Дефекти клітинної стінки

Відсутня Частково зруйнована

Сферічна форма,

в 3-10 разів більші за нормальні клітини.

Протопласти Сферопласти

Грам+ бактерії Грам – бактерії, іноді – грам +

Рис 3.28 Мікроорганізми з дефектами клітинної стінки.

L–форми бактерій вперше помічені Н.Ф. Гамаліею в 1894 році. Докладно вивчались в 1935 році. в Лістеровському інституті в Лондоні, де Еммі Кляйнебергер-Нобель звернула увагу на принципову зміну морфології у бактерій Streptobacillus moniliformis, виділених з вуха щура. L–форми осмотично нестійки, тому в лабораторії їх культивують на спеціальних середовищах з високим осмотичним тиском.

Такі бактерії мають форму кульки, овала, нитки (поліморфні). Серед них зустрічаються клітини розміром від 0,2-5 мкм, нитки до 4 мкм, великі 50 мкм клітини. Всі вони мають здатність до репродукції в макроорганізмі і є причиною атипових та важких за перебігом хронічних інфекцій.

Здатність до L–трансформації характерна майже для всіх бактеріальних клітин, в тому числі – і патогенних (збудники туберкульозу, лістеріозу, бруцельозу та ін.) і відбувається під дією:

· антибіотиків (пеніцилін, бацитрацин, поліміксин, ванкоміцин, стрептоміцин);

· амінокислот (гліцин,метіонін, лейцин та ін.);

· випромінювання (рентгенівське, ультрафіолетове).

Згідно з будовою клітинних стінок прокаріоти іархебактерії поділено на 4 відділи: фірмікути (грампозитивні), грацілікути (грамнегативні), тенерікути (не мають клітинних стінок – мікоплазми та L–форми), мендосікути (архебактерії).

Клітинна стінка мікробів-еукаріоти. Клітинна стінка грибів складається з поліцукрів (80-90% від маси оболонки), РНК (1% від маси), білків, ліпідів, поліфосфатів та ін. У 95% відомих в наш час видів грибів головним поліцукром клітинної стінки є хітин, і тільки у 5% видів – целюлоза. Крім хітину та целюлози до оболонок різних груп грибів входять безазотисті полуцікри. Це – полімери Д-глюкози – глюкани, маннози – маннани та поліуроніди. У грибів, колонії яких забарвлені в різні кольори, речовинами клітинної стінки також є пігменти (каротіноїди, меланін).

Постійні компоненти клітинної стінки – ліпіди – представлені насиченими жирними кислотами. У вегетативних клітин мікроскопічних грибів вони представлени С₁₈ - С₃₂ алканами, а у репродуктивних клітин (конідії, спорангіоспори, зооспори) – С₂₁-С₂₃ алканами. Наявність цих речовин надає поверхні клітин мікроскопічних грибів гідрофобні властивості, запобігає швидкому зневодненню, тобто – збільшує життєздатність.

Більшість білків є ферментами, які приймають участь у процесі збільшення довжини клітинної стінки. Поверхневі шари клітинної стінки грибних спор мають спеціальні пептиди (спородесмоліди). Ці речовини запобігають розвитку бактерій на поверхні спори і приймають участь у процесі її проростання.

Вирости бактеріальних клітин (ДЖгутики, фімбрії, пілі)

У бактеріальних клітин є три вида виростів, які відрізняються складом, розмірами, кількістю та призщначенням: джгутики, фімбрії та пілі.

Джгутики. Органи руху паличковидних та звивистих (крім спірохет) бактерій, за допомогою яких останні рухаються в рідкому середовищі та (дуже повільно) по поверхні твердих субстратів.

Джгутик складається з білка флагеліну, з’єднанних у вигляді порожнього циліндру. Діаметр 12-20 нм, у мікробів родів Proteus, Bdellovibrio та Vibrio – до 35 нм. Довжина джгутика перевищує довжину клітини в 3 рази і, в середньому, складає 10-20 мкм. Кількість джгутиків (від 1 до 100) та їх розміщення на поверхні клітини залежить від виду бактерії (рис.3.29).

Кожен бактеріальний джгутик складається з трьох частин:

1. Білкова нитка.

2. Крюк – вигнутий білковий циліндр довжиною 30-90 нм.

3. Базальна структура, яка складається з кілець, циліндру та осі. Будова цієї частини джгутика визначається будовою клітинної стінки бактерій. Так, грампозитивні бактерії мають 2 кільця, а грамнегативні – 4. Завдяки обертанню кільця базальної структури, закріпленого у цитоплазматичній мембрані бактерії, джгутик отримує імпульс до руху.

Середня швидкість росту джгутика складає 0,3-0,5 мкм/с. Наприклад, у кишечної паличкт повноцінний джгутик виростає за 10 хвилин.

В рідкому середовищі за 1 секунду мікроорганізми здатні проходити відстань, яка в 20-50 разів перевищує довжину їх тіла. Монотрихи та лофотрихи рухаються швидше, ніж амфітрихи та перитрихи. Бактерія Chromatium okenii рухається із швидкістю 46 мкм/с, Thiospirillum jenense – 87 мкм/с, а холерний вібріон – 200 мкм/с.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: