Демократична революція в Югославії.

Одним з основних організаторів протестного руху в Югославії проти режиму Слободана Мілошевича після закінчення війни на Косово в 1999 році став вічний дисидент Зоран Джинджич. Наприкінці 70 -х він вивчав філософію у Німеччині під керівництвом одного з найяскравіших представників Франкфуртської школи Юргена Хабермаса.

У 1996 році Джинджич навіть виграв вибори мера Белграда, але боячись переслідування з боку Мілошевича за свої опозиційні, ліберальні погляди, зник у Чорногорії. Після закінчення війни на Косово в 1999 році, Джинджич відразу ж організував кампанію вуличних акцій протесту, майстерно граючи на почутті приниження сербів від окупації Косово і Метохії силами НАТО.

У червні в місті Кральево вісім тисяч людей під проводом Джинджича не лише виступали за відставку президента Югославії Слободана Мілошевича, а й вимагали передати його суду. Основне звинувачення - з вини Мілошевича серби мали спочатку покинути Боснію, а тепер і Косово. Виступаючі вимагали проведення дострокових виборів у Сербії. Однак на цей раз не всі верстви опозиції були згодні з висунутими режиму Мілошевича вимогами. Незабаром було оголошено про проведення дострокових виборів президента у вересні 2000 року.

Увечері 6 жовтня Слободан Мілошевич подав у відставку.

1 квітня 2001 Слободан Мілошевич був заарештований у власній резиденції за звинуваченням у перевищенні посадових повноважень і корупції, і 28 червня з ініціативи став прем'єр -міністром Зорана Джинджича був переданий Гаазькому трибуналу. Процес у його справі так і не був закінчений, оскільки 11 березня 2006 Мілошевич помер у в'язниці за дивних обставин.

Сам прем'єр Зоран Джинджич був вбито 12 березня 2003 року. Слідство встановило, що в прем'єра стріляв заступник Легії майор Звездан Йованович. Відразу після арешту він заявив, що таким чином сподівався припинити «видачу сербських патріотів Гаазькому трибуналу».

У червні 2000 року Зоран Джинджич став одним з координаторів провідного опозиційного об'єднання Сербії - Союзу змін. Джинджич, який ніколи не користувався величезною популярністю серед сербських політиків, продовжував залишатися в тіні, проте організував успішну виборну кампанію одного з кандидатів Воїслава Коштуніци.

Акції протесту почалися відразу після дострокових виборів, пройшов 24 вересня 2000 року. Виборчком оголосив, що жоден кандидат не набрав мінімальної кількості голосів, і необхідно провести другий тур. За твердженням лідерів опозиційного блоку «Демократична опозиція», її кандидат Воїслав Коштуніца набрав більше половини голосів. Коштуніца заявив також про численні порушення, допущені в ході голосування. При цьому в Чорногорії явка на голосування була мінімальною (проте, серед тих, хто проголосував більшість набрав Мілошевич), а в Косово Слободан Мілошевич набрав більшість серед який проголосував сербського населення.

Слободан Мілошевич зажадав проведення відповідно до закону другого туру голосування. Вимога Мілошевича викликало у опозиції бурю обурення.

До 5 жовтня в Белград з'їхалися сотні тисяч мітингувальників. Спершу силовики чинили якийсь опір, застосовували водомети і навіть табельну зброю, наприклад проти бульдозера, який брав участь у штурмі телецентру, на якому приїхав протестувати з Чачка Воїслав Джокич.

Поліція не чинила повсталому народові опору, армія залишилася в казармах, представники спецслужб проявили несподівану лояльність. Зоран Джинджич сказав про це так: " Ми домовилися про те, що вони не будуть стріляти в народ, а якби поліція раптом почала стріляти, вони б народ захистили ". Після особистої зустрічі, на якій Джинджичем були озвучені якісь умови, нейтралітет зайняв і командир JSO - Jeдініца За Спеціалне Операціjе МВС Сербії - Мілорад Улемек - Лукович «Легія». Швидше за все, Легія отримав гарантії недоторканності JSO і свого паралельного - кримінального - бізнесу, яким займався так званий «земунський клан». JSO було тісно пов'язане з цією формацією.

За півроку до подій жовтня 2000 року в Белграді був застрелений сербський політик, бізнесмен і польовий командир Желько Ражнатович "Аркан". Справа темна і заплутане. На чиє замовлення його вбили так і залишилося таємницею. Його вбивцю кілька разів затримували, потім відпускали, у результаті в кінці грудня 2011 року знов заарештували в ПАР і тільки лише планують екстрадувати до Сербії.

Занадто великий був авторитет і ресурс Аркана в Югославії. Він був реальною перепоною на шляху майбутньої революції. Аркан був занадто пов'язаний з Мілошевичем, щоб встати на сторону так званої демократичної коаліції. А якщо б він підтримав Мілошевича, з великою часткою ймовірності таку ж позицію зайняло б і JSO - спецпідрозділ, яким командував офіцер Аркановской Гвардії часів війни в Боснії, ветеран Іноземного легіону Мілорад Лукович - Улемек на прізвисько " Легія". Саме перехід JSO на бік опозиції став вирішальним моментом революції.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: