Поняття про особистість. Співвідношення соціального і біологічного в особистості

Термін «особистість» спочатку означав маску, яку надягав актор театру. Тому використання терміна осо­бистість щодо окремого індивідуума підкреслює його роль у суспільному житті, у суспільстві. Особистість — це насамперед суб'єкт певних соціальних відносин і свідомої діяльності, людина, яка має соціальні і психоло­гічні особливості. У психологічній літературі є різні ви­значення поняття «особистість». Деякі з них: особис­тість — суб'єкт суспільної поведінки і комунікацій (Б. Г. Ананьєв); особистість — це індивід, який визначає свою активну позицію щодо усього оточуючого: до праці, до соціального ладу, до боротьби мас, до задач колективу, до долі іншої людини (Є. П. Кряжев); поняття особис­тості позначає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значущі риси (І. С. Кон); особистість — людина як суспільний індивіду­ум, суб'єкт пізнання й об'єктивного перетворення світу, розумна істота, яка володіє мовою і виявляє здатність до трудової діяльності (А. В. Петровський); особистість — людина як носій свідомості (К. К. Платонов).

Особистість — це біосоціальна істота, що має дві сторони: біологічну (живий організм) і соціальну (член

_______________ Глава 2. Особистість і структура її психічних властивостей

суспільства). Не можна ігнорувати біологічні основи в особистості й обмежуватися лише соціальними особли­востями. Людина — жива істота, якій притаманні при­родні закономірності (ембріональний розвиток, стать, зміна життєвих процесів в організмі та ін.). Тому не-обґрунтована соціологізація людини (як Ьото варіепз) неприпустима. З іншого боку, особистість не може роз­глядатися як замкнена в собі біологічна індивідуаль­ність (3. Фрейд).

Особистість досліджується багатьма науками. Пси­хологія вивчає особистість як свідому істоту, духовну сутність. Об'єктом її вивчення є насамперед психічні процеси, стани і властивості в їхньому взаємозв'язку і залежностях.

Кожна людина є індивідуальною і неповторною. Осо­бистість вирізняється індивідуальністю, має індивідуаль­ні властивості. Водночас можна говорити про психологіч­ну структуру особистості, яка охоплює: 1) темперамент (психологічні властивості, що визначають динаміку її про­явів у діяльності; система природних властивостей); 2) ха­рактер (психологічні властивості особистості, що визнача­ють ставлення до соціального середовища; сукупність відносин і особливостей соціально набутої поведінки); 3) спрямованість (психологічні властивості особистості, що визначають активний характер відносин і дій людини; система потреб, інтересів та ідеалів); 4) здібності (психоло­гічні властивості особистості, що є потенційними можли­востями людини у виконанні діяльності; ступінь пристосо­ваності до вимог певної діяльності).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: