Діагностика банкрутства підприємства

Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються різні підходи, що передбачають застосування трендового аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресійних і дискримінантних моделей. Проте жоден з методів не дає надійного результату і тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників по цілому ряду методик.

Необхідно розрахувати ймовірність банкрутства підприємства відповідно до кожної нижче наведеної моделі станом на кінець року.

На підставі отриманих результатів за кожною моделлю визначити "больові точки" підприємства та запропонувати заходи для поліпшення фінансового стану підприємства.

Моделі Альтмана.

1) Двофакторна модель Альтмана:

Z = - 0,3877 – 1,0736 К_П + 0,0579 К_АВТ,

де Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

К_П – коефіцієнт покриття;

К_АВТ – коефіцієнт автономії (фінансової незалежності).

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, імовірність банкрутства перевищує 50 % і зростає зі збільшенням Z.

2) П'ятифакторна модель Альтмана 1968 року:

Z₆₈ = 1,2 К₁ + 1,4 К₂ + 3,3 К₃ + 0,6 К₄ + К₅,

де К₁ – відношення власного оборотного капіталу до суми сукупних активів підприємства;

К₂ – відношення нерозподіленого прибутку за звітний період до суми сукупних активів;

К₃ – рівень доходності активів, тобто відношення загального прибутку до сукупних активів;

К₄ – відношення власного капіталу до суми залученого капіталу;

К₅ – коефіцієнт оборотності активів, тобто відношення виручки від реалізації до середньої суми активів.

В залежності від значення Z прогнозується імовірність банкрутства: до 1,8 – дуже висока; від 1,81 до 2,675 – висока; від 2,676 до 2,99 – можлива; більш 3,0 – дуже низька.

3) П'ятифакторна модель Альтмана 1983 року:

Z₈₃ = 0,717 К₁ + 0,847 К₂ + 3,107 К₃ + 0,42 К₄ + 0,995К₅

Граничне значення Z₈₃ = 1,23. Якщо Z₈₃ < 1,23, є імовірність банкрутство; якщо Z₈₃ > 1,23, фінансовий стан підприємства стабільний.

3.3.5.2 Модель Лиса:

Z_Л = 0,063 К₁ + 0,092 К₂ + 0,057 К₃ + 0,001 К₄,

де К₁ – відношення оборотних активів до сукупних активів;

К₂ – відношення прибутку від реалізації до сукупних активів;

К₃ – відношення загального прибутку до сукупних активів;

К₄ – відношення власного капіталу до залученого капіталу.

Якщо Z_Л < 0,037, підприємству загрожує банкрутство; якщо Z_Л > 0,037, це свідчить про стабільний фінансовий стан.

3.3.5.3 Модель Таффлера:

Z_Т = 0,03 К₁ + 0,13 К₂ + 0,18 К₃ + 0,16 К₄,

де К₁ – відношення валового прибутку до короткострокових зобов’язань;

К₂ – відношення оборотних активів до суми зобов’язань;

К₃ – відношення короткострокових зобов’язань до сукупних активів;

К₄ – відношення виручки від реалізації до сукупних активів.

Якщо Z_Т > 0,3, підприємство має добрі довгострокові перспективи; якщо Z_Т < 0,2, є ймовірність банкрутства.

3.3.5.4 Модель Спрингейта:

Z_С = 1,03 К₁ + 3,07 К₂ + 0,66 К₃ + 0,4 К₄,

де К₁ – відношення робочого капіталу до сукупних активів;

К₂ – відношення загального прибутку до сукупних активів;

К₃ – відношення прибутку до короткострокових зобов’язань;

К₄ – відношення виручки від реалізації до сукупних активів.

Якщо Z_С < 0,862, підприємство є потенційним банкрутом; якщо Z_С > 0,862, фінансовий стан підприємства стабільний.

3.3.5.5 Модель Чессера:

Z_Ч = - 2,0434 – 5,24 К₁ + 0,0053 К₂ – 6,65 К₃ + 4,4009 К₄ – 0,0791 К₅ – 0,102 К₆

де К₁ – відношення найбільш ліквідних активів до сукупних активів;

К₂ – відношення виручки до суми найбільш ліквідних активів;

К₃ – відношення загального прибутку до сукупних активів;

К₄ – відношення сукупних зобов’язань до сукупних активів;

К₅ – відношення основного капіталу до чистих активів;

К₆ – відношення оборотних активів до виручки від реалізації.

Якщо Z_Ч < 0,5, фінансовий стан підприємства стійкий; а якщо Z_Ч > 0,5, фінансовий стан нестійкий.

3.3.5.6 Російська R-модель ІДЕА:

R = 8,38 К₁ + К₂ + 0,054 К₃ + 0,63 К₄,

де К₁ – відношення власного оборотного капіталу до сукупних активів;

К₂ – відношення чистого прибутку до суми власного капіталу;

К₃ – відношення виручки від реалізації до сукупних активів;

К₄ – відношення чистого прибутку до собівартості продукції.

В залежності від значення R прогнозується імовірність банкрутства підприємства: до 0 – максимальна (90 – 100 %); від 0 до 0,18 – висока (60 – 80 %); від 0,18 до 0,32 – середня (35 -50 %); від 0,32 до 0,42 – низька (15 – 20 %); більше 0,42 – мінімальна (до 10 %).

3.3.5.7 Модель Сайфулліна і Кадикова:

Z_СК = 2 К₁ + 0,1 К₂ + 0,08 К₃ + 0,45 К₄ + К₅,

де К₁ – коефіцієнт забезпечення власними коштами;

К₂ – коефіцієнт поточної ліквідності;

К₃ – коефіцієнт оборотності активів;

К₄ – рентабельність реалізованої продукції;

К₅ – рентабельність власного капіталу.

Якщо Z_СК > 1, підприємство має задовільний фінансовий стан; а якщо Z_СК < 1, у підприємства є ймовірність банкрутства.

3.3.5.8 Універсальна дискримінантна функція Терещенка:

Z_ТЕР = 1,5 К₁ + 0,08 К₂ + 10 К₃ + 5 К₄ + 0,3 К₅ + 0,1 К₆,

де К₁ – відношення показника cash-flow до зобов’язань;

К₂ – відношення валюти балансу до зобов’язань;

К₃ – відношення загального прибутку до валюти балансу;

К₄ – відношення прибутку від реалізації до виручки;

К₅ – відношення виробничих запасів до виручки від реалізації;

К₆ – відношення виручки від реалізації до валюти балансу.

Якщо Z_ТЕР > 2, підприємству банкрутство не загрожує; якщо 1 < Z_ТЕР < 2, фінансова стійкість підприємства порушена, проте якщо своєчасно запровадити антикризові заходи, банкрутство не загрожуватиме; якщо 0 < Z_ТЕР < 1, існує за-

гроза банкрутства при відсутності заходів щодо санації; якщо Z_ТЕР < 0, підприємство вже майже збанкрутило.

Результати отриманих розрахунків звести до таблиці. Проаналізувати результати діагностики ймовірності банкрутства підприємства, зробити висновки.

Санація балансу

Санація балансу полягає в покритті відображених у балансі збитків та створенні резервних фондів за рахунок санаційного прибутку, який утворюється в результаті зменшення статутного фонду підприємства, добровільних доплат його власників або у разі списання кредиторами своїх вимог.

В цілях отримання санаційного прибутку прийнято рішення:

- реалізувати 30 % основних фондів, що значаться на балансі підприємства на кінець року, по ціні в півтори рази вище їх балансової вартості;

- всю виручку від реалізації основних фондів використати на придбання власних акцій за ціною, що становить 85 % від їх номінальної вартості;

- викуплені підприємством власні акції надалі анулювати з одночасним зменшенням статутного капіталу.

Крім того, один із кредиторів частково списав короткострокову заборгованість підприємства у сумі, що становить 15 % від кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Необхідно визначити суму санаційного прибутку, що отримає підприємство від наведених операцій, і чи вистачить її для покриття збитків підприємства і формування резервного фонду.

Скласти баланс підприємства після проведення його санації.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: