ПРОТОКОЛ РЕАНІМАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ ПРИ АСФІКСІЇ НОВОНАРОДЖЕНОГО.

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністра охорони здоров‘я України 28.03.2014 №225 Уніфікований клінічний протокол «Початкова, реанімаційна і післяреанімаційна допомога новонародже-ним в Україні»

Початкова і реанімаційна допомога

Необхідні дії

Обов’язкові

1. Передбачити потребу реанімації з уважним урахуванням наявних чинників ризику(додаток1).

2. Приготувати пологове приміщення(операційну)

- Приготувати реанімаційний столик(місце) для надання допомоги новонародженому

- Забезпечити температуру повітря у приміщенні ≥25°С

- Приготувати і зігріти пелюшки

3. Приготувати обладнання

- Для кожних пологів рекомендується готувати 2 комплекти обладнання і матеріалів– для початкової і повної реанімації(додаток2).

- У разі багатоплідної вагітності обидва комплекти(додаток2) готують для кожноїдитини.

- Забезпечити присутність необхідного персоналу(п. 5.1.1).

Визначення потреби початкової допомоги дитині, яка народилась після вилиття чистих амніотичних вод

Необхідні дії

Обов’язкові

1. Відразу після народження дитини акушерка(лікар-акушер-гінеколог) приймає її утеплі пелюшки, зауважує і оголошує час народження, викладає на живіт матері і починає швидко обсушувати пелюшкою, оцінюючи наявність й адекватність самостійного дихання і м’язового тонусу. Обсушування у цей момент відіграє роль початкової тактильної стимуляції.

2. У разі відсутності самостійного дихання, наявності судорожних дихальних рухів (дихання типу ґаспінґ) або зниженого(відсутнього) м’язового тонусу слід негайно:

- покликати на допомогу;

- перетиснути і перерізати пуповину;

- інформувати матір, що дитині буде надано допомогу;

- перенести немовля на реанімаційний стіл або іншу відповідну теплу, чисту і суху поверхню;

- надати початкову допомогу(п. 1.4);

- повторно оцінити стан дитини(п. 4.6) і діяти відповідно до рекомендацій алгоритму(п. 4.1)

4. Необхідність реанімаційної допомоги дітям, народженим за допомогою кесарського розтину, визначають за тими самими принципами, оглядаючи їх на підігрітому столику під джерелом променевого тепла.

5. Недоношену дитину(< 37 тиж) переносять на реанімаційний стіл або іншу відповідну теплу і суху поверхню незалежно від стану після народження, після чого надають початкову допомогу(п. 1.4) і повторно оцінюють стан(п. 4.6):

- у разі відсутності самостійного дихання швидко декілька разів «відтискають» кров, що міститься у пуповині, в напрямку до дитини(алгоритм п. 4.2);

- за наявності самостійного дихання перетискання пуповини здійснюють не скоріше, ніж через 60 с після народження, утримуючи дитину протягом цього часу нижче рівня плаценти(А) [21].

Початкова допомога дитині, яка народилась після вилиття чистих амніотичних вод

Необхідні дії

Обов’язкові

1. Забезпечити правильне положення. За наявності апное або ДР відсмоктати вміст верхніх ДШ гумовою грушею або стерильним одноразовим катетером(п. 4.7).

2. Додатково обсушити за потребою.

3. Забрати вологі пелюшки.

4. Знову забезпечити правильне положення.

5. Оцінити стан дитини(п. 4.6) і вирішити, що робити далі(п. 4.1).

Початкові реанімаційні заходи (ШВЛ або наповнення легень за допомогою реанімаційної маски)

Показання:

1) апное/дихання типу ґаспінґ;

АБО

2) ЧСС< 100/хв.

після надання початкової допомоги[3,9].

Необхідні дії

Обов’язкові

1. Повторно забезпечити правильне положення

2. Відсмоктати вміст верхніх дихальних шляхів(якщо це не зроблено раніше)

3. Розпочати ШВЛ або наповнення легень(НЛ) маскою(п. 4.9) використовуючи повітря(ТГ ≥32 тиж) або30% кисень(ТГ< 32 тиж). У разі відсутності кисню або неможливості регулювати його концентрацію завжди використовувати повітря.

4. Продовжувати ШВЛ або наповнення легень/СРАР протягом30 с(пп. 4.2; 4.9)

5. Оцінити стан дитини(пп. 1.9; 4.6)

6. Припинити реанімаційну допомогу, якщо ЧСС< 60/хв. і термін гестації дитини< 25 тиж(алгоритм п. 4.2)

Бажані

1. Якомога скоріше приєднати датчик пульсоксиметра до правої руки дитини(п. 4.6).

Оцінювання стану дитини після початкового періоду ШВЛ/НЛ(ефективність початкової дихальної підтримки)

Необхідні дії

Обов’язкові

1. Оцінити ЧСС

2. Оцінити наявність й адекватність самостійного дихання

3. Оцінити рівень оксигенації за даними пульсоксиметрії

4. Оцінити стан новонародженого за шкалою Апґар(1 хв. життя)

5. Вирішити, що робити далі відповідно до вимог алгоритму(пп. 4.1 або4.2)

Непрямий масаж серця(НМС)

Показання:

• ЧСС< 60/хв. після30 с ШВЛ[3,9].

Необхідні дії

Обов’язкові

1. Визначити ділянку компресії і встановити на неї кінчики великих пальців.

2. Рештою пальців зафіксувати(підтримувати) спину дитини.

3. Розпочати натискування на грудину з частотою 90/хв.

4. Не відривати пальці від грудини, забезпечувати повне відновлення об’єму грудної клітки під час декомпресії, підтримувати постійну глибину натискувань(1/3 передньозаднього діаметра грудної клітки)

5. Координувати натискування на грудину з вентиляцією легень(співвідношення відповідно3:1)

6. Продовжувати НМС протягом 45-60 с[15]

7. Оцінити ЧСС (контролювати ЧСС за допомогою пульсоксиметрії)

8. Вирішити, що робити далі відповідно до вимог алгоритму(пп. 4.1 і4.2)

Бажані

1. Інтубувати трахею(В) (п. 4.10)

Уведення ліків

Показання до введення адреналіну:

• ЧСС< 60/хв. після початкового періоду НМС і ШВЛ[3,9].

Показання до введення0,9% розчину натрію хлориду[3,9,15]:

1) відсутні ознаки покращення стану новонародженого, незважаючи на правильне і своєчасне виконання всіх попередніх етапів реанімації(включаючи введення адреналіну) І (плюс)

2) наявність:

o симптомів можливої гіповолемії(блідість шкіри/ слизових оболонок, слабкий пульс, брадикардія, позитивний симптом«білої плями» > 4 c) у новонародженого

АБО

o даних анамнезу про можливу крововтрату(вагінальна кровотеча, відшарування/ передлежання плаценти тощо).

Необхідні дії

Обов’язкові(п. 4.13)

1. Продовжувати координовані НМС і ШВЛ, контролюючи їх ефективність.

2. Увести 0,5-1,0 мл/кг0,01% розчину адреналіну у трахею(ЕТ) [можливий шлях уведення]

3. Катетеризувати вену пуповини(увести катетер на мінімальну глибину, що забезпечує зворотну течію крові після обережного відтягування поршня шприца).

4. Швидко ввести 0,1-0,3 мл/кг0,01% розчину адреналіну у вену пуповини [рекомендований шлях уведення].

5. Оцінити ЧСС через60 с(пізніше у разі ЕТ введення) [15].

6. Повільно ввести 10 мл/кг0,9% розчину натрію хлориду(фізіологічного розчину) у вену пуповини за наявності показань

7. За наявності показань повторювати уведення адреналіну через3 хв. лише ВВ.

ПОЛОГОВІ ТРАВМИ

Пологова травма – це порушення цілісності та розлад функції тканин і органів новонародженого, що виникають під час пологів.

Етіологія. Поняття пологова травма більш широке, ніж поняття акушерська травма. Акушерська допомога в пологах – лише одна з причин пологових травм. Травматичність акушерської допомоги (повороти, накладання акушерських щипців, вакуумекстракція та ін.) визначається не тільки навиками акушера, але й тим, який і як плід вступає в пологи. Тривала внутрішньоутробна гіпоксія, тяжка інтранатальна асфіксія збільшують вірогідність пологового травматизму навіть при фізіологічних пологах.

Сприяючими факторами до виникнення пологових травм є:

1. Сідничне та інші аномальні положення плода.

2. Макросомія (крупний плід), переношеність.

3. Затяжні чи стрімкі пологи.

4. Великі розміри голівки плода.

5. Недоношеність, інфантилізм плода.

6. Олігогідроамніон (маловіддя).

7. Аномалії розвитку плода.

8. Збільшення ригідності пологових шляхів (немолоді першородячі, надлишок вітаміну D під час вагітності).

9. Акушерська допомога.

Прикладом чисто акушерських травм є переломи кісток. Всі інші травми обумовлені, як правило, іншими чинниками.

Класифікація. Пологові травми можуть бути різними, як по тяжкості, так і по місцю ушкодження. Умовно їх розділяють по локалізації:

1. Пологові травми шкіри, м’яких тканин.

2. Пологові травми м’язів.

3. Пологові травми кісток.

4. Пологові травми периферичної нервової системи.

5. Пологові травми головного і спинного мозку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: