Художній світ “Іліади”: амбівалентність богів. Полеміка Ксенофонда, Платона, софістів з Гомером.

Боги змальовані суперечливо. Вони

Ідеальні створіння, найрозумніші, найсильніші, але водночас вони приземлено-іронічні. Вони змальовані в особі людей смертних.

В 6 ст.д.н.е. Ксенафан (школа “Елати”) не погоджув. з Гомером і каже, що Бог створіння абсолютно ідеальне, тому писати і змальовувати бога в земних категоріях, це значить вбивати Бога.

В 5 ст.д..н.е. Платон різко критикував Гомера за людиноподібних богів, доводячи, що Ідеал не доступний людському розумові. Якщо смертний досягає бога, то Бог, Ідеал зникає.

В 5 ст.д.н.е. Софісти (Протагор) стверджували, що вони не можуть твердити, що бог є, бо вони його не відчувають, але й не можуть твердити, що його немає, бо у них є ідея бога.

9.Герой. “дегероїзація” в Іліаді.

Гомер передусім змальовує героїчну людину. Так звана “проста людина” сама по собі не цікавить автора, але простолюд все ж таки існує в гомерівському всесвіті як необхідне тіло-середовище, з якого постає і над яким височить герой. Формула Гомерівського героя: людина – рід – община – цар(басилевс). Басилевс – герой, він кращий в будь-чому. Він вбирає весь досвід общини. Епічний герой в “Іліаді”, будучи “взірцем” свого роду і місцевості, стояв поруч з інщими рівновеличними героями, що репрезентували кожний свій рід та регіон: Одісей-Ітаку, Ахілл-Фесалію. При цьому кожен з героїв був першим у якіїсь одній справі серед інших героїв. Доволя часто герой тут був родичем якогось бога або улюбленцем якогось божества. Дегероїзація героя- герой чинить своє геройство за допомогою героя.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: