Педагогічні ідеї та методика музичного виховання дітей К.Стеценка.

Цінність педагогічного доробку видатного українського музичного критика і публіциста, хорового диригента, вчителя музики та організатора різноманітної позакласної музично-виховної роботи Кирила Григоровича Стеценка (1882 – 1922) грунтувалися на глибокому знанні сучасної йому педагогічної теорії, багатому досвіді вчителя-практика. В їх основі лежить розуміння необхідності всебічного гармонійного розвитку дітей. «Одним із принципів педагогічної науки є принцип виховання дитини на основі пробудження художнього почуття, бачення краси як вічної правди», – писав він. І далі: «Поезія, музика й співи, художнє малярство, скульптура й беруться за те, щоб наповнити нашу уяву прекрасними образами і витиснути звідси все недобре, аморальне й дике». Для цього він пропонував скористатися багатющими джерелами фольклору. Передусім музичного.

К.Стеценко відстоював обов’язковість музично-естетичного виховання всіх дітей, але перш ніж учити дітей музики, слід навчити їх співати.«Музичне виховання треба починати саме з співу пісень, в яких людина і словами, і голосом викладає все, що в неї на душі». Центральною ланкою цієї системи вважав школу, тому запропонував викладати спів по дві години на тиждень у кожному класі, передбачаючи «дати закінчену середню загальну освіту учням і в цій галузі знаня – мистецтві».

Мета навчання співу полягає у розвитку музичних здібностей та естетичного почуття учнів, виховання їх на народній пісні. Він пропагував комплексне музичне виховання – навчання нотного співу проводиться разом із розвитком музичних здібностей, виховання слуху, пам’яті, голосу, чуття ритму, звукоутворенням та навичками хорового співу, поєднуючи всі сторони виховання й навчання в єдиний педагогічний процес.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: