Сутність поняття «ставлення» та його компоненти. Типи відношення до роботи

Ставлення, як і цінності, впливають на поведінку людини. Однак цінності є більше широким поняттям, тоді як «ставлення» – більш специфічне.

Ставлення – це оціночний висновок (сприятливий або несприятливий) щодо об'єктів, людей або подій. Воно відображає, що відчуває людина відносно чого-небудь.

Ставлення до роботи — це емоційно-вольова настанова особистості на працю, тобто вираження її позиції. Залежно від змісту і характеру праці переважає ставлення до неї, як до засобу, що забезпечує існування, чи як до нагальної життєвої потреби. У першому випадку праця має для людини лише інструментальну цінність, бо виступає як засіб реалізації інших потреб, що можуть перебувати поза самою працею.

Як відомо з метою подолання байдужості до праці, використовується преміювання, гнучкий режим роботи, заохочення вільним часом, раціоналізація і гуманізація праці. До речі, раціоналізація більше стосується стимулювання, а гуманізація — мотивації праці.

		СТАВЛЕННЯ ДО РОБОТИ– це специфічні думки і почуття, що відносяться безпосередньо до поточної роботи або організації.
		ЗАДОВОЛЕННЯ РОБОТОЮ – це сукупність почуттів і переконань, які люди відчувають по відношенню до своєї роботи.

Рис.4. Чинники, від яких залежить рівень задоволення роботою

Кожна людина має якісь почуття до своєї роботи, до своїх обов'язків і до своєї організації. Специфічні думки й почуття, що відносяться безпосередньо до поточної роботи або організації, називаються ставленням до роботи. Ставлення до роботи – це сукупність почуттів, переконань і думок про те, як поводитися на роботі. Можна виділити три типи ставлення до роботи, які мають особливий вплив на організаційну поведінку, – задоволення роботою, залученість до роботи і відданість організації.

Таблиця 2

Основні фактори, що впливають на почуття задоволення роботою

Матеріальні інтереси за своєю суттю близькі до потреб, це ніби форма їхнього прояву. Інтереси проявляються в поведінці людини, вони різні. У кожної людини, кожної соціальної групи є власні інтереси. Не можуть бути абсолютно однаковими особисті інтереси робітника, підприємця, службовця і державного чиновника. Але всі вони можуть об’єднатися навколо найважливіших суспільних інтересів. Особистий інтерес завжди був первинним серед економічних інтересів. Будь-яка політика зазнає краху, якщо вона не спирається на особистий інтерес. Матеріальним носієм особистого економічного інтересу є грошовий доход. Реалізуючи особистий економічний інтерес, людина орієнтується на певний зиск, якусь вигоду. Досягнення цього за умов ринкової економіки є основою економічного самоствердження особистості. Якщо в конкретному економічному середовищі люди не можуть цивілізованими засобами досягти певних матеріальних результатів, то їхні інтереси спрощуються і виступають як економічні інстинкти. Це сукупність актів поведінки людини, що виникають як реакція на зовнішні економічні обставини і спрямовані на забезпечення нагальних життєвих функцій людини.

2.5. Сутність поняття «сприйняття». Етапи процесу сприйняття. Фактори, які впливають на сприйняття. Управління процесом сприйняття

Сприйняття – це процес прийому, відбору й систематизації інформації, отриманої за допомогою органів чуття, з метою усвідомлення подій і явищ навколишнього світу. Сприйняття – це процес отримання з навколишнього середовища інформації, її обробка та систематизація. Систематизована людиною інформація є основою для подальшої поведінки. Сприйняття реального світу завжди носить суб'єктивний характер. Люди дивляться на ті самі явища, але сприймають їх зовсім по-різному.

Рис. 5. Етапи сприйняття

Рис.6. Чинники, що впливають на сприйняття

Таблиця 3

Характеристики об'єкта, що сприймається

Таблиця 4

Характеристики особистості, яка сприймає

Таблиця 5

Властивості сприйняття

Рис. 7. Теорія атрибуції

Рис. 8. Фактори, що впливають на внутрішні причини

ФУНДАМЕНТАЛЬНА ПОМИЛКА АТРИБУЦІЇ - це схильність людей ігнорувати ситуаційні причини дій і їхніх результатів на користь диспозиційних (особистісних).

Таблиця 6

Умови виникнення основної помилки атрибуції

Сприйняття людиною оточення можна уявити як процес, що включає три етапи: 1) спостереження за допомогою органів чуття (зір, слух, дотик, нюх, смак); 2) відбір потрібної інформації; 3) систематизація інформації.

Важливо зрозуміти, що жодна людина не сприймає світ як об'єктивну реальність. Люди інтерпретують те, що бачать, називаючи це реальністю, і поводяться відповідно до свого сприйняття. Кожна людина індивідуально сприймає події, що відбуваються навколо неї. Люди не можуть засвоїти (увібрати) усе, що вони спостерігають, тому під час сприйняття використовують таку здатність, як вибірковість (селективність). Це означає, що вони вибирають певні елементи, фрагменти з величезної кількості подразників, що атакують їхні органи чуття. Ці фрагменти вибираються не випадково. Їх вибір залежить від інтересів, освіти, досвіду й ставлення спостерігача.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: