Залежність точності кидків від техніки виконання прийому

Під спортивною технікою розуміють сукупність прийомів і дій, що забезпечують найбільш ефективне рішення рухових задач, обумовлених специфікою конкретного виду спорту, його дисципліни, виду змагань. Спеціалізовані положення та рухи спортсменів, що відзначаються характерною руховою структурою, але узяті поза змагальною ситуацією, називаються прийомами. Прийом або кілька прийомів, застосовуваних для рішення визначеної тактичної задачі, є дією.

Не слід вважати адекватними поняття «спортивна техніка» і «технічна підготовленість» спортсмена, коли пропонують ввести два значення терміна «спортивна техніка»:

· техніка виду спорту;

· техніка конкретного спортсмена, що характеризується ступенем освоєння системи рухів, що складають арсенал даного виду спорту.

Цілком природно, що будь-яка рухова дія, має свою техніку виконання, навіть у тому випадку, навіть якщо ця техніка не відповідає вимогам виду спорту. Однак було б неправильно примітивні рухові дії починаючого спортсмена або помилкові рухові дії кваліфікованих спортсменів ототожнювати з поняттям «спортивна техніка». Поняття «техніка виду спорту» або «спортивна техніка»зовсім не теж саме, що і поняття «техніка виконання рухової дії» або «технічна підготовленість». Технічна підготовленість – ступінь освоєння спортсменом системи рухів, що відповідає особливостям даного виду спорту і спрямовано на досягнення високих спортивних результатів. Технічну підготовленість не можна розглядати ізольовано, а варто представляти як склад єдиного цілого, у якому технічні рішення тісно взаємозалежні з фізичними, психічними, тактичними можливостями спортсмена, а також конкретними умовами зовнішнього середовища, у якій виконується спортивна дія. Цілком природно, що чим більшою кількістю прийомів володіє спортсмен, тим у більшій ступені він підготовлений до рішення складних тактичних задач, що виникають у процесі змагальної боротьби, тим ефективніше він може протистояти діям суперника, що атакують, і одночасно ставити останнього в складні становища.

Розвиток тактики спорту, зміна правил змагань, спортивного інвентарю і т.д. помітно впливають на зміст технічної підготовленості спортсменів.

У структурі технічної підготовленості дуже важливо виділяти базові і додаткові рухи.

Базові рухи і дії складають основу технічної оснащеності даного виду спорту. Без них неможлива ефективна змагальна боротьба з дотриманням існуючих правил. Засвоєння базових рухів є обов'язковим для спортсмена, що спеціалізується в тому або іншому виді спорту.

Додаткові рухи та дії – це другорядні рухи і дії, елементи окремих рухів, що характерні для окремих спортсменів та пов'язані з їхніми індивідуальними особливостями. Саме ці додаткові рухи та дії багато в чому формують індивідуальну технічну манеру, стиль спортсмена. На початкових етапах багаторічної підготовки, у змаганнях спортсменів відносно невисокої кваліфікації рівень технічної майстерності і спортивний результат у цілому визначаються насамперед досконалістю базових рухів і дій[31,33,35,].

По ступеню засвоєння прийомів та дій технічна підготовленість характеризується трьома рівнями:

1. наявністю рухових представлень про прийоми та дії й способів їх виконання;

2. виникненням рухового уміння;

3. утворенням рухової навички.

Здатність до створення виразних представлень про рухи є важливим чинником, що обумовлює як ефективність технічного удосконалювання, так і реалізацію освоєних умінь і навичок.

Рухові уміння відрізняють нестабільні та не завжди адекватні способи рішень рухової задачі, значна концентрація уваги при виконанні окремих рухів, відсутність автоматизованого керування ними. Характерними рисами рухової навички, навпроти, є стабільність рухів, їхня надійність і автоматичність.

Результативність техніки обумовлюється її ефективністю, стабільністю, варіативністю, економічністю, мінімальною тактичної інформативністю для суперника.

Ефективність техніки визначається її відповідністю розв'язуваним задачам і високому кінцевому результатові, відповідністю рівневі фізичного, технічного, психологічного й іншого видів підготовленості.

Стабільність техніки пов'язана з її перешкодостійкістю, незалежністю від умов змагань функціонального стану спортсмена. Варто враховувати, що сучасна тренувальна й особливо змагальна діяльність характеризується великою кількістю «збиваючих» факторів. До них відносяться активна протидія суперників, що прогресують стомлення, незвична манера суддівства, незвичне місце змагань, устаткування, недоброзичливе поводження вболівальників і ін. Здатність спортсмена до виконання ефективних прийомів і дій у складних умовах є основним показником стабільності техніки і багато в чому визначає рівень технічної підготовленості в цілому.

Варіативність техніки визначається здатністю спортсмена до оперативної корекції рухових дій в залежності від умов змагальної боротьби. Досвід показує, що прагнення спортсменів зберігати тимчасові, динамічні і просторові характеристики рухів у будь-яких умовах змагальної боротьби до успіху не приводить. Ще більше значення варіативність техніки має у видах спорту з постійно мінливими ситуаціями, гострою недостатністю часу для виконання рухових дій, активною протидією суперників. У цьому зв'язку найважливішою стороною технічної підготовленості спортсмена є здатність об'єднати різні технічні прийоми до раціонального ланцюга рухових дій у залежності від ситуації, характерної для конкретного моменту змагальної діяльності. Раціонально побудований техніко-тактичний комплекс дій дозволяє оптимальним чином пов'язати між собою послідовно застосовуються локальні дії нападу і захисту в раціональний ланцюг, що забезпечує рухи заданого кінцевого результату з урахуванням манери поводження суперників.

Економічність техніки характеризується раціональним використанням енергії при виконанні прийомів і дій, доцільним використанням часу та простору. За інших рівних умов кращим є той варіант рухових дій, що супроводжується мінімальними енерговитратами, найменшою напругою психічних можливостей спортсмена. Застосування таких варіантів техніки дозволяє істотно інтенсифікувати тренувальну і змагальну діяльність. У спортивних іграх важливим показником економічності є здатність спортсменів до виконання ефективних дій при їхній невеликій амплітуді та мінімальному часі, необхідному для виконання.

Мінімальна тактична інформативність техніки для суперника є важливим показником результативності в спортивних іграх. Зствореною тут може бути тільки техніка, що дозволяє маскувати тактичні задуми і діяти зненацька. Тому високий рівень технічної підготовленості передбачає наявність здатності спортсмена до виконання таких рухів, що, з одного боку, досить ефективні з погляду досягнення мети, а з іншого боку – не мають чітко виражених інформативних деталей, що демаскують тактичний задум спортсмена. Технічна підготовленість спортсмена багато в чому визначається тією кінцевою метою, на досягнення якої спрямоване відповідна рухова дія. Ця кінцева мета не збігається в різних видах спорту. Технічна оснащеність у спортивних іграх зв'язана із широтою технічного арсеналу, так і з умінням спортсмена вибирати і реалізовувати найбільш ефективні рухові дії у варіативних ситуаціях при недостатній інформації і гострому дефіциті часу[6,45,46,65].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: