Нормативно-правова база менеджменту персоналу.

Нормативно –правова база з МП включає: законодавство про працю, що складається з Кодексу законів про працю України та ін­ших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Кодекс законів про працю У визначає правові гарантії і засади здійснення права громадянами розпоряжатися своїми здібнос­тями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини всіх працівників тощо. Закон “Про оплату праці” визначає еко­номічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових від­носинах, на підставі трудового договору з підприємствами, уста­новами, організаціями усіх форм власності та господарювання тощо.

Закон України “Про охорону праці” визначає основні поло­ження щодо реалізації конститу­ційного права громадян на охо­рону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за уча­стю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або уповноваже­ним ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і встановлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні. Також до норма­тивно-правової бази відноситься ЗУ “Про зайнятість населення”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про порядок вирішення колек­тивних трудових спорів”,“Про колективні договори і угоди” тощо.Нормативною база для грегла­ментації посадових обов язкив служать законодавчі акти, відомчі інструкції, статути організацій, накази і розпорядження керівни­ків організацій, чинні тарифно кваліфікаційні довідники - пра­вил, положень, норм, інструкцій, рекомендацій, характеристик тощо

30.Кодекс законів про працю України та його значення в мене­джменті персоналу.

Кодекс законів про працю У визначає правові гарантії і засади здійснення права громадянами розпоряжатися своїми здібнос­тями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючі зрос­танню продуктивності праці, по­ліпшенню якості роботи, підви­щенню ефективності суспільносго в-ва, поєднання на цій основі ма­теріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню тру­дової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо сус-ва в першу життєву потребу пра­цездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охо­рону трудових прав працівників.

Кодекс законів про працю У складається з 18 глав. Він вклюає загальні положення, колективний договір, трудовий договір, робо­чий час, счас відпочинку, норму­вання праці, оплата праці, гарантії і компенсації, трудова дисцип­ліна, охорона праці, праця жінок, молоді; пільги, індивідуальні тру­дові спори, професійні спілки, де­ржавне соціальне страхування, нагляд і контроль за додержанням законодавства.

Значення в МП має найсуттє­віше, томущо є одним з головних законів, які використовуються при управлінні персоналом. Виз­начає основні умови укладання на п-вах колективних та трудових договорів, визначає регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, забезпечує встановлення тривалості робо­чого часу та часу відпочинку, встановлює нормативи праці, сис­тему оплати праці, умови найму та зввільнення працівників.

31. Закон України «Про оплату праці» та його значення в мене­джменті персоналу.

Цей Закон визначає економі­чні, правові та організаційні за­сади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відноси­нах, на підставі трудового дого­вору з підприємствами, устано­вами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулю­вання оплати праці і спрямований назабезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Складається: загалні поло­ження (заробітна плата, структура заробітної плати, мінімальна за­робітна плата, джерела тощо), де­ржавне регулювання праці (сфера державного регулювання оплати праці, умови визначення розміру мінімальної заробітної плати, по­рядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати тощо), договірне регулю­вання оплати праці (система до­говірного регулювання оплати праці, організація оплати праці на підприємствах, оплата праці за контрактом тощо), право праців­ника на оплату праці та їх захист (права працівників) в заключних положеннях – контроль за додер­жанням прав законодавства.

Значення закону в МП полягає в тому, що він визначає основні умови оплати праці на п-вах, ре­гулює встановлення оплати праці, встановлює ефективну ситему ма­теріального і морального стиму­лювання праці, оцінювання рез-тів праці.

32. Закон України «Про охо­рону праці» та його значення в менеджменті персоналу.

Закон України “Про охорону праці ” вводився в дію Постано­вою ВР №2695-12 від 14.10.92. Цей Закон визначає основні по­ложення щодо реалізації консти­туційного права громадян на охо­рону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за уча­стю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або уповноваже­ним ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і встановлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні.

Закон України “Про охорону праці” включає ро­зділи: Загальні положення; Гаран­тії прав громадян на охорону праці; Орг-я охорони праці на вир-ві; Стимулювання охорони праці; Держ-і міжгалузеві та галу­зеві нормативні акти про охорону праці; Держ-е упр-ня охороною праці; Держ-ий нагляд і громад­ський контроль за охороною праці; Відповідальність працівни­ків за порушення законодавства про охорону праці.

Значеняня цого закону в МП полягає в тому, що за його допо­могою, на п-вах створюються сприятливі умови праці, полег­шення праці, хдійснюється запо­бігання травматизму і професій­них захворююаннь.

33. Структура і призначення «Класифікатора професій ДК 003-95».

Класифікатор професій ДК003-95 затверджено наказом Держав­ного Комітету України по станда­ртизації, метрології та сертифіка­ції від 27 липня 1995 року №257. Його використовують на підпри­ємствах для характеристики стру­ктури песоналу організації. Він містить такі складові: код розділу класифікатора професій,назва ро­зділу кваліфіквційної групи

В Україні назви категорій пер­соналу стандартизовані, отже всі організації повинні дотримува­тись стандартизованих назв.

Класифікатор професій ДК 003-95 містить такі стандартизовані назви категорій персо­налу:1.законодавці, вищі держа­вні службовці, керів­ники;2.професіонали;3.фахівці;4.технічні службовці;5.робітники сфери торгівлі та побутових пос­луг; 6.кваліфіковані робітники сі­льського та лісового господарств, риборозведення та рибальства; 7.кваліфіковані робітники з інст­рументом; 8.оператори та склада­льники устаткування і машин; 9.найпростіші професії.

Класифікатор професій є скла­довою частиною державної сис­теми класифікації і кодування те­хніко-економічної і соціальної інформації.

Структурно класифікатор скла­дається з кодів і назв класифіка­ційних угрупувань (розділів, під­розділів, класів, підкласів та груп професій).

Абетка кодів складається з цифр від 0 до 9 та крапки.

Ознаки класифікації розташо­вано в такій послідовності: рі­вень освіти (перший рівень кла­сифікації – розділи професій); спеціалізація (другий, третій, чет­вертий рівні класифікації – підро­зділи, класи та підкласи профе­сій); кваліфікаційний рівень ро­біт, що виконуються (п’ятий рі­вень класифікації – групи профе­сій).

34. Документи, які належать до нормативно-правової бази МП та розробляються керівництвом організації для внутрішнього використання:

Нормативно-правовою базою менеджменту персоналу є також документи, які розробляються та затверджуються керівництвом організації для внутрішнього використання. До таких документів слід віднести такі: Правила внутрішнього трудового розпорядку, у яких фіксуються: загальні положення; порядок працевлаштування та звільнення працівників; головні обов'язки працівників; головні обо в'язки адміністрації; робочий час та його використання; заохочення за успіхи в роботі; відповідальність за порушення трудової дисципліни. Завдання менеджменту персоналу, для використання яких використовуєтьсяПравила внутрішнього трудового розпорядку - працевліштування та звільнення працівників; контроль за використанням робочого часу. Колективний договір, який укладається між власником або вповноваженим ним органом та профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом для регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та вповноважених ними органів. Завдання менеджменту персоналу, для використання яких використовуєтьсяКолективний договір - оплата праці; умови праці; організація робочих місць; професійна та соціальна адаптація; охорона праці; нормування праці; проектування трудових процесів.

Положення про структурні підрозділи організації — документи, які регламентують діяльність певних структурних підрозділів: їхні завдання, функції, права, відповідальність, взаємозв'язки з іншими структурними ланками організації. Завдання менеджменту персоналу, для використання яких використовується Положення про структурні підрозділи організації - поділ і кооперування праці; організація персоналу в організації.

Посадові інструкції — документи, які регламентують діяльність посадових осіб і містять дані про їхні завдання та обов'язки, права, відповідальність, вимоги до знань, умінь, майстерності, кваліфікаційні вимоги, взаємозв'язки з іншими виконавцями та структурними ланками. Завдання менеджменту персоналу, для використання яких використовується Посадові інструкції - професійний підбір кадрів; охорона праці; оцінювання персоналу; оплата праці; планування карєри; оцінювання персоналу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: