Оформлення письмових робіт у ВНЗ. Загальні правила цитування. Плагіат як соціально-психологічний феномен.

Загальні вимоги до оформлення письмової роботи

ГОСТ 7.32-2001 встановлює загальні вимоги до оформлення письмової роботи.

Текст письмової роботи друкується на одній стороні аркуша паперу формату А4.

Міжрядковий інтервал - 1,5; міжбуквений інтервал - звичайний; колір шрифту - чорний; розмір шрифту (кегль) - 14; тип шрифту - Times New Roman; поля - 2 см; абзацний відступ (новий рядок) - 1,25 см; вирівнювання по ширині сторінки.

Сторінки письмової роботи нумеруються арабськими цифрами (нумерація наскрізна по всьому тексту). Номер сторінки ставиться в центрі нижньої частини листа без крапки. Титульний аркуш включається в загальну нумерацію, номер на ньому не ставиться.

Приблизний обсяг дипломної роботи становить 50-70 сторінок, курсової роботи - 20-30 сторінок.

Дипломна робота повинна бути зброшурована, решта письмової роботи вкладена в папку-швидкозшивач.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) коли автор наукової праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. -М.Х.), (підкреслено мною. -М.Х.), (розбивка моя. -М.Х.).

Плагіат - умисне привласнення авторства чужого твору науки чи мистецтва, технічних рішень або винаходів. Плагіат може бути порушенням авторсько-правового законодавства і патентного законодавства і в якості таких може спричинити за собою юридичну відповідальність. З іншого боку, плагіат можливий і в областях, на які не поширюється дія будь-яких видів інтелектуальної власності, наприклад, в математиці та інших фундаментальних наукових дисциплінах.

Плагіат виражається в публікації під своїм ім'ям чужого твору, а також у запозиченні фрагментів чужих творів без зазначення джерела запозичення. Обов'язковою ознакою плагіату є присвоєння авторства, так як неправомірне використання, опублікування, копіювання і т. п. Твору, що охороняється авторським правом, саме по собі є не плагіатом, а іншим видом порушення авторського права, часто званим «піратством». «Піратство» стає плагіатом при неправомірному використанні результатів інтелектуальної праці і присвоєння особою, що публікує авторства.

Наслідування, пародія, запозичення ідей (без копіювання конкретних технічних рішень або фрагментів твору, оскільки самі ідеї не можуть бути об'єктом авторського права), емуляція та цитування плагіатом не є. Так само від плагіату слід відрізняти дотримання канонів і традицій, роботу в рамках стилістичних стандартів і використання шаблонів. З плагіатом не слід плутати ідейну, художню або наукову спадкоємність, розвиток або інтерпретацію творів творчості або інтелектуальної діяльності.

Слід розуміти, що всі твори науки і мистецтва в тій чи іншій мірі засновані на раніше створених творах.

У нинішньому значенні слово «плагіат» в європейських мовах почало вживатися в XVII столітті. У римському праві plagium (букв. Викрадення) означало злочинну продаж у рабство вільної людини, за що належало бичування (ad plagas). У цьому значенні воно згадується в романі «Людина, яка сміється» по відношенню до крадіжки дитини. Спочатку крадіжка літературної власності отримала назву plagium litterarium, також лат. plagiator - «літературний злодій».

Російське слово «плагиат» походить від фр. plagiat - «плагіат, наслідування».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: