Ямбічна лірика. Поезія Архілоха, Семоніда.

Елегія та ямб найважливіші ліричні жанри, створені в Іонії. І той і інший жанр з'язан з фолькльорно обрядовими піснями. На землеробських святах, для яких характерні були розгул, лайка, лихослів'я, лунали глузливі пісні направлені проти окремих осіб чи груп людей. Ці пісні називались ямбами. Риси народного ямба: сатиричний та викривний хар-тер. Ямб перетворився в спосіб вираження власних почуттів і настроїв, в спосіб власної полеміки по громадським та особистим питанням. Архілох (середина7ст) основним зміст. його поезії є його приватне життя, бойові пригоди, відносини з друзями та ворогами. До своїх друзів він звертався зі словами поклику до стійкості в тяжку хвилину,з роздумами про обов'язок та сенс життя. Його зброєю являється сатирачна байка, особистий глум, прокльони. Його байка “Лисиця та мавпа” направлена проти “вискочек” незнатного походження, вважаючих себе аристократами. В ліриці Архілоха є конфлікт між особистість та общиною, але конфлікт цей не призводить до відособлення.

Семонід Аморгський – теж іонієць. В його настановчих елегіях та ямбах переважають песемістичний настрій про крах людських надій, про старість, хворобу, смерть. Висновок з роздумів- поклик до насолоди благами життя, поки все можливо. Твір Семоніда, ямбічна сатира на жінок по походженню, від різних тварин чи стихій.

22. Творчість Сапфо. Поезія особистих почуттів.

“Найпрекрасніше на землі – те, що мі кохаєи”- Сапфо. Сапфо бл. 600р.д..н.е. керувала спілкою дівчат, що була присвячена Афродіті і дім служительок Муз. Навчала дівчат мистецтву жити, бути жінкоюКоло інтересів цієї спілки і визначає основну тематику творчості Сапфо: це жіноч. культ и з їх святами, весілля, спілкування між подругами, їх обопільні потяги, суперництво, ревнощі, розлука.

Сапфо близько до фольклорної пісні і вкладає особистий зміст в традиційні форми. Поетична культура, яку Сапфо прищеплювала своїм дівчатамсвоїми палаючими строфами, які прославляли могутність Афродіти, називалася у греків “еротикою” т.е. була культурою кохання.

Приклади: ода, де спочатккку прославляється “рівний богам” наречений, а потім переходить до власних почуттів. Лише в одній оді її поезія має дивно фізіологічний характер, у ній наявне лише перерахування фізичних ознак бажання. Майже нема прикметників, які далі використовуюалися в любовній ліриці. Лише іменники та дієслова: поезія предметів та явищ. Душі майжене відводиться місце. Сапфо бажає не нареченого, а наречену. Сапфо зайнята стражданням свого тіла, її мистецтво-прямота, т.е. щирість. Воно правдиве С. не стидається внутр. почуттів. Вона каже: язик та вуха, піт та тремтіння.

Творчість С.-нове явище. Пекуча та задумлива С. До неї Ерос не палав, він лише підігрівав почуття, підштовхував на жертву, на ніжність. Але ніколи не губив.Всім у кого вселявся, щось давав мужність і.т.д. Лише С. він нічого не дає, ала все забирає.

Бог позбавлений почуття, він непоборний та невловимий. В творах С де сяє образ Афродіти, Ерос – темна сила. Поезія стає радість душі. В творчості С. природа та кохання проникають один в одного. Поезія С. включає в себе два світа – зовн. та внутр., це її новація.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: