ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
- Археология
- Архитектура
- Астрономия
- Аудит
- Биология
- Ботаника
- Бухгалтерский учёт
- Войное дело
- Генетика
- География
- Геология
- Дизайн
- Искусство
- История
- Кино
- Кулинария
- Культура
- Литература
- Математика
- Медицина
- Металлургия
- Мифология
- Музыка
- Психология
- Религия
- Спорт
- Строительство
- Техника
- Транспорт
- Туризм
- Усадьба
- Физика
- Фотография
- Химия
- Экология
- Электричество
- Электроника
- Энергетика
ВИБОРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕМОКРАТІЇ
Завдяки виборам, що є формою безпосереднього народовладдя, одержують можливість функціонувати на законних підставах органи представницької демократії.
| Словник |
| Вибори — передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування). |
Громадяни держави, що мають право брати участь у виборах, є виборцями. Коло виборців, що збирається голосувати чи голосує за певну політичну партію на парламентських, президентських чи місцевих виборах, називається електоратом (лат. elector — виборець).
Громадяни беруть участь у виборах на основі виборчого права. Виборче право — це система нормативно-правових актів, що встановлюють та регулюють права виборців у формуванні виборних органів державної влади та місцевого управління (самоврядування).
| Це цікаво |
| Для прийняття рішень під час народних зборів різні народи використовували різні способи голосування. У Стародавніх Греції та Римі громадяни голосували піднятими руками або кидали у величезний глек чорні та білі боби. У Великому Новгороді голосували криком. Звідси походить саме поняття «голосувати» —подавати голос, крича-, ти. Перемагав на виборах той кандидат, за якого голосніше кричали. На Запорозькій Січі, голосуючи, козаки кидали шапки на купи — «за» і «проти». З часом процедура виборів ускладнилась. |
Наприкінці XVIII ст. було розроблено класичну теорію виборів, основні ідеї якої зводяться до визнання того, що суверенітет невід'ємно належить народу, який є джерелом будь-якої влади. Народ доручає здійснення влади своїм представникам (депутатам), яких визначає шляхом проведення демократичних виборів.
Із часом утвердились певні вимоги і правила, виконання яких покликане забезпечити об'єктивне виявлення волі виборців, ускладнити чи зробити неможливою фальсифікацію результатів виборів. Найважливіші з них закріплено в конституціях демократичних держав. Сукупність таких конституційних норм утворює конституційний інститут виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Норми цього інституту можна поділити на декілька груп:
• норми, які закріплюють основні вимоги і правила, пов'язані з самою процедурою проведення виборів;
• норми, що визначають коло осіб, які наділяються актив ним виборчим правом, тобто правом обирати представники до органів держави та органів місцевого самоврядування;
• норми, що визначають коло осіб, які наділяються пасивним виборчим правом, тобто правом бути обраними до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи на ви борну посаду.
Приклади систем виборів:
• мажоритарна система відносної більшості (наприклад, США, Велика Британія, Канада, Індія);
• мажоритарна система абсолютної більшості (наприклад, Франція), іноді у формі альтернативного голосування (наприклад, Австралія);
• пропорційна система (наприклад, Ізраїль, більшість країн Західної Європи, деякі країни Південної Америки);
• система з додатковим членством (наприклад, Німеччина);
• обмежене голосування (наприклад, Японія).
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: