництво та інше.

Правова система формує передумови створення, функціонування, удоско­налення системи управління безпекою життєдіяльності. Правова система забез­печує:

- права громадян України на пріоритет їх життя і здоров'я та відповідні захо­ди до їх реалізації;

- встановлення органів, які керують безпекою життєдіяльності, і зміст їх дія­льності;

- встановлення взаємодій, розподіл і закріплення напрямів роботи з безпеки життєдіяльності;

- наповнення змістом спеціальних функцій управління в загальній системі управління безпекою життєдіяльності в межах змісту (мал. 1).

У більшості регіонів, галузей виробництва і підприємств України розроб­лені і впроваджуються в життя відповідні документи, що визначають систему управління безпекою життєдіяльності. Система управління безпекою життєдія­льності на теперішній час як документ на рівні держави ще не сформована. Про­те затверджений ряд основних документів, що формують політику держави у сфері безпеки життєдіяльності:

• Екологічна безпека. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологіч­ної безпеки. Затверджено Постановою Верховної Ради від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР.

• Охорона праці. Визначені основні напрями науково-дослідних, проектних та інших робіт у галузі, що формує політику цієї сфери за напрямами: безпосе­редньо системи управління, наукових досліджень, навчання, проектних рішень та інших.

• Надзвичайні ситуації. Політика в цій сфері фактично формується «Концеп­цією захисту населення і територій в разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій», схваленою Указом Президента України від 26 березня 1999 р. № 234/99.

Захист населення і територій під час надзвичайних ситуацій забезпечуєть­ся скоординованою роботою постійно діючих функціональних і територіальних підсистем ЄДС. Комплекс підготовчих заходів є однаковим як для мирного, так і для воєнного часу.

В Україні, останнім часом, прийнято ряд нормативних документів з пи­тань формування політики у сфері надзвичайних ситуацій:

- Указ Президента України від 9 лютого 2001 року № 80 «Про заходи що­до підвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»;

- Указ Президента України від 15 червня 2001 року № 436 «Про систему реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах», розпорядження Прези­дента України від 24 липня 2001 року № 190/2001-рп «Про невідкладні заходи щодо запобігання загибелі людей на водних об'єктах»;

- постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 122 «Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політи­ки у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенно­го та природного характеру, запобігання і оперативного реагування на них»;

- «Порядок здійснення підготовки населення на підприємствах та органі­заціях щодо дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та приро­дного характеру». Затверджено МНС України від 23.04.2001 р. № 97.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: