Вибір типу пристосувань

Для виготовлення зварних конструкцій високої якості необхідне правильне складання деталей зварного виробу, тобто їх правильне взаємне розміщення і закріплення. Для цього в зварювальному виробництві використовується складальне обладнання. В залежності від функціонального призначення складальне обладнання поділяється на власне складальне та складально-зварювальне. На складальному обладнанні операція складання закінчується прихвачуванням деталей. На складально-зварювальному обладнані, крім складання проводиться повне або часткове зварювання виробу, а іноді й витримка після зварювання з метою зменшення зварюваних деформацій. При цьому операцію зварювання можна виконувати, як після попереднього прихвачування, так і без нього. Призначення (складальне чи складально-зварювальне) і конструкція обладнання визначається технологічним процесом, який залежить перш за все від виробу – його форми, розмірів, необхідної точності, типу виробництва, його програми, наявності виробничих площ, завантаження робочих місць, способу зварювання та інших факторів. Складально-зварювальне обладнання застосовується тоді, коли недоцільно проводити складання і зварювання в різних місцях. При цьому місць виробу вище, якщо зварювання проводиться безпосередньо після складання і виріб не піддають проміжному транспортуванню. Деякі вироби, особливо з тонколистових матеріалів не дозволяють використовувати прихвачування, тому при їх виготовленні необхідно застосовувати складально-зварювальне обладнання. У багатьох випадках перестановка з складального на зварювальне пристосування збільшує цим виготовлення і збільшує затрати праці [ 16, с. 82 ].

3.2 Розрахунок необхідних зусиль притискання

При складанні решітчастих, рамних та інших конструкцій необхідно спроектувати притискні елементи пристосувань для затискання шихтованих пластин статора.

Проводити визначення зусиль затискання таких деталей розрахунковими методами досить трудомістко, а інколи і неможливо.

Для таких з’єднань зусилля притискання повинні забезпечувати збереження контакту, за даного зазору чи відсутності зазорів між встановленими деталями і втримування деталей від можливого зсуву їх в процесі прихвачування, наступного складання чи зварювання.

Враховуючи виробничий досвід багатьох машинобудівних заводів і проектних організацій, для закріплення деталей зусилля кожного окремого притискача вибирають в межах 2…6 кН [ 19, с. 40].

Враховуючи масу пристосувань і виробу, а також габарити вибираєм зусилля притискання деталей величиною 2 кН.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: