Засоби ослаблення упереджень, стереотипів та дискримінації в суспільстві 1 страница

1) Політика толерантності:, соціалізація за таких поглядів, що одні групи населення не заслуговують більше ресурсів, ніж інші.

2) Надання альтернативних способів досягнення мети — умов, за яких співдружність із іншими групами буде ефективнішим шляхом надбання ресурсів для власної групи.

3) Збільшення доступних ресурсів, так, щоб усі групи мали достатню кількість ресурсів і доступ до них (ситуація, можлива в сучасних розвинених суспільствах).

4) Просвіта щодо справедливості: надання інформації щодо меншин, позбавлення їх відстороненого та «однорідного» іміджу.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке стереотип, які його функції?

2. Що таке дискримінація та упередження, як вони співвідносяться?

3. Що таке меншини?

4. Чому потерпають від дискримінації етнічні групи?

3. У чому полягає сутність толерантності?

6. Розгляньте упередження та дискримінацію на прикладі іноземців, яких ви особисто знаєте. З якими проявами упереджень та дискримінації вони стикалися? У чому розбіжність між цими явищами?

7. Яка функція стереотипів виявляється у створенні забобонів, «магічному сприйнятті світу»?

8. Чи можуть українці стати меншиною в Україні, за правильного вживання цього терміна?

Тестові завдання

1. Острах людини підтвердити негативні стереотипи інших, що існують щодо групи, до якої вона належить, — це явище

А внутрішньогрупового фаворитизму

Б створення «цапа відбивайла»

В загрози потрапити під стереотип

Г стигматизації

2. Що з указаного нижче є формами дискримінації?

А геноцид

Б стереотип

В асиміляція

Г апартеїд

Д рабство

3. Які з перерахованих груп можна віднести до меншин в Україні?

А українці

Б кримські татари

В жінки

Г студенти

Д негри

4. Сприйняття інших такими, якими вони є, і готовність взаємодіяти з ними — це...

А асиміляція

Б плюралізм

В ксенофобія

Г расизм

Д толерантність

5. Оберіть твердження, що характеризують етнічне упередження

А інтерес до іноземця

Б побоювання сидіти за однією партою з іноземцем

В підозрілість щодо скоєння негативних дій перш за все стосовно іноземця

Г розуміння розбіжності культурних традицій різних держав

Д небажання бачити іноземця як потенційного члена власної родини

Запитання на творче мислення

1. Які соціальні стереотипи вам водилося спостерігати в дії у сучасному українському суспільстві? А у світі в цілому?

2. У результаті дослідження, проведеного в Санкт-Петербурзі, були зафіксовані не завжди правильні національні стереотипи; сприйняття членів конкретних національних груп. Які з наведених соціальних уявлень можна віднести до негативних, позитивних або нейтральних за соціальними наслідками для, груп, про які йдеться? Чому ви так вважаєте? А Росіянин — добрий, працелюбний, патріот, безтолковий.

Б Українець — веселий, працелюбний, хитрий, скупий, гостинний.

В Татарин — хитрий, злий, жорстокий, націоналіст.

Г Американець — діловий, практичний, енергійний, легко спілкується, запрограмований.

Д Поляк — націоналіст, гордий, лінивий, замкнений, хитрий.

3. Що, на вашу думку, в українській культурі ніколи не буде сприйматись як харасмент, на відміну від американської?

4. Які народні забобони ви вважаєте несумісними із сучасною культурою толерантності?

3. Складіть розповідь на тему: «Уявлення. Стереотипи. Ксенофобія. Толерантність», користуючись схемою.

6. «Справжня ознака, за якою можна пізнати істинного мудреця — терпимість» (Г. Ібсен). Як ви можете прокоментувати це висловлювання, знаючи про механізми створення соціальних стереотипів?

7. Проведіть порівняльний аналіз етнічної більшості та меншини: у чому подібні та відмінні проблеми, з якими стикаються ці люди?

8. Проаналізуйте наведені прислів'я з точки зору формування уявлень про свою та чужу групи:

— «Дома й стіни помагають»;

— «Гуртом і батька добре бити»;

— «Згода дім будує, а незгода руйнує».

9. Складіть схему процесу стигматизації.

ТЕМА IV/. КОНФЛІКТИ

ПОНЯТТЯ «КОНФЛІКТ»

Конфлікти є предметом дослідження міждисциплінарного напрямку науки — конфліктології та напрямку психології — психології конфліктів.

Конфліктом називають зіткнення протилежних інтересів, ці­лей, поглядів, ідеологій. Це ситуація, в якій кожна зі сторін прагне аайняти позицію, несумісну з інтересами, поглядами, позиціями Іншої сторони. Конфлікт може бути між індивідами, групами, класами, суспільствами (державами), або відбуватись у свідомості особистості.

Характерними рисами конфлікту є:

— біполярність: наявність двох різних позицій, між якими відбувається протистояння;

— активність: спрямованість на розв'язання суперечності;

— наявність суб'єкта або суб'єктів: конфлікт є людським проявом, щоб він відбувався, потрібні свідомі учасники.

Словник

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів, цілей, поглядів, ідеологій.

Консенсус — згода, якої досягли у процесі переговорів конфліктуючі сторони.

Конфронтація — ситуація прихованої неприязні; може бути ре­зультатом невдалого діалогу, договору або конфлікту, або психологічної несумісності людей.

Депривація — стан, при якому є розбіжність між очікуваннями людей та можливостями їх задоволення.

Схизмогенезис — механізм поглиблення конфліктного розколу між сторонами. У випадку симетричного схизмогенезису кожна сторона у відповідь на демонстрацію агресії супротивника намагається проде­монструвати ще більшу силу, і конфлікт розвивається як перекидан­ня м'ячика у тенісі з постійним наростанням напруження та взаємної агресії до остаточного розриву відносин. Так відбуваються розлу­чення. У випадку взаємодоповнюючого схизмогенезису одна сторона слабша за іншу і потерпає від конфліктної взаємодії. Так влаштовані механізми тероризму та рекету. Термін Грегорі Бейтсона.

Існує два принципово різні підходи до конфліктів. Функціоналістський підхід розглядає конфлікт як дисфункцію суспільстві. Суспільство при такому підході розглядається

76 ^C:

Тема IV. Конфлін

Джерела виникнення конфліктів

як «організм», різні частини якого роблять внесок у суспільне живання й існування суспільства як цілого. Прибічники теор конфлікту розглядають світ як арену постійної нескінченної ба ротьби. Цей підхід припускає, що гармонія не є нормальним ста ном суспільства, а навпаки — конфлікт є універсальним, прита манним кожному суспільству джерелом змін і прогресу.

ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ

Конфлікт виникає, коли є сфера суперечностей. Об'єкто» конфлікту є конкретна матеріальна або духовна цінність, управлінк якою прагнуть обидві конфліктуючі сторони.

Ральф Дарендорф, який запропонував концепцію конфліктної моделі суспільства, вважає джерелом конфліктів соціальні нерівність, тобто неоднаковий доступ людей до ресурсів. Суспільств засноване на пануванні та підкоренні. У людей сформовані різі права на володіння та розпоряджання ресурсами. Через це пс ширеним станом речей є боротьба за владу, престиж і авторитет,] за право володіти та керувати іншими, посідаючи певне місі в суспільній ієрархії.

Льюїс Козер вважав основою конфлікту соціальну напругу мі> тим, що є, і тим, що повинно бути відповідно до почуттів, переко| нань, інтересів певних соціальних груп та людей. Інтереси й nepeif конання різних груп, як відомо, часто розходяться.

Пітирим Сорокін убачав причини конфліктів у придушені людських потреб, особливо базових.

Толкотт Парсонс припускав, що можливість конфлікту закладена у процесі соціалізації, коли індивід залучається до норм і цінностей певної культури. При цьому може виникнути невідповідність між внутрішніми фізіологічними потребами та потребами людини; у соціальних відносинах. Т. Парсонс вважав конфлікт соціальною аномалією, якої треба уникати, а гармонійний, безконфліктний; стан суспільства — нормальним станом речей.

Американський соціолог та економіст Кеннет Боулдінг вис­ловлював думку, що конфлікти поширені через те, що прагнення до постійної ворожості та боротьби із собі подібними, схильність до насильства є невід'ємною характеристикою людини, яку куль­тура лише стримує.

Чинниками конфлікту є:

— обмеженість матеріальних або духовних ресурсів;

— нерівність між людьми — майнова або соціальна;

— обмеження та утиск прав груп людей в економічному, со­ціальному, політичному, етнічно-расовому відношенні та інших;

— суб'єктивні відмінності цілей;

— різні цінності;

— відчуття загрози втратити щось цінне;

— суперечності у способах поведінки;

— домагання одного ресурсу;

— антипатія (для уявного конфлікту);

— різні політичні, релігійні та інші ідеологічні вподобання («конфліктогенні теми»);

— відчуття людиною власної пригніченості або невпевненості в будь-якій сфері.

Депривація може слугувати джерелом конфліктів. Вона під­вищується в суспільстві, коли зменшується кількість засобів для задоволення вже усталених запитів та потреб (криза або інші суспільні негаразди), або якщо запити та потреби ростуть (напри­клад, коли через ЗМІ нав'язується європейський високий рівень Життя як норма, а робочих місць, що дають відповідний прибуток, г. Не дуже багато). Зменшення депривації можливе при зниженні рівня вимог та потреб і коли рівень можливостей вищий за рівень

потреб.

Діями, що провокують конфлікт, вважаються такі:

— створення завад для реалізації планів або намірів;

— невиконання обов'язків;

— захоплення або утримання за собою чогось, що інша сторо­на вважає несправедливим (речі, час, чиєсь місце тощо);

— завдання прямої або опосередкованої шкоди майну або "■ репутації;

— дії, що принижують людську гідність, і мовні образи;

— загрози та інші дії, спрямовані на примушування людини робити щось, що вона не хоче;

— фізичне насильство.

^=======^==^==============^=ет===== Це цікаво =

Вербальні конфліктогени.

Конфліктогенами називають слова, дії, котрі мимоволі призводять до конфліктів. Термін увів російський психолог Аркадій Петрович Егідес. Людина говорить слова такої спрямованості непомітно для себе і не бажаючи навмисно когось образити.

Виділяють такі типи конфліктогенів:

1) прагнення до зверхності;

2) прояв агресії;

Тема IV. Конфлік m

Типи конфліктів

3) прояв егоїзму;

4) порушення правил;

5) неприємний збіг обставин.

Основними групами слів-конфліктогенів у міжособистісному спіл­куванні є:

1. Слова, що виражають недовіру: «ви мені брешете», «я вам не вірю», «ви не розумієте» тощо.

2. Слова-образи: негідник, дурень, ледащо тощо.

3. Слова-погрози: «ми ще побачимось», «я вам це пригадаю» тощо.

4. Слова-насмішки: очкарик, капловухий, дистрофік.

5. Слова-порівняння: «як свиня», «як гусак», «як ідіот».

6. Слова, що виражають негативне ставлення: «не хочу з тобою роз­мовляти», «ти мені огидний».

7. Слова-зобов'язання: «ти повинен», «ви зобов'язані».

8. Слова-звинувачення: «ви все спаплюжили», «ти у всьому вин­ний».

9. Слова, що виражають категоричність (стереотипність, небажання розуміти іншого): «завжди», «ніколи», «всі», «ніхто».

Ідеалів, що закладені батьками та суспільством у процесі соціалізації — чого від індивіда чекають, щоб він почувався хо­рошим для інших.

ТИПИ КОНФЛІКТІВ

Внутрішньоособистісний конфлікт — конфлікт усередиї особистості, викликаний суперечністю приблизно рівних за сило» але несумісних інтересів, потреб, бажань і т. д., що супроводжуєть сильним емоційним напруженням.

За теорією Зигмунда Фройда, внутрішньоособистісний koj флікт пояснюється тим, що індивід завжди знаходиться в стгі конфлікту із суспільством. Біологічні потреби (особливо сексуальв входять у суперечність із нормами культури, яка намагаєтьо їх стримати. 3. Фройд виділяє три складові частини свідомо особистості.

Ід («воно», безсвідоме) — джерело енергії та інстинктивних і жань, спрямованих на отримання задоволення.

Его («Я») — свідомість, що допомагає орієнтуватись у навкр лишньому світі й користується принципом реальності. Его регул* вибір об'єктів, що здатні задовольнити бажання ід, та організу їх досягнення. Наприклад, его регулює час утамування відчуті голоду, що інстинктивно прийшло з ід, до моменту купівлі та при готування їжі.

Суперего («над-Я») — ідеалізовані норми батьків та суспільства^ що виконують нормативну та оцінну функцію. Суперего регул» поведінку особистості й намагається вдосконалити її відносне

Портрет класика —

Зигмунд Фройд — австрійський психо­лог та психіатр, засновник психоаналітичної школи у психології. Досліджував сновидіння, зробив великий внесок у дослідження різноманітних психічних розладів, створив власну теорію структури свідомості («Воно», «Я», «Над-Я»). Книги: «Я і Воно», «Психологія несвідомого», «Тлумачення сновидінь», «Тотем і табу», «По той бік принципу задоволення», «Психопатологія буденного життя».

Зигмунд Фройд (1922-1982)

Різновид внутрішньоособистісного конфлікту — мотиваційний конфлікт: людина опиняється перед необхідністю обрати між дво­ма однаково привабливими, однак взаємовиключними варіантами (ситуація «буриданів віслюк»); або перед людиною стоїть вибір між однаково неприємними можливостями; або одна і та сама мета, можливість є водночас і привабливою, і непривабливою (труднощі порівняння «за і проти»).

Когнітивний конфлікт (теорія «когнітивного дисонансу» Ле-она Фестінгера) виникає як суперечність двох знань: «я прий­няв рішення» і «я не впевнений, що це правильне рішення». Когнітивний дисонанс — це стан індивіда, що характеризується аіткненням у його свідомості взаємовиключних знань, переко­нань, зразків поведінки, що сприймаються однаково правиль­ними, відносно певного об'єкта або явища. При цьому існування одного виключає існування другого, і ця невідповідність викликає неприємні відчуття в індивіда. Дисонанс може виникнути внаслідок логічної невідповідності, через несумісні культурні звичаї, через невідповідність минулого досвіду теперішній ситуації. Індивід, ма­ючи інформацію з якого-небудь питання, може бути вимушений знехтувати нею, приймаючи певне рішення. Як наслідок, виникає відчуття невідповідності між установками людини та реальними діями. А людині комфортно зберігати узгодженість своїх знань. Че­рез це люди схильні виправдовувати свої помилки як не такі вже

80 *_

Тема IV. Конфлін

I ni in конфліктів

iN 81

і страшні, а також захищати свої рішення як найбільш правильні! Так зменшується відчуття внутрішнього конфлікту.

Рольовий конфлікт виникає між вимогами соціальної рол та можливостями особистості, на яку цю роль покладено; аб в ситуації міжрольового конфлікту, коли кілька ролей особистост виявляються неузгоджуваними між собою (ситуація «потрібно одне» і водночас «потрібно інше»).

Також виділяють моральний конфлікт, що виникає між! «потрібно за нормами» і «я хочу»; конфлікт нереалізованого ба­жання — «хочу, але не можу»; адаптаційний конфлікт при ситуаг «потрібно, але не можу»; конфлікт неадекватної самооцінки між| уявленням осббистості «що я можу» і реальним «що я можу».

Міжособистісні конфлікти можуть існувати в різних сферах! взаємодії (сімейний конфлікт, конфлікт на підприємстві тощо).;

На підприємстві виділяють вертикальні (між суб'єктами, різними за щаблем в ієрархії) та горизонтальні конфлікти (між: рівними за обсягом повноважень).

Міжгрупові конфлікти мають місце в разі, коли конф­ліктуючі сторони представлені не одним індивідуальним суб'єк­том. Вони мають більше соціальне значення; такі конфлікти, ] як війни або конфлікти, спричинені конкуренцією між ве­ликими підприємствами на ринках чи соціальними рухами] всередині держави, несуть значні соціальні наслідки. Ален Ту­рен у книзі «Повернення людини діючої» вважає, що в сучасному] постіндустріальному суспільстві активізується суб'єкт як дію­ча сила, а через це й конфлікти між волевиявленням окремих І соціальних рухів та суб'єктів. Усюди, де є встановлений соціаль-,1 ний порядок, виникає і протидія йому. Конфлікт стає'реаль-J ним тоді, коли кожна діюча сторона прагне керувати просто­ром взаємодії. А таке керування стає найбільш можливим, коли І суб'єкти об'єднуються в соціальні рухи для досягнення своєї мети і і захисту інтересів від сторін-конкурентів.

Міжгрупові конфлікти бувають локальні, регіональні, між­національні, або міжетнічні, міжрасові, глобальні.

Міжетнічний конфлікт — одна з форм відносин між на­ціональними спільнотами, що характеризується наявністю пре­тензій, які мають тенденцікгдо наростання протистояння, іноді | навіть до озброєних зіткнень і війн. Міжетнічні конфлікти ви­никають унаслідок дезінтеграції соціуму, дискримінації однією нацією іншої, порушення договорів, боротьби за матеріальні | та культурні цінності між етносами. Типами міжнаціональних < (міжетнічних) конфліктів є: державно-правовий (невдоволеність

нації її правовим статусом); етно-територіальний (як правило, миють глибоке історичне коріння, особливо важкі конфлікти виникають у місцях примусового переселення — в Україні ц«кримсько-татарський регіон); етно-демографічний, що виникає •наслідок швидкого притоку іноземного населення, і тоді корінне населення починає боротьбу за свої права та намагання обмежи­ти права прибульців.

Конфлікт реальний (справжній) — за Льюїсом Козером, нфлікт, що є засобом досягнення певної мети, а не самоціллю.

Конфлікт уявний — конфлікт, що є самоціллю щонаймен-ііі в однієї з конфліктуючих сторін. Метою такого конфлікту

■ лише зняття емоційної напруги, а не вирішення об'єктивної

■ уперечності.

Конфлікт явний — виявляється відкрито і усвідомлюється пк, такий.

Конфлікт латентний — конфлікт, що не виявляється від-і рито, його наявність не усвідомлюється сторонами.

Виділяють також насильницькі конфлікти — озброєні або про­сто з виявом агресії, яка призводить до перемоги однієї зі сторін, і п ненасильницькі; деструктивні (руйнівні) та недеструктивні (по-ш'гивні за наслідками).

Поліщичний конфлікт виникає у сфері політичних інтересів,.є зіштовхуються різні політичні суб'єкти, які прагнуть досягти і ілей, обумовлені їх роллю та статусом у системі владних відносин тржави.,

Політичний конфлікт характеризується зіткненням позицій пі інтересів великих соціальних груп, виразниками яких ' політичні суб'єкти. Його характерними рисами є: відкритий і и публічний характер (висвітленість ЗМІ, зацікавленість народних мас); прийняття рішень на державному рівні; вирішення за прин­ципом владарювання-підкорення або компромісу; можливість ле­гального залучення збройних сил.

Також, крім політичного, можна виділити інші групові конфлікти за соціальною сферою: економічні, культурні та релігійні, професійні.

В економічній сфері окремо виділяють такий тип конфлікту як страйк: добровільне колективне утримання від роботи з ме­тою домогтися дотримання економічних або соціальних прав працівників.

За процесом перебігу, конфлікти ділять на конфронтацію (па-оивне протистояння груп із різними інтересами, що може набу­вати вигляду прихованих кооперацій, груп тиску тощо), супер-

82 ^Ш^!$!2!Г

ництво (боротьбу за визнання досягнень або творчих здібностей) конкуренцію (протистояння з метою отримання вигоди, прибута або якихось благ).

НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ

За наслідками розрізняють повністю завершені конфліктні та частково вирішені. За характером результатів бувають такі| наслідки конфлікту, як успіх, компроміс, поразка, вихід із конф­лікту. Наслідки можуть бути як у цілому позитивними, так і де­структивними.

Конфлікт починається з ситуації — інциденту, коли конфлікт усвідомлюється і стає явним. На цій стадії зберігається можливість вирішити конфлікт іще шляхом переговорів.

Динаміка конфлікту після зіткнення сторін розвивається та-ким чином. Відбувається ескалація конфлікту — наступна стадія, коли загострюються всі суперечності між учасниками та йдуть у дію всі можливості для досягнення перемоги у протидії. Часто j на перший план виходять емоції й може зникати з поля зору пер­шопричина конфлікту. j \ Ескалацію конфлікту характеризує створення образу ворога і замість адекватного сприйняття, демонстрація сили та загроз, за-] стосування сили, тенденція до розширення меж конфлікту поза' першочергову мету, перехід від аргументів до претензій і звину- < вачень, зростання емоційної напруги. k Під завершенням конфлікту розуміють припинення к,онф- j ліктної взаємодії. При цьому конфлікт може бути завершеним,! але не розв'язаним. Основними формами завершення конфлікту є розв'язання, врегулювання, згасання, знищення, перехід в інший j конфлікт. І Розв'язання конфлікту призводить до зняття суперечностей або! позбавлення від них. Це спільна діяльність учасників, спрямова­на на припинення протидії та вирішення проблем, які призвели "до конфлікту. Розв'язання конфлікту передбачає активність обох сторін у знятті умов та вилученні причин конфлікту. Розв'язання конфлікту може базуватися на зміні ставлення сторін одна до одної або до об'єкта конфлікту. Консенсусом називається ситуація зго­ди, досягнутої на спільності поглядів щодо важливих цінностей та спірних питань у ході переговорів.

Урегулювання конфлікту відрізняється тим, що в усуненні суперечності бере участь третя сторона. Участь ця може відбуватися як за згодою конфліктуючих сторін, так і без їхньої згоди.

Місце конфліктів у людському спілкуванні

Згасання конфлікту — це тимчасове припинення протидії при збереженні всіх ознак конфлікту, перехід його у латентну фазу.

Знищення конфлікту — це усунення основних структурних елементів конфлікту. Це ситуації, що потребують невідкладного реагування (загроза насильства, загибелі людей).

Перехід в інший конфлікт відбувається, якщо виникає нова, ■агоміша суперечність, яка перебирає на себе увагу конфліктуючих оторін.

Критеріями конструктивного вирішення конфлікту, за Володи­миром Гавриловичем Крисько, є ступінь розв'язання суперечності ти перемога опонента, що має слушність. Важливо, щоб при розв'язанні конфлікту було знайдено вирішення проблеми, через и ку він виник. Чим повніше розв'язано суперечність, тим мен­ша ймовірність виникнення нового конфлікту. Справедливість результату також є важливим чинником подальших подій. Од­нак ігнорування інтересів сторони, що помилялася, неврахуван-ня того, чи переорієнтована її мотивація, може також призвести до нових конфліктів.

До завершення конфлікту веде:

— виснаження однієї чи обох сторін або вичерпання їхніх ре­сурсів для боротьби;

— усвідомлення безперспективності участі в цьому кон­флікті;

— виявлення значних переваг однієї зі сторін;

1;*' — поява в конфлікті третьої сторони, що бажає припинити

протидію.

Шлях подолання конфліктів, на думку Ральфа Дарендорфа, Полягає у виконанні трьох умов:

1) визнання відмінностей ціннісних уподобань учасників конф­лікту, визнання самого протистояння;

2) рівень організованості сторін: чим вищий ступінь органі-.' ■■ зованості, тим легше досягти консенсусу;

'•,- 3) взаємоприйнятність правил, дотримання яких дозволяє під-^ тримувати мир між стронами.

МІСЦЕ КОНФЛІКТІВ У ЛЮДСЬКОМУ СПІЛКУВАННІ

Конфлікти виникають найчастіше не в результаті об'єктивних обставин, а внаслідок суб'єктивної оцінки, сприйняття людьми певної ситуації.

Тема IV. Конфлін

Конфлікти виконують як негативні, так і позитивні функції] Конструктивна роль конфліктів полягає в можливості оцінитв особливості та відмінності між людьми та групами, побачитї наявні проблеми й тим самим підвищити ефективність взаємодії,) послабити певними заходами суперечності між людьми (наприклад переформувати команди, що спільно працюють на підприємстві), розрядити психологічну напругу.

Деструктивна роль конфліктів полягає в негативному впливі] на емоційний стан людей, погіршенні взаємин між людьми,! зниженні ефективності спільної праці.

Позитивні функції конфліктів за концепцією Наталії Воло-| димирівни Гришиної:

1. Конфлікт як джерело розвитку.

2. Конфлікт як сигнал до змін.

3. Конфлікт як можливість «відвертої розмови» (Чикагськаі школа соціології).

4. Конфлікт як можливість зняття напруги й «оздоровлення» | взаємин.між людьми.

Проблемність конфліктів залежить від того, наскільки грамот-1 но їх вести, наскільки висока психологічна культура учасників] та бажання розв'язати суперечності мирним шляхом.

1. Що таке конфлікт і які його харак~ терні риси?

Запитання для самоконтролю

2. Що призводить до конфліктів, які| причини та чинники конфліктів можуть бути?

3. Які дії провокують конфлікт? Що таке конфліктогени?

4. Які типи конфліктів ви знаєте?

5. Які є форми вирішення конфлікту?

Тестові завдання

1. Стан, при якому є розбіжність між! очікуваннями людей та можливостями і

їх задоволення, називається А конфронтація Б деривація

В депортація Г конфлікт

2. Оберіть точну відповідь. Консенсус — це

А домінування (перемога) однієї зі сторін конфлікту

В установлений мир

В згода, встановлена в результаті переговорів

Г вихід із конфлікту

Місце конфліктів у людському спілкуванні

Установіть відповідність між автором та його теорією.

Толкотт Парсонс

Кеннет Боулдінг

Пітирим Сорокін

Ральф Дарен-дорф

Льюїс Козер

Основа конфлікту — соціальна напруга між тим, що є, і тим, що повинно бути відповідно до почуттів, переконань, інтересів певних соціальних груп та людей

Джерелом конфліктів є соціальна нерівність, тобто неод­наковий доступ людей до ресурсів. Суспільство засноване на пануванні та підкоренні. У людей сформовані різні пра­ва на володіння та розпоряджання ресурсами. Через це по­ширеним станом речей є боротьба за владу, престиж і ав­торитет, за право володіти та керувати іншими, посідаючи певне місце в суспільній ієрархи

Конфлікти поширені через те, що прагнення до постійної ворожості й боротьби із собі подібними, схильність до на­сильства є невід'ємною характеристикою людини, яку куль­тура лише стримує

Можливість конфлікту закладена в процесі соціалізації, коли індивід залучається до норм і цінностей певної куль­тури. При цьому може виникнути невідповідність між внутріцшіми фізіологічними потребами та потребами лю­дини в соціальних відносинах. Конфлікт є соціальною аномалією

Причини конфліктів полягають у придушенні потреб лю­дей, особливо базових

4. Конфлікт, що виявляється відкрито і усвідомлюється як та­кий, називається...

А конфлікт уявний

Б конфлікт явний

В конфлікт латентний

Г конфлікт насильницький

5. Формою завершення конфлікту, за якої в усуненні суперечності бере участь третя сторона, є

А консенсус

Б згасання

В знищення ■

Т урегулювання >

L Які варіанти виходу з міжособис-тіснйх конфліктів даються вам кра­ще? У чому полягає складність тих

Запитання на творче мислення

варіантів виходу з конфлікту, які ви використовуєте рідко?

86 ~. _______________________ Тема IV. Конфліс

2. Яка ваша особиста думка щодо причин конфліктів у людське му спілкуванні? Хто з наведених теоретиків має рацію, а хтс можливо, далекий від реальності?

3. Існує так звана «теорема Томаса». Американський соціолог Вільям Айзек.Томас стверджував: «Якщо ситуація мислитьс^ як реальна, то вона стає реальною за наслідками». Пригадані те з історії приклади, коли невірне сприйняття ситуації при»| зводило до руйнівних наслідків.

4. Чи усвідомлюєте ви власні внутрішньоособистісні конфлікти?!

5. Складіть схему еволюції та згасання конфлікту.

6. Заповніть таблицю.

Цеце конфліктів у людському спілкуванні

З 87

7. Складіть структурну схему типів конфліктів.

8. Охарактеризуйте типи поведінки, які можна спостерігати під \ час конфлікту в колективі?

9. Заповніть таблицю.

Додаткова література

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: