Давньогрецький мелос.

Мелос 7-6ст. д.н.е. Платон сказав, що складається з трьох елементів: слова, гармонії та ритму. Мелосом називають поєднання музики, поезії і танцю. Античний мелос ми поділяємо за ознакою географічною та племенною.

Дорійський мелос. Це мелос строгий та близький до релігійних пісень. По ньому можна прослідкувати еволюцію від релігійного до світського. Цей мелос ровився на підгрунті рілігійних пісень. Пісні цього плану спочатку присвячувались богам, потім почали присвячуватись героям. Мелос був поширений серед дорійців та еолійців.

Еолійський мелос. У еолійців розвивалась лірика чисто суб'єктивно. Острів Лесбос був головним місцем, де розвивалась еолійська лірика. Еолійський мелос виражає світогляд, хоча закінчується колосальною напругою особистих почуттів.

Сицілійський мелос. Від поета Сицилії 7-6ст.д.н.е. Стесіхора залишилось мало. Він писав гімни, пеани. Історичне значення цього мелосу надзвичайно велике. Сиц. мелос відрізняється інтенсивним прагненням загальногрецької поезіїдо епосу, поверненням до міфологічно-героїчної тематики.

Аттичний мелос.

Хорова лірика.

Елегія, ямб, монодичний мелос – були засобами для висловлювання особистих почуттів поета. Проте існували й інші пісні, які відбивали настрої групи, колективу людей. Подібні пісні в Греції існували з незапам'ятних часів і були пов'язані з релігійними культам, військовими походами, трудовим життям. Вони стали тією плідною основою на якій почав зростати хоровий літературний мелос. Пізніше його піснями продовжували відзначати культові свята на честь різних богів, певні урочисті події в різних містах Еллади. Виконання подібних пісень вимагало великої кількості людей, тобто цілого хору.

Перші пісні хорового мелосу або гімн були повязані з культтами богів. Гімни на честь окремих богів мали свою назву. Гімн призначений Апполону і Афродіті називався педном, на честь бога Діоніса- дифірамба. Пісні, що супроводжувались танями, називалися гіпорхемами, процесійні пісні-просодіями. Пісні на честь олімпійців – епініпіями, вони прославляли їх імена по всій країні. Семонід Кеоський, Піндар.

Творчість Піндара.

Піндар народився в 518р.д.н.е. в Кіноскефалах під Фівами. Знаменитий давньогрецький поет-лірик, походив із старого аристократичного роду. Він здобув освіту в Афінах, багато подорожував, але завжди залишався вірним своєму рідному місту.

В його творчості представлені різні види хорової лірики епінікії, гімни, пеани(нв честь Апполона) дифирамби, просодії,парфенії, гіпорхеми, траурні пісні.З його 17книг збереглись лише 4 книги епінікіїв-45віршів. Загальногрецькі олімп. ігри, змагання проводились в Олімпії, в Дельфах, на Істмі та в Немої. Згідно цьому всі оди Піндара на честь переможців на іграх і були розбиті на 4 книги. Епінікії складались не по бажанню Піндара, а замовлялись зацікавленими особами або общинами. Коло замовників Піндара-дорійська знать та тирани Сицілії; це не суспільство для якого він творив. Твори Піндара-найбільш яскравий літературний документ аристократичної ідеології, ставитть їх самосвідомість.

Стиль Піндара вирізняється своєюпишністть і урочистістю, багатством витончених образів та епітетів, зберігаючих зв'язок з системою грецького фольклору. Пиндар намагається максимально підвищити виразну енергію вірша. Кожне слово повне, все неясне відкидається. До недавнього часу Піндар був єдиним хоровим ліриком, від якого збереглись цільні твори. Піндар користувався дорійським диалектом. Великий авторитет він мав у Візантії.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: