Тема 3. Постмодернізм і його впливи на політичну науку.

Постмодерністський виклик сучасній політології. Плюралізм і антипозитивізм як реакція на зростаючу комплексність соціуму, втрату наукою її ролі домінанти суспільної свідомості та ядра сучасної соціально-культурної матриці. Фрагментація наукового знання. Характерні риси постмодернізму: гіперкультуралізм, анти прогресизм, заперечення істини, відмова від ієрархічного характеру відмінностей, критика будь-якої влади тощо. Постмодерністські структури та відносини. Боротьба за визнання, вплив групової ідентичності як центральні щодо проблем політичної мобілізації і індивідуальної активності теми. Процеси приватизації взаємин між людиною та суспільством і їх наслідки. Визначення постмодерну кардинально новою стадією розвитку людства.

Постмодерністська методологія пізнання нових суспільно-політичних реалій. Орієнтація на події як сукупність значущостей. Акцентування ідентичності статусів дослідника і об’єкта дослідження. Утвердження штучності, фікціональності сприйняття будь-якого явища. Гіпотетичне, екологічне, рефлексивне ставлення до навколишнього світу. Принципи деієрархізації, антиавторитаризму, антиелітизму. Відмова від термінальних ціннісних суджень, утвердження загальної толерантності та мінімалістських цінностей. Гра (політична гра) як постмодерністський спосіб існування, засіб звільнення від застарілих стереотипів і зовнішнього примусу. Постмодерна граїзація у посткомуністичному світі. Колажність дії та пізнання як шлях виявлення багатогранності суспільно-політичних феноменів.

Фундатори постмодерністської логіки: К.Маркс, Ф.Ніцше, З.Фрейд, представники Франкфуртської школи, Ж.Деріда, М.Фуко. Домінуючі версії постмодернізму та їх відтворення в політології. Поміркований постмодернізм Ж.-Ф.Ліотара. Ідея «недовіри до метанарацій» та необхідності їх розвінчування шляхом реконструкції. Оцінка нових рис та якостей політики, соціуму, влади, еліти тощо. Радикальний постмодернізм: Ж.Бодрійяр. Політична програма створення постринкового суспільства символічного обміну. Симуляції та симулакри, роль ЗМК у їх продукуванні. Сучасний світ як гіперреальність. Неомарксистський постмодернізм Ф.Джемесона, Д.Гарві, Е.Лакло, Ш.Муфе. Головні риси постмодерного соціуму. Капіталізм як домінанта сучасного світу, стадії його розвитку. Культурна логіка пізнього капіталізму. Симулякрум, шизофренія, пастіш. Проектування глобальних пізнавальних карт.

Оцінки постмодернізму та його ролі у суспільно-політичних науках. Критична спрямованість Д.Істона, Ю.Габермаса, Е.Гіденса, Б.Гройса та її підстави. Позитивні постмодерністські впливи на політологію за Р.Хайнеманом, Р.І.Гудіним і Х.-Д.Клінгеманом. Сучасний стан і перспективи постмодернізму.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: