Анакреонт та анакреонтика.

Іонієць Анакреонт, творчість якого відноситься до другої пол. 6ст. Уродженець малоазійського міста Теоса, покинув свою батьківщину, яка потрапила під володіння персів. Поетичний дар відкрив йому доступ до дворів тиранів, які збирали біля себе художників та поетів.Він довго жив при дворі самоського тирана Полікрата потім в Афінах. Анакреонт являється символом ігрового, витонченого та веселого еротизму. В ньому немає вже тієї серйозності, яка притаманна Алкею та Сапфо. В ліриці А. є дуже незначні сліди того, що коли-небуть вона була налаштована не лише на веселий лад. По суті його теми майже вийнятково – вино та любов. Але ці теми трактуються несерйозно, а в плані дотепної, насмішливої гри. Вірші Анакреонта невеликі за розміром; вони не зображають складних переживань, а дають фіксацію окремого момента в простих, але оригінальних і рельєфних образах, часто з несподіваною кінцівкою. Застільні теми теж зустрічаються часто. Справжню славу Анакреонту принесли вірші александрійської епохи, так звана - Анакреонтика. Якщо у самого Анакреонта Ерот все ж таки зберігає деякі серйозні риси (він на троні Зевсаі править усім світом), то в анакреонтиці ігровї звеселяючої літ-ри – він завжди був самим улюбленим та популярним образом. Мова Анакреонта – іоніська, з великою сумішшю еолізмів та доризмів, в той час, як в анакреонтиці лише де-не де трапляються аттичні форми. Крім того А. оспівував земні речі: любов (гомосексуалізм, лесбос), вино, бенкети. Від пізньої аттичності зберігся збірник наслідування Анакреонта

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: