Правила і помилки щодо тези.

Розрізняють два правила відносно тези.

1) Теза повинна бути ясно і чітко сформульована.

Теза може бути представлена простим або складним судженим. Тому під чіткістю і ясністю формулювання тези розуміють, насамперед, чіткість і ясність формулювання судження, яка містить у собі тезу.

Під чіткістю формулювання судження розуміють явну вказівку всіх основних смислових частин судження:

а) якщо теза є простим судженням, то повинні бути виділені його логічний підмет (суб'єкт) і логічний присудок (предикат);

б) якщо якийсь із суб'єктів представлений загальним поняттям, то потрібно чітко обумовити його кількісні характеристики ("Всі" або "Деякі").

в) чітко визначеними повинні бути модальні характеристики судження.

Перераховані вимоги, що випливають із 1-го правила стосовно тези фактично вказують на те, що теза не повинна бути двозначною і не визначеною за смислом.

При порушені цього правила викликає ситуація коли теза формулюється нечітко, або не вказує однозначно на те, що підлягає обґрунтуванню, або дозволяє різні тлумачення. Прикладом такої тези буде твердження "Парламентська республіка краще парламентсько-президентської " (або навпаки).

У реальній ситуації одне може бути краще або гірше іншого в різних відношеннях - в соціально-політичному, економічному, етичному тощо відношеннях.

Не можна також доводити або спростовувати те, що пов'язане із індивідуальними уподобаннями людей. Ілюстрацією цього є теза: "Відпочинок в Криму кращий від відпочинку в Закарпатті".

2) Друге правило вимагає, щоб теза протягом всього процесу обґрунтування залишалася незмінною.

Перше і друге правило пов'язані між собою в тому розумінні, що нечіткість, неясність формулювання тези зумовлює більшу вірогідність її підміни.

Порушення цього правила веде до помилки, яка називається підміна тези (латиною- ignoratio elenchi).

Підміна тези може бути навмисною, або не усвідомленою (ненавмисною). Підміна тези відбувається тоді, коли замість доведення однієї тези, намагаються довести іншу.

Наприклад, підміна тези буде, якщо замість доведення тези "Він є приятелем мого брата" доводиться теза, що "Він є однокурсником мого брата", або замість тези "Він був на місці злочину" висувається теза "Він знав місце злочину".

Існує три різновиди помилки підміни тези:

- "аргументація до людини";

- "аргументація до публіки";

- "хто занадто доводить той нічого не доводить". Розглянемо названі помилки по черзі.

Суть помилки "аргументація до людини" (argument ad hominem) полягає в намаганні підмінити доведення істинності тези характеристикою людини, яка має відношення до тези.

Наприклад, потрібно довести, що ми обираємо гідного кандидата в Народні депутати. А замість цього ми наголошуємо, що кандидат гарний сім'янин, фахівець своєї справи, автор прекрасних підручників тощо.

Або замість того щоб спростувати деяку тезу, намагаються говорити не про неї а про людину, яка її висунула, що вона не спеціаліст, що вона не раз припускалася помилок у своїх висновках тощо. Часто такі помилки зустрічаються у судових засіданнях.

Помилка "доведення до публіки" (argument ad populum) має у своїй основі прагнення викликати замість обґрунтування тези симпатію чи антипатію аудиторії до того про що йдеться в тезі і, таким чином, примусити повірити у правильність висунутої тези, або у хибність спростовуваного положення. Від назви цієї помилки походить назва поширеного зараз терміну "популізм".

Ця помилка часто зустрічається у судовому засіданні.

Наприклад, замість того, щоб доводити причетність К. до злочину, звертаються до публіки: "Поставте себе на його місце", "А що б ви зробили на його місці?"тощо.

Логічна помилка "хто занадто доводить той нічого не доводить" виникає тоді коли доведення висунутої тези замінюється доведенням іншої тези, яка є положенням настільки загальним, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: