Засоби ослаблення упереджень, стереотипів та дискримінації в суспільстві 2 страница

1. Ворожейкин И. Е., Кибанов А. Я., Захаров Д. К. Конфлик­тология: Учебник. — М.: Инфра-М, 2002. — 240 с.

2. Гришина Н. В. Психология конфликта. — СПб.: Питер, 2003. — 464 с.

3. Словарь-справочник по социальной психологии. / В. Кры-сько. — СПб.: Питер, 2003. — 416 с.

Поняття соціуму, - суспільство людей

ТЕМА V. СОЦІУМ (СУСПІЛЬСТВО ЛЮДЕЙ)

ПОНЯТТЯ СОЦІУМУ - СУСПІЛЬСТВО ЛЮДЕЙ

Соціум — це суспільство як система, стійка соціальна спіль що характеризується єдністю умов життєдіяльності та культур Суспільство включає все розмаїття соціальних зв'язків, відносинД усі соціальні інститути та спільноти, що складаються в межах! територіального простору. Консолідація соціальних зв'язків про-1 ходить на певній території. В сучасних умовах зростання кількості! населення Землі територіальні межі з'єднуються, а соціум стає! глобальним соціумом. У таких умовах прогрес останніх століть! полягає в розвитку міжнародних контактів, а процес поєднання І локальних соціумів у єдине світове суспільство отримав назву! глобалізації. Сучасний німецький дослідник Ніклас Луман у зв'язку:! з цим каже про одне єдине суспільство, основу якого складають! комунікації. Однак взаємодія людей, дія інститутів залишається!] нерівномірною: «згущення» інтенсивності соціальних взаємодій] накладається на державно-територіальні одиниці (держави, регіони,! міста) і особливо слабшає в місцях державних кордонів. Процеси! євроінтеграції, окрім політичного значення, спрямовані також на по-{ легшення для людей процесів взаємодій, які виходять за кордони! (єдина валюта евро, безвізовий режим, який дозволяє людям вільно'! переміщуватись територіально тощо), бо комфортна організація! життя в єдиному спільному світі стала нагальною потребою.!

Соціальне — центральна категорія соціології, що слугує ^для виявлення та опису сутності суспільного життя, специфіки Люд­ського співіснування (на відміну від тваринного), співвідношен-*! ня біологічного та соціального в людині, структури суспільних! систем.

Толкотт Парсонс пропонує розглядати соціальну систему,] «абстраговану на основі аналітичного відокремлення процесів взаємодії та структур, що утворюють взаємини між людьми, які! виконують свої ролі».

Погляди на суть суспільства

Американський соціолог Едвард Шилз виділяє такі критерії, суспільства:

1. Суспільство не є частиною більшої системи.

2. Для суспільства характерні ендогамні шлюби.

3. Суспільство поповнюється переважно за рахунок дітей тих людей, що є його представниками.

4. Суспільство має територію, яку вважає власною.

5. У суспільства є назва і власна історія.

6. Суспільство має власну систему управління.

7. Суспільство існує довше за середнє життя індивіда.

8. Суспільство поєднане спільною системою традицій, звичаїв, норм, законів, правил (культурою).

90,-._ Тема V. Соціум (суспільство лк

Структура суспільства

1. Перший рівень суспільства. Соціум має статусно-ролы структуру. Ролі існують як поведінковий прояв статусів. Стат> визначаються відносно соціально значущих ознак: професійну економічних, поселенських, тендерних, вікових тощо. Кожна лі дина є носієм декількох статусів у різних життєвих сферах (в дночас батько, чоловік, губернатор, член футбольної комаэд і т. д.). Статусно-рольові позиції визначають стійкість соціальні взаємодій. Цей перший, базовий рівень суспільства охоплює не в відносини (дії та взаємодії), а лише ті з них, які мають стійкії характер, що нормативно регулюється. = Словник ____ і,

Соціальна роль — нормативний взірець поведінки індивіда, що зай- (має в суспільстві певну позицію (статус).

Соціальний статус — відносна позиція індивіда або групи у соціальній структурі; структурна одиниця соціальної реальності, потрапляння до якої веде за собою зміну поведінки індивіда згідно з відповідними нормами та правилами, прийнятими в суспільстві. Статуси можуть бути предписаниям (успадкованими) та досягнутими (отриманими завдяки власним зусиллям індивідів). Слід відрізняти від соціально-психологічного статусу становище індивіда в групі, зумов­лене його психологічним впливом на членів групи у міжособистісних взаєминах.

2. Другий рівень суспільства — інституційний. Організрвані та порядок ролей та статусів забезпечується завдяки загалі шим структурним утворенням — соціальним інститутам, орга заціям.

3. Третій рівень суспільства — соцієтальний. Він забезпе1 відтворення зв'язків ще загальнішого плану, таких, що відтворю* єдність суспільства в цілому. На цьому рівні нормативно реія люються практично всі соціальні інститути та соціальні групі) а відповідно і статусно-рольові позиції, які вони охоплюють. Ці рівень забезпечує утримання інституційних утворень у єдиної цілому.

Соцієтальний рівень регулюється за допомогою двох способі організації структурних одиниць суспільства — культури та пі літичної влади. Культура забезпечує культурний код данов суспільства, а політична влада створює каркас, що охоплює вв елементи суспільства. Політична влада утримує «ослаблені гілки суспільства. Так, саме на політичний перерозподіл за допо»

чняття соціуму - суспільство людей

ю держбюджету покладаються завдання забезпечення жит-■ діяльності непрацездатних верств — самотніх пенсіонерів, сиріт,

'И8ЛІДІВ

Також іноді соціальною структурою суспільства можуть на­йняти неповторний малюнок сукупності класів, страт, груп, що ■ лалися в даному суспільстві.

Соціальний лад і соціальні зміни

Соціальний лад — стан стабільності суспільства, при якому і" утворення і передбачуваність суспільства переважають над «роз-птуючими» впливами та інноваціями.

Суспільство намагається захищати суспільний лад незмінним, чютистоїть змінам.

Співіснування у відомій системі порядку та відносин є більш

>\гчним. Однак соціальні зміни все одно відбуваються: як ре-

іьтат позитивних інновацій (поступу у розвитку цивілізації),

як негативні впливи, що тимчасово дестабілізують спільне

• ування і вимагають додаткової адаптації від усіх громадян та

її. Наслідки змін рідко бувають однозначними. Інколи зміни

'■увають настільки значущих масштабів, що соціальний лад не

' римує (виявляється слабкішим за новації) і починає виробляти-

- новий соціальний лад. При цьому суспільство проходить через

ти аномії — відсутності зрозумілого усталеного ладу.

--- Словник =

Соціальний лад — зорганізованість соціального життя, злагодженість дій людей у соціальній системі.

Утрата суспільством здатності відтворювати себе — результат мнростання девіації, тобто свідомого порушення індивідами устале­них суспільних норм соціального ладу. Стан серйозної розбіжності між нормативно-правовими вимогами соціальної системи, потріб­ними для продовження її стабільного існування (соціального ладу), І реальною поведінкою індивідів веде до відчуження індивідів від суспільства. Такий стан отримав назву аномії; він споглядався п Україні в часи перебудови. Термін увів Е. Дюркгайм.

Соціальні зміни — перехід соціальних об'єктів з одного стану и Інший, будь-яка модифікація в соціальній організації суспільства, його соціальній структурі та соціальних інститутах.

Саме їх О. Конт пропонував вивчати як «соціальну динаміку». (!табільність соціуму в його устрої та водночас постійне його від-тпорення з урахуванням змін скаладають нерозривну єдність йо­го існування.

Тема U Соціум (суспільство людей

іомяття соціуму - суспільство людей

_> Портрет класика

Огюст Конт — французький філософ і соціолог. Першим вирішив застосовувати науковий метод для дослідження суспільства, назвав нову науку соціологією. Позитивістська соціологія О. Конта включала дві основні концепції: соціальну статику, яка розкриває співвідношення і єдність між соціальними інститутами, та соціальну динаміку, яка пояснює процеси соціальних змін. Конт був упевнений, що здобуте соціологією знання може допомогти благоустрою суспільства.

Огюст Конт (1798-1857)

Розвиток суспільства забезпечується розповсюдженням кори­сних новацій, пристосуванням соціальної системи до змін.

Соціальні зміни бувають двох типів: еволюційні (поступові) та революційні (різкі переходи від одного якісного стану до іншого).

На думку Толкотта Парсонса, найбільш глибокими соціаль­ними змінами є ті, що зачіпають культуру.

Типологія суспільств

1. Традиційне суспільство, індустріальне суспільство та nor індустріальне суспільство. Традиційним вважається суспі.; ство аграрне, з малорухливими соціальними структурами, та; що базується на традиціях, з низькими темпами розвитку госі: дарства. Поведінка індивідів регламентується традиціями, звич ями, високо стереотипізоване, сильно контролюється соціальні середовищем (різницю контролю легко відчути навіть на прикла великих та малих міст: у великих містах люди поводяться біль індивідуалістично й відчужено; не вказують, як кому поводитис але й допомагають менше). У сучасному світі такі суспільства вв жаються нерозвиненими.

2. Перехід до індустріального суспільства (теорія розроблк валася Сен-Сімоном, Раймоном Ароном) означає якісно іншу Bt робничу основу (масове виробництво, індустріальний розвитої і супроводжується розвитком соціальної мобільності, систем комунікацій. Виникають структури, які дозволяють водночас підтримувати свободу й інтереси індивідів та загальні принципи, які регулюють їхню спільну діяльність. Сучасність додає багато

цікавих соціальних змін, що виникають досить швидко, тому су-

ійсні розвинуті суспільства називаються вже постіндустріальни-

ии за цією типологією.

3. Постіндустріальне суспільство (теорія Деніела Белла, Але-

ні Турена) виникає внаслідок структурних змін в економіці та куль-,'рі найбільш розвинутих держав. До ознак постіндустріального спільства відносять різке зростання ролі знань та інформації,

■ шву «інтелектуальних технологій», що дозволяють удоскона-ііти господарство та трудову діяльність людини; в економічній

■ Інірі замість індустріального сектору домінувати починає об-іуговування (сфери, не пов'язані з матеріальним виробництвом: ■ргівля, фінанси, медицина, транспорт, наука, освіта тощо); ■оціальній структурі суспільства збільшується частка зайнятих

- солектуальною працею.

З подачі Деніела Белла з'явилася концепція інформаційного ■пільства, яке є новим етапом розвитку теорії постіндустріального міільства. Це один і той самий історичний етап сучасності, тичиною для виділення його як інформаційного суспільства иіа революція в обробці й організації інформації та знання успільстві, що відбулася завдяки комп'ютеру. Під інформаційним < пільством розуміють етап розвинутого постіндустріального ■ пільства, що стосується перш за все країн Заходу. В Японії, НА та Західній Європі у 70-х роках XX ст. сформувалося пост-і устріальне суспільство, і саме в них у першу чергу розвинувся інформаційний етап.

Характеристики, що вирізняють інформаційне суспільство: |В 1. Широке застосування інформаційних технологій у вироб­ів ництві, установах, системі освіти та в домашньому гос-' Р' подарстві людей.

2. Саме інформація виступає в якості важливого чинника про­гресу та якості життя, формується особлива «інформаційна свідомість».

3. Інформація складає основний ресурс, послугу, товар, дже­рело додаткової вартості та зайнятості в економіці такого суспільства.

4. Свобода інформації в політичній сфері веде до зростання консенсусу між різними класами (та іншими групами, стра­тами) населення.

б. Інформаційні цінності переважають у визначенні розвитку індивіда та суспільства.

6. Ключовим процесом такого суспільства стають комуні­кації.

Тема V. Соціум (суспільство люде

Соціальні спільноти та групи

Спільнота і суспільство (гемайншафт та гезельшафт) ні форми існування суспільства, поняття ввів Фердинанд Тьоннк Гемайншафт (спільнота) характеризує стан відносин у сільські; спільнотах, де люди живуть відповідно до сімейних та суспільн» обов'язків, основне значення надається традиційним нормам т| релігійним цінностям. Розподіл праці обмежений.

Гезельшафт (суспільство) — тип відносин, що відповідаюті індустріально-урбанізованому суспільству, заснованому на прагі ненні особистої вигоди, забезпеченні ладу на формально* законодавчій базі, сильній спеціалізації професійних ролей.

Відкрите суспільство та закрите суспільство. Автор концеп^ ту — Карл Поппер. Закрите суспільство — тип суспільства, щй характеризується статичною соціальною структурою, обмеженон соціальною мобільністю, нездатністю до інновацій, догматичной ідеологією, авторитаризмом, традиціоналізмом. Відкрите суспільство -таке, в якому індивіди змушені приймати власні рішення. Від*! крите суспільство характеризується динамічною соціальною струк-| турою, високою соціальною мобільністю, здатністю до інновацій,! критицизмом, демократичною плюралістичною ідеологією. В тако-| му суспільстві відсутня державна ідеологія, а на рівні конституції! закріплено принципи духовної свободи. У відкритому суспільстві) кожен несе відповідальність за своє життя.

СОЦІАЛЬНІ СПІЛЬНОТИ ТА ГРУПИ

Структура суспільства включає декілька загальноприйняті^ критеріїв для виділення спільнот і груп.

Соціальні спільноти є виробничі (такі, що забезпечують | відтворення виробництва та залежать від засобів виробництва), сімейні (відтворюють населення), змішані (що відтворюють обид­ва види — це рід, плем'я, народність, нація). Це марксистська] традиція розуміння структури суспільства.

Соціологічний опис структури суспільства, узагальнені українським соціологом Оленою Олександрівною Якубою, має -кий вигляд:

> 1. Соціально-поселенська структура суспільства.

2. Соціально-професійна.

3. Соціально-'класова.

4. Соціально-етнічна.

5. Соціально-демографічна.

Соціальна спільнота — реально існуюча сукупність індивіді! що наявна на практиці, відрізняється відносною цілісніст»

є самостійним суб'єктом соціальної дії. Соціальна спільнота

царактеризує умови життєдіяльності, загальні для даної групи

(!|яаємодіючих індивідів; належність до територіальних утворень,

що історично склалися, належність групи взаємодіючих індивідів,

що вивчається, до тих чи інших соціальних інститутів.

За кількісним складом спільноти охоплюють людські взаємодії під діад (двох людей) до багатомільйонних політичних, екологічних, іісономічних рухів. Час існування спільноти може складати від кількох годин (пасажири конкретного автобусного рейсу, аудиторія конкретного видовищного заходу) до тисячоліть, протягом яких про-кивають етноси, нації тощо. Соціальні спільноти можна поділити ми територіальні, етнічні, демографічні, культурні тощо.

Виділяють два основні типи спільнот — аморфні спільноти ти соціальні групи.

Аморфні спільноти — це нестійкі, неструктуровані утворення.і розмитими межами, невизначеним якісним і кількісним скла­дом, без чіткого принципу входження до них. їм властивий ситуа­тивний спосіб існування. Вони не можуть бути у складі ширших і иільнот, їх структурними одиницями. Аморфними спільнотами с натовпи, соціальні рухи, асоціації за інтересами.

Соціальні групи узагальнюють найрізноманітніші об'єднання людей на основі суспільних зв'язків, взаємодій і відносин.

Під соціальною групою найчастіше розуміють будь-яку су­купність індивідів, між якими існують прямі чи опосередковані нідносини, об'єднаних спільними інтересами, взаємодіючих, та­ких, що допомагають одне одному в досягненні цілей. Групи розподіляються за кількістю членів на великі та малі, іноді виді­ляють також середні за розмірами групи.

Другим значенням терміну соціальна група є виділена за будь-яким критерієм категорія людей — сукупність, що об'єднана про­сторовим або часовим буттям, діяльністю, економічними, демо­графічними характеристиками тощо. Наприклад, молодь є соціаль­ною групою, однак уся молодь, звичайно, не знайома між собою.

Через це існує ще й термін справжні групи — групи, чле­ни яких взаємозалежні: потрібні одне одному для досягнення мети, мають спільну ідентичність, мають між собою структурні відносини.

Словник

Великі соціальні групи — спільноти людей, що відрізняються від малих груп наявністю постійних слабких контактів, але не менш, а іноді й більш згуртовані. Чинять великий вплив на соціальне життя.

Тема V. Соціум (суспільство людей)

Соціальні спільноти та групи

Це групи, виділені за якимось критерієм, однак члени яких не всі знайомі між собою через свою велику кількість.

Розрізняють такі великі соціальні групи, як класи, етноси (або на­ції), політичні та соціальні організації, релігійні конфесії. Це організо­вані великі соціальні групи. Існують також неорганізовані — соціальні рухи, натовп тощо.

Середні соціальні групи — стійкі спільноти людей, що працюють на одному підприємстві або мешкають на одній території. Середні гру­пи відрізняє наявність спільного плану дій.

Малі соціальні групи — спільноти людей із порівняно малою кількістю членів, що перебувають у безпосередньому контакті та взаємодії (знайомі між собою, спілкуються), відчувають свою належність до групи. Такими є шкільний клас, сім'я, компанія друзів.

Великі соціальні групи мають свої характерні особливості:

1. Вони постійно розвиваються, перебувають у динамічно» русі.

2. Мають свої специфічні інтереси;

3. Для соціальної групи, оскільки вона розвивається, хар терні набір соціальних норм, які регулюють внутрішнії та зовнішню взаємодію, та рольова структура.

Натовп є різновидом великої соціальної групи. Це контакту­юча група, що має велику силу і може піддаватись неконтрольо-ваним діям.

Розрізняють три види натовпу: випадковий, конвенційний, екс­пресивний.

Випадковий натовп виникає в результаті якогось неочікуван -і' випадку, наприклад, дорожньо-транспортної аварії, бійки, на > люди дивляться з цікавості та потреби нових вражень від видові Такий натовп може швидко зібратись і так само швидко розсіяті зі зникненням приводу (видовища, що їх зупинило).

Конвенційний натовп заснований на нормах або прави; поведінки. Такий натовп має якийсь відомий привід: такими наприклад, концерт на площі, мітинг, демонстрація, спорти і ігри, на які можна подивитись, і люди збираються на такі і дії навмисно. Норми та практики поведінки людей у так<> натовпі регулюються типом події. Такий натовп може бути бгі тотисячним.

Експресивний натовп відзначається яскравим переживанії емоцій — любові, радості, горя, ненависті, гніву тощо. Експресі ний натовп виникає в результаті трансформації випадкового і конвенційного. Це, наприклад, футбольні вболівальники, ти на концерті групи «Арія», присутні на майдані Незалежнося

в Києві під час Помаранчевої революції. Характерними для тако­го натовпу є дії під впливом емоцій, слабке усвідомлення ризику, відсутність уявлення про майбутні наслідки та інших елементів раціонального мислення. Такий натовп може впадати в екстатич­ний стан, як молодь під час рок-концерту, віряни в колективній молитві тощо: з елементами ритмічних дій, що дозволяють відчути єдність, криками, іншими проявами екстатичного стану. Такий натовп вважається соціально небезпечним.

Небезпечними різновидами екстатичного натовпу є агре­сивний натовп (що прагне руйнування, деструктивних дій) та па­нічний натовп (охоплений почуттям страху, тому небезпечний, коли починаються афективні дії, які людина чинить із метою за­хиститись).

Також окремо виділяють повстанський натовп, що харак­теризується чітко усвідомленою політичною метою.

До характеристик малої групи належать:

1. Обмежена кількість членів, така, щоб вони були знайо­мі між собою. Щоб група не розпадалася на підгрупи, вона повинна відповідати за кількістю «числу Міллера»: 7 +/- 2 особи.

2. Стабільність складу та незамінність індивідуальності кож­ного учасника.

3. Структура неформальних ролей і статусів, норми та пра­вила.

4. Кількість зв'язків між членами групи зростає в геометричній прогресії, тоді як кількість людей — в арифметичній.

5. Чим менша груда, тим інтенсивніший в ній взаємозв'язок.

6. Участь у групі пояснюється власними причинами, певною потребою, яку людина задовольняє завдяки групі.

7. Якщо людина перестає задовольняти групові інтереси й інтереси інших членів групи, її з групи, як правило, ви­ключають. І навпаки, коли група перестає задовольняти по­требу людини, людина залишає цю групу.

Найпростіші форми малих груп — це діада (дві людини, що мають відносини і взаємодіють) та тріада (три людини, саме а такої групи починається соціальне: такі феномени, як більшість, конкуренція тощо).

Колектив — особливий різновид малої групи, що поєднується • цільною діяльністю та метою.

Соціально-психологічні процеси у малій групі — динаміка роз­питку групи, прийняття рішень, лідерство, тиск, внутрішньо-

повий фаворитизм, згуртованість, конфлікти.

Тема V. Соціум (суспільство люде

Згуртованість соціальна (групова) — міра інтеграції групі спільноти, суспільства за допомогою єдності ціннісних орієнтації) міжособистісних зв'язків (комунікацій) і взаємодоповнювальна поведінки в багатьох сферах діяльності. J

Роль — очікування з боку групи певної поведніки від свої] членів згідно з їх позицією в групі (лідер, підлеглі, генератор іде| тощо).

Статусна ієрархія — ранг членів групи згідно з їхньою вла дою та впливом на інших членів групи. І

Система комунікації — звична схема розповсюдження інфор| мації у групі.

Внутрішньогруповий фаворитизм — явище вищої оцінки членами групи своєї групи у порівнянні з іншими групами.

Словник __ ______=

Соціальна фасилітація — процес впливу присутності інших при роботі людини, коли добре знайомі прості процеси роботи виконують­ся краще і легше, а такі, що потребують зосередження уваги та нові робочі процеси, — гірше.

Група внутрішня — група, що має сильну внутрішньогрупову орієнтацію.

Група зовнішня — всі, хто не входить в групу, або певна група, що розглядається даною групою як опозиція.

Група рангова — група індивідів, що має внутрішню статусну ієрахію.

Група рівних — група індивідів, що мають однаковий внутріш­ньогруповий статус.

Група вертикальна — група індивідів, що мають різний соціальний статус у суспільстві.

Група горизонтальна — група індивідів, що мають однаковий статус.

Група первинна — група первинної соціалізації: члени такої гру­пи підтримують стійкі особисті, емоційні відносини, мають спільні цінності та зразки поведінки.

Група вторинна — група, члени якої пов'язані спільною діяльністю; відрізняється від первинної опосередкованістю контактів, великою чисельністю складу, більш спеціалізованими цілями та формальною організацією.

Група за інтересами — група, що намагається забезпечити інтереси певної соціальної категорії шляхом впливу на соціальні інститути.

Група тиску — група, що прагне вплинути на законодавчі та виконавчі органи державного управління з метою лобіювання інтересів певних груп.

Група маргінальна — група, що відкидає цінності та традиції тієї культури, в якій перебуває, і стверджує власну систему норм та цінностей.

і успільні відносини

З "

Група референтна — група, що слугує для індивіда взірцем, точ­кою відліку для оцінки себе, своїх дій, інших людей. Група, з огляду на яку індивід визначає свої норми поведінки та цінності.

Група неформальна — група, що не має формально встановлених правил, лідерів, цілей. Найчастіше малочисельна і виникає спон­танно.

Група формальна — група, структура та діяльність якої організовані та стандартизовані згідно з груповими правилами, цілями та статусно-рольовою структурою. ■

СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ

Суспільні відносини — це різноманітні зв'язки, що виникають між людьми у процесі життєдіяльності. Вони поділяються за сфе­рами, в яких виникають, на політичні (щодо влади у суспільстві), економічні (з приводу власності на засоби виробництва), ідеологіч-ні, правові, побутові, моральні, релігійні, сімейні тощо. Суспільні мідносини розрізняються за метою та ціннісними орієнтаціями, нкими керуються у своїх взаєминах соціальні суб'єкти. Для різних і-фер це влада, матеріальний добробут, власність, статус, знан­ня тощо. Це те тло, на якому розгортаються людські взаємодії п суспільстві.

Також вони можуть бути антагоністичними та неантаго­ністичними, тобто проти дійними, конфліктними або солідарними

ПІДПОВІДНО.

Марксистська традиція матеріалістичного підходу залиши­ла у спадок поділ на матеріальні, первинні, базисні — це еко­номічні, виробничі відносини, та ідеологічні, надбудовні від­носини — політичні, правові, моральні — всі ті відносини, що Існують лише у свідомості людей. Виробничі відносини, згідно з цим підходом, не потребують проходження через суспільну свідомість, це економічний базис суспільства, який через свою грубу матеріальну природу існує як реальний, а вже на ньому виникає ідеологічна надбудова. У наш час розвитку інформаційного суспільства виробничі відносини все більше збагачуються вироб­ництвом інформації (реклами, візуальних символів), виробництвом послуг та інших нематеріальних продуктів, тому така теорія, яка протиставляє виробництво як матеріальну основу всьому іншому як вторинному, вже не змогла б виникнути. Історично вона нале­жить іншій епосі — мануфактурного виробництва.

Виробничі відносини — особливий тип відносин, що складають­ся на основі економічних питань у процесі суспільного виробництва

Тема V/ Соціум (суспільство людей)

та споживання. їх поділяють на відносини розподілу, відносини обміну, відносини споживання, відносини власності.

Також виділяють відносини «людина — природа» (зміна і па реробка людиною природи) та «людина — людина» (взаємний вплив людей).

За суб'єктами суспільних відносин їх також поділяють на:;

1) соціально-групові (виникають між класами, соціальним^ прошарками, групами); t

2) соціально-демографічні (чоловіки, жінки, діти, молодь, пен| сіонери тощо);

3) соціально-етнічні (нації, народності, національні та етно графічні групи);»

4) соціально-професійні (трудові колективи, професійні об'єд^ нання);

5) міжособистісні. і Стиль виконання ролей, що передбачені статусами в суспільД

стві, визначає суспільні відносини дальньої, суспільної дисганції|Г що стосується виробничих, професійних та споживацьких кон| тактів. Однак у малій групі, у колективі, з усіма окремими людь ми, з якими контакти стають повторюваними, дуже швидко ві никають і починають впливати на хід відносин міжособистісв взаємодії, взаємосприйняття людей.

Портрет класика

Еріх Фромм — соціальний психолог, фі­лософ, психоаналітик. Представник Франк­фуртської школи. Описав любов як про- ■ дуктивний акт віддавання особистістю се- | бе, як процес, дію, що наповнює людину відчуттям повноти буття. Досліджував спосіб життя, що відповідає світоглядній установці і «бути» замість бажання присвоювати все нові І блага епохи споживання або присвоювати та- | кож кохану людину. Порівнював «продук7 тивний» та «сроживацький» типи підходу до життя. Досліджував також тоталітарні групи, психологію деструктивних дій. Кни­ги: «Мистецтво любити», «Мати чи бути», «Психологія людської деструктивності»,

«Утеча від свободи». «Любов — це активна сила в людині, сила, що руйнує стіни, які відділяють людину від її близьких; така, що поєднує людину з іншими. Любов допомагає людині перемог­ти почуття ізоляції та самотності, при цьому залишаючи її самою собою».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: