ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Основні методи та прийоми роботи з науковою літературою. Виписки. Тези, Конспект. Анотація. Рецензія.Читання наукової літератури відрізняється від читання художньої і, як правило, складається із наступних прийомів. 1. Загальне знайомство з твором у цілому переглядом його змісту та швидким переглядом книги, статті, рукопису, архівних матеріалів тощо. 2. Читання у порядку послідовного викладання матеріалу з акцентом уваги на найбільш важливі місця тексту. 3. Вибіркове читання матеріалу. 4. Складання конспекту або тез та систематизація зроблених виписок. 5. Оформлення нової інформації на спеціальних картках. 6. Повторне читання матеріалу та співставлення його з іншими джерелами інформації. 7. Обдумування прочитаного матеріалу: його критична оцінка, записи своїх міркувань стосовно прочитаного. Потрібно пам'ятати, що читання наукової літератури — робота трудомістка, вона потребує виняткової уваги, сконцентрованості. Студенти, молоді вчені — початківці намагаються читати наукову літературу швидко, щоб за мінімальний час отримати максимум інформації. Але цього досягти не вдається, бо спочатку потрібно навчитися читати з розбором, повільно, обмірковуючи суть нових знань та запам'ятовуючи нове. Яких-небудь стандартів з цього приводу немає, бо кожен науковець має свої, індивідуальні риси пам'яті, певний рівень орієнтації в науковому матеріалі. Важливе значення при роботі з науковою літературою має звичка читати її зосереджено, активно, не відволікаючись. Тільки при такому порядку роботи з книгою можна відносно швидко, продуктивно ознайомитися з новою науковою інформацією, оцінити та засвоїти її. Накопичення наукової інформації. Найбільш розповсюдженими серед наукових співробітників способами накопичення наукової інформації є записи. Форми цих записів бувають різні, але всі вони мають за мету зберегти на майбутнє якісь дані, відомості тощо. При цьому записи повинні бути зручними для їх використання. Найчастіше застосовуються наступні форми запису наукової інформації: — записи у вигляді дослівного витягу із зазначенням джерела, автора цитати; — записи у вільному викладенні з точним збереженням змісту та вказівкою на джерело і авторство; — конспектування матеріалу з прочитаної книги, статті і т. п.; — підкреслювання та помітки на полях власної книги, іноді різними кольорами; — дослівні записи з власним коментарем; Уміння робити виписки — основа роботи над будь-якою книгою: навчальне, наукове, довідкове, художньої, найцінніше знаряддя розумової праці. Виписки допомагають зібрати величезний матеріал, охопити факти, проаналізувати думки, виявити протиріччя. Теза — це доказуване або спростовуване положення. На відміну від виписок, що можуть містити тільки ілюстративний або фактичний матеріал, тези завжди підтверджуються доказовими міркуваннями. Іншими словами, ідеї тез повинні бути захищені. Процес складання тез дозволяє глибоко розібратися в питанні, усебічно продумати його, акумулюючи за допомогою тез зміст декількох книг, статей. Жодний запис так добре не допомагає скласти доповідь, запропонувати основний зміст матеріалу для перегляду опоненту. Основну вимогу до конспекту відбито вже в його визначенні — «систематичний, логічно пов'язаний запис, що відбиває суть тексту». Це одна з основних вимог, пропонованих до конспекту взагалі. Тому не можна поставити знак рівності між виписками за досліджуваним текстом і його конспектом. Конспект - універсальний документ, що повинен бути зрозумілим не тільки його авторові, але й іншим людям, що ознайомлюються з ним. З цієї ж причини до конспектів можна з успіхом звертатися через кілька (або багато) років після їх написання. Анотація – невеликий (10-20 рядків) опис змісту книжки або статті, що інколи включає їх коротку оцінку. Анотація слугує, в основному, для орієнтування у пошуках потрібного матеріалу. Рецензія – коротка оцінка виучуваного матеріалу. У ній дається виклад суті проаналізованого матеріалу (статті, книги, доповіді, лекції і т. д.), аналізуються його зміст і форма, відзначаються достоїнства і недоліки, робиться узагальнення. Оціночні судження в рецензії повинні бути переконливо аргументовані.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|