Жанрова специфіка твору. «Похвала Глупоті» відноситься до жанру сатири

«Похвала Глупоті» відноситься до жанру сатири. Це нищівна критика всього укладу середньовічного життя, Еразм різко засуджує загальну рису середньовічного суспільства - облудну побожність, яка виявляється в надмірному культі ікон і в бубонінні молитв, таврує зловживання у відпущенні гріхів, але найвищої сили викриття й сатиричного таврування досягає письменник у зображенні богословського стану, висміювання богословського стану сатирик перериває для того, щоб ущипливо поглузувати з панівного класу феодального суспільства - дворян і світської влади, приходить черга і на сатиричний обстріл вищого ешелону духовенства - єпископів і кардиналів, їхні нрави нічим не відрізняються від правів світських високопоставлених осіб.

Панегірик - урочиста похвальна промова, яка виго­лошувалася на народних зборах. Панегірик звичайно при­свячувався певним видатним особам, суспільним діячам, полководцям і т. д., вихваляв їхні діяння або ж славо­словив певні знаменні історичні події. Цей жанр зявився ще за часів пізньої античності і широко використовувався гуманістами, але новаторство Роттердамського у тому, що панегірик на честь Глупоти виголошується не від автора чи іншої, сторонньої, особи, а вкладений у вуста самої Глупоти, від імені якої ведеться оповідь, Глупоти, яка в самопохвалі називає себе найбільшою добродійкою роду людського. Завдяки такому прийомові «Похвала Глупоті» являє собою вельми оригінальний та дотепний автопанегірик. Гротескний характер твору посилюється ще й тим, що Глупота виступає доречно, висловлює мудрі та влучні спостереження про суспільні хвороби того часу.

Роттердамський у «Похвалі Глупоті» досить вдало поєднав античну традицію у формі іронічного панегірика (поєднання двох тенденцій: звернення до античних авторів – тому і панегірик, і дух критики суспільного устрою життя – тому іронічний).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: