Особливі умови процесуальної діяльності як професії

Психологія відіграє важливу роль в організації усіх видів людської діяльності. Закономірності психіки індивіда багато в чому визначають не лише його здатність брати участь у суспільній праці, виконуючи при цьому найрізноманітніші функції залежно від посадових чи особистих устремлінь, але й можливість виконувати свою роботу відповідно до обраної професії. Сучасні дослідження професійних якостей і характеристик тієї чи іншої галузі діяльності людини дали змогу знайти комплекс психологічних показників, що дає можливість вивчати й виділяти у самостійні галузі знання такі на­уки, як інженерна, військова, космічна, медична психо­логія, психологія праці, мистецтва, спорту тощо.

Досліджуючи закономірності психічної діяльності людини у зв'язку з її професійною належністю (за не­обхідності або за покликанням), ми виявляємо її особли­вості, що сприяють, з одного боку, пізнанню органі­заційних основ виконуваних індивідом професійних функцій, а з іншого — удосконаленню організації цієї діяльності.

У цьому аспекті значний інтерес становить така га­лузь суспільної діяльності людини, як процесуальна,

__________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

слідча, судова діяльність. Слідча робота з погляду її пси­хологічних показників є найменш вивченою галуззю професійної діяльності людини, що багато в чому утруд­нює вирішення проблем її наукової організації. До їх чис­ла поряд із професійною підготовкою і професійним добо­ром осіб, які можуть працювати в цій галузі, належать проблеми, пов'язані зі створенням психологічно суміс­них колективів слідчих і суддів, що мають такі якості, як швидка орієнтація у вирішенні розумових задач, не­обхідна оперативність у реалізації намічених планів, здатність переборювати можливу професійну дефор­мацію тощо.

Зазначені проблеми можуть вирішуватися у двох взаємозалежних напрямах: з одного боку, у плані ви­вчення психологічних показників слідчої діяльності, з іншого — з погляду ефективності впровадження пози­тивних результатів цього вивчення в практику слідчої діяльності, збагачення останньої рекомендаціями, що сприяють найбільш раціональній її організації.

При вивченні психологічних характеристик процесу­альної діяльності необхідно враховувати її специфіку, обумовлену пізнавальними цілями. Процесуальна діяль­ність має особливості, що вирізняють її з-поміж видів діяльності, де пізнавальної мети немає або представлена в згорнутому вигляді, підпорядкованому іншим цілям. Так, виконання однотипних функцій бухгалтером, рахівником, продавцем, робітниками деяких професій не містить у собі мети пізнання. У діяльності цих осіб пізнання не може бути першочерговим і не становить змісту їхньої роботи.

Процесуальна ж діяльність за своєю суттю є пізнан­ням, здійснюваним в окремій галузі, і має свій предмет.

Діяльність слідчого і судді, пов'язана з розслідуван­ням злочину і розглядом кримінальних, цивільних та інших справ, підпорядкована встановленню об'єктивної

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

істини, пізнанню конкретного. Це означає, що в психо­логічному плані така діяльність є роботою дослідника і відбувається за законами пізнання взагалі. Психологія дослідження в загальному вигляді — це психологія роз­криття таємниці в конкретній галузі науки (археології, фізиці, хімії, біології та ін.). Але розкриття таємниці в галузі науки має інший характер, ніж розкриття таєм­ниці при розслідуванні злочинів чи встановленні істини при розгляді цивільних справ, оскільки соціальний зміст таких таємниць різний, різні й їхні наслідки. Однак пси­хологічні стани особи (дослідника) в багатьох характери­стиках збігаються так само, як збігаються ступінь склад­ності розв'язуваних розумових завдань, використання професійної інтуїції, психічне напруження в прагненні досягти мети.

Пізнавальний характер правозастосовчої діяльності в психологічному аспекті є надзвичайно складним. Це по­яснюється головним чином тим, що ця діяльність вима­гає не лише вирішення розумових завдань різного плану і складності, але й такої її організації, яка спрямована на практичну реалізацію розв'язуваних завдань. Тому тут діяльність є розумовою, має на меті побудову криміналі­стичних версій, причому складання слідчим планів про­ведення окремих процесуальних дій поєднується з прак­тичною організацією роботи з реалізації уявних схем і рішень. З погляду психологічних станів особи, яка вико­нує ці завдання, процесуальна діяльність є різноплано­вою і пов'язана з необхідністю переведення зусиль і нала-штованості на її виконання.

В окремих випадках нездатність особи здійснювати та­ку діяльність пояснюється її складним характером, який поєднує у собі дослідження й оперативну організацію. То­му при професійній підготовці осіб, які виконують право­охоронні функції, необхідно враховувати цей чинник, складаючи програму їхньої підготовки таким чином, щоб

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

вона охоплювала елементи, які дають змогу імітувати, мо­делювати правову діяльність у всіх її проявах.

До психологічних характеристик процесуальної ді­яльності належать й інші традиційні характеристики, зокрема детальна правова регламентація, тактичний простір, наявність владних повноважень, дефіцит часу, комунікабельність, різноманіття розумових завдань, на­явність негативних емоцій.

Правова регламентація означає чітке регулювання процесуальної діяльності, піднесене до норми закону, а отже, обов'язковість виконання. З позицій психологічної напруженості саме ця особливість процесуальної діяль­ності відрізняє її від численних видів людської діяль­ності, де виконання робіт визначається загальними пла­нами чи інструкціями і створює широкі можливості для вільного здійснення власних уявлень про найбільш ефек­тивну організацію праці. Правова регламентація обме­жує волю судово-слідчих працівників, підпорядковуючи їхню діяльність чітко встановленому нормами закону по­рядку. Це, однак, не означає, що вони не вільні у своїх во­левиявленнях, а також у виборі засобів реалізації своєї діяльності, її найбільш раціональній і ефективній ор­ганізації. Така свобода існує, вона реальна і виражається в широкому застосуванні тактичних прийомів, їхніх комплексів, комбінацій. Водночас свобода в обранні за­собів і методів розслідування, судового розгляду та їхньої організації здійснюється у межах вимог закону, підпо­рядкована його принципам і не може поширюватися далі оперування вже сформульованими в законі вимогами і порядком діяльності.

Правова регламентація не лише як психологічна ха­рактеристика, але й як змістовна сторона діяльності тісно пов'язана з науковою організацією праці (НОП). Порядок діяльності, передбачений законом, є виражен­ням її оптимальної організації. Окремі норми криміналь-

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

но-процесуального закону, що регламентують такі акти, як порушення кримінальної справи, прийняття її до про­вадження, притягнення особи як обвинуваченого, закриття справи, виділення частини матеріалів кримі­нальної справи в окреме провадження, об'єднання справ в одному провадженні тощо, становлять норми, що містять організаційну основу. Більше того, деякі норми закону докладно регламентують саме організаційний бік розслідування і судового розгляду, провадження окре­мих процесуальних дій і в цій якості виступають елемен­том власне організації.

Обов'язкове дотримання встановленого законом по­рядку процесуальної діяльності в організаційному ас­пекті зовсім не означає, що закон не може бути удоско­налений. Пропозиції з наукової організації цієї діяль­ності, які виходять з аналізу й узагальнення слідчої і судової практики, а також норм, що її регулюють, спря­мовані на удосконалення законодавства з метою най­більш ефективної організації процесуальної діяльності.

Наукова організація слідчої і судової діяльності може здійснюватися лише в межах чинного законодавства. Широкий простір для такої її організації дає криміна­лістична тактика, тобто система методів і прийомів, що сприяє швидкому, повному й об'єктивному встановлен­ню істини.

Правова регламентація діяльності слідчого, судді та інших осіб як психологічна характеристика виражається й у тому, що вона мобілізуюче впливає на них, привчаю­чи неухильно виконувати вимоги закону, діяти відпо­відно до них.

Психологічною характеристикою судово-слідчої діяльності є наявність владних повноважень. Наділення владою і можливість розпоряджатися нею відрізняють службові функції слідчого і судді від функцій осіб, які здійснюють свою діяльність в інших галузях. Владне

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

повноваження означає обов'язковість розпоряджень слідчого і судді для окремих осіб і організацій.

Психологічний стан особи, яка наділена владою, обу­мовлюється насамперед високим ступенем відповідаль­ності, пов'язаної з її повноваженнями та їхнім застосу­ванням у кожному конкретному випадку. Самий факт застосування владного повноваження передбачає роз­в'язання ряду розумових завдань, які дають змогу визна­чити необхідність і розумність цього повноваження, його законну основу. Часто вирішення подібних завдань може мати кілька варіантів, і тому цей етап діяльності з психо­логічного погляду характеризується особливою напру­женістю.

Психологічне ставлення особи до свого владного пов­новаження може бути різним. Розумне використання повноваження передбачає винесення обґрунтованого й обдуманого рішення щодо кожного факту його застосу­вання. На практиці іноді спостерігаються дві негативні, протилежні за змістом тенденції. Одна з них полягає в надмірному розпорядженні своїми владними повнова­женнями, що спричиняє зловживання службовим стано­вищем чи знаходиться на межі останнього. Такі розпоря­дження є наслідком нерозуміння меж відповідальності за застосування владного повноваження або недбалого ставлення до наслідків свого рішення, продиктованого неправильним уявленням про обсяг своєї влади і фун­кцій. Найчастіше вони виражаються в необґрунтованому порушенні кримінальної справи або її припиненні, взятті особи під варту та ін. Друга тенденція в розпорядженні владними повноваженнями полягає в нерішучості сто­совно їхнього застосування, викликаної сумнівами з при­воду можливості або доцільності цих повноважень і по­чуттям страху щодо можливої відповідальності.

Найкращий вихід із двох негативних випадків розпо­рядження владними повноваженнями — прийняття рі-

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ____

ніень на підставі всебічного аналізу слідчих і судових матеріалів і ситуації, що склалася, при суворому дотри­манні вимог закону. Таке положення створює психо­логічну впевненість у правильності прийнятого рішення, а отже, і доцільності застосування владного повноважен­ня в кожному конкретному випадку.

Наявність владних повноважень і процесуальна самостійність слідчого і судді — надзвичайно важливі пе­редумови наукової організації їхньої праці. Так, зв'язок процесуальної самостійності слідчого і судді з науковою організацією праці можна простежити на прикладі не­обхідності самоорганізації при виконанні певних функцій. Це насамперед стосується розподілу й організації робочого часу, а також порядку здійснення діяльності — визначен­ня й обрання необхідних процесуальних дій та їхньої послідовності. Владне повноваження має бути обґрунтова­ним і розумним, інакше воно втрачає будь-яке значення або набуває перекрученого характеру, обумовленого нега­тивними наслідками його неправильного розуміння суб'єктом, який наділений владою.

Дефіцит часу виражається в суворому часовому ре­жимі не лише загальних строків розслідування і судового розгляду, але і строків, пов'язаних із процесуальними ета­пами руху кримінальної справи. До психологічних харак­теристик він може належати тому, що саме час, який регу­лює ту чи іншу діяльність і визначає для неї суворий ре­жим, психологічно впливає на людину, роблячи її працю більш напруженою. У цьому аспекті праця слідчого і судді з урахуванням її інтелектуального характеру є одним із видів діяльності, що чітко обмежується часовими межами. Психологічна напруженість позначається і на вирішенні особою, яка наділена владою, розумових завдань, що та­кож підпадає під передбачені у законі терміни і вимагає мобілізації зусиль слідчого і судді для того, щоб ці завдання були вирішені ефективно й за найкоротший час.

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

Дефіцит часу у своїх вихідних передумовах охоплює три чинники, які мають різну соціальну, правову й осо-бистісну структуру. Перший з них — це кількість і ха­рактер злочинів, які мало піддаються заздалегідь вста­новлюваному обліку. Прогнозування у цій галузі поки що не дає змоги координувати плани судово-слідчої ді­яльності з урахуванням його даних. Тому неоднакова кількість кримінальних справ, що знаходяться у прова­дженні у слідчого і судді, створює певні і важкі для регу­лювання підстави для дефіциту часу. Другим чинником є правова регламентація термінів слідчої і судової діяль­ності. Вона обмежує дії слідчого і судді, створюючи тим самим умови для економії процесуальних засобів, раціо­нального планування розслідування і судового розгляду. Однак позитивні властивості дефіциту, визначені термі­нами, позначеними в кримінально-процесуальному за­коні, нерідко зводяться нанівець значними переванта­женнями в роботі правоохоронних органів. І нарешті, третім чинником виступають особистісні якості слідчого і судді, що належать до самоорганізації їхньої діяльно­сті, обумовленої багатьма моментами, наприклад, досві­дом роботи, професійною підготовкою, станом здоров'я тощо.

Розглянуті чинники, що створюють дефіцит часу, мо­жуть бути нівельовані чи цілком утратити негативні вла­стивості, якщо слідчий і суддя в організації своєї роботи враховують їх і, крім того, планують свою діяльність та­ким чином, щоб можна було уникнути негативних на­слідків дефіциту часу.

Зв'язок дефіциту часу з рекомендаціями з наукової організації праці полягає у тому, що останні передбача­ють таке удосконалення організації правозастосовчої діяльності, коли дефіцит часу може бути усунутий у тому ступені, який заважає нормальному виконанню особою, яка наділена владою, необхідних функцій.

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

У дослідженнях витрат робочого часу слідчого, що проводяться з метою впровадження рекомендацій з на­укової організації праці, визначається обсяг робочого ча­су, фактично використовуваний для розслідування зло­чину. У результаті застосування одного з методів вивчен­ня витрат робочого часу — його «фотографування» — встановлено цікаві дані, що свідчать про те, що близько 60 % слідчої діяльності присвячуються виконанню влас­не слідчих функцій, інший час розподіляється між робо­тами, що мають підготовчий, канцелярський, дорадчий характер (Л. О. Соя-Сєрко). Безумовно, такі дослідження дають змогу конкретно спрямовувати рекомендації з на­укової організації праці на усунення непродуктивних ви­трат часу або звести їх до мінімуму.

Дефіцит часу, обумовлений наведеними чинниками, значною мірою залежить від продуктивних раціональ­них витрат і розподілу часу при виконанні тієї або іншої роботи. Тому, визначаючи ефективність слідчої діяль­ності, необхідно також враховувати такі дані, що дають змогу виділити з загального робочого часу час, який ви­трачається нераціонально. Зокрема, подібні дослідження сприяють виробленню рекомендацій щодо інтенсифіка­ції діяльності канцелярії, необхідності забезпечення слідчих і суддів спеціально виділеними помічниками, закріплення за названими особами оперативних машин тощо.

Комунікабельність — це здатність особи до спілку­вання із широким за діапазоном соціальним середо­вищем. Специфіка комунікабельності слідчого, судді, прокурора дає змогу віднести її до числа психологічних якостей, що характеризують їхню діяльність. Комуніка­бельність цих осіб відрізняється від комунікабельності інших осіб, які виконують свої функції в найрізнома­нітніших галузях людської діяльності, насамперед своєю багатосторонністю, винятковим характером.

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

Багатосторонність у такому випадку полягає в тому, що слідчий і суддя спілкуються на різних рівнях з різни­ми віковими категоріями людей, які до того ж мають різне процесуальне положення. Така розмаїтість спілку­вання створює значні труднощі, оскільки вимагає знання і психології людини взагалі, і психологічних особливо­стей, обумовлених віком і процесуальним положенням суб'єкта (психологія свідка, психологія обвинуваченого, психологія потерпілого та ін.). Поряд з цим необхідні знання власного психологічного статусу (власного харак­теру, темпераменту, волі, схильності до емоційного впли­ву тощо). Комунікабельність взагалі як риса характеру, як правило, може перетворитися на професійну кому­нікабельність, якщо індивід має цю властивість. Якщо ж комунікабельність набувається в процесі тієї або іншої діяльності, вона згодом може бути доведена до рівня про­фесійної.

В основі комунікабельності слідчого і судді, яка вияв­ляється зовні, у спілкуванні з особами, які потрапляють у сферу судочинства, лежить уміння встановлювати з ни­ми психологічний контакт. Психологічний контакт як почуття взаємної прихильності, яка викликається різни­ми обставинами (природними і штучно створюваними), звичайно є основою діяльної комунікабельності. Рівні контакту, як і його глибина і тривалість, різні і залежать від особи, з якою такий контакт необхідний, і від мети його встановлення. Так, контакт з обвинуваченим істот­но відрізняється від контакту зі свідком, контакт із підо­зрюваним — від контакту з потерпілим тощо.

Комунікабельність — риса, необхідна для органі­зації провадження окремих процесуальних дій. Якщо при проведенні такої слідчої дії, як допит, комуніка­бельність виражається у встановленні психологічного контакту з допитуваним, то при огляді місця події й об­шуку комунікабельність виявляється в організаційних

8 4-460 113

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

якостях слідчого — вмінні організувати проведення цієї дії так, щоб його результати були найбільш ефек­тивні. Тут комунікабельність слідчого спрямована на організацію діяльності слідчо-оперативних груп, опера-тивно-розшукових заходів, визначення цілей і завдань слідчої дії. Комунікабельність судді має більш багато­сторонній характер, обумовлений різноманіттям вико­нуваних ним функцій.

Особливість комунікабельності слідчого і судді поля­гає в тому, що ця психологічна характеристика вимагає перевтілення. Необхідність перевтілення пояснюється важливістю встановлення психологічного контакту з усіма особами, які беруть участь у судочинстві.

Щоб привернути до себе свідка чи обвинуваченого, потерпілого чи підсудного, потрібно знати риси його характеру. Таке знання не завжди є результатом попе­реднього вивчення даних про особистість, його загалом можна одержати вже в процесі проведення тієї чи іншої процесуальної дії. Вивчення слідчим або суддею даних про особистість дає йому змогу визначити свою поведінку в процесі виконуваних дій, а отже, і для можливого пе­ревтілення. Обрана слідчим або суддею роль під час спіл­кування не є абстрактно надуманою, оскільки він вихо­дить з аналізу матеріалів, що стосуються особи, яка є учасником тієї чи іншої процесуальної дії.

Перевтілення певною мірою залежить від того емоційного фону, на якому відбувається спілкування. Сльози, відчай, каяття як вираження емоційного стану, або, навпаки, нахабство, впевненість у своїй правоті є тим фоном, на якому слідчий або суддя звичайно починає обирати роль, необхідну для встановлення контакту з особою, яка бере участь у судочинстві.

Установлення психологічного контакту переслідує двояку мету: з одного боку, одержання інформації і створення для цього необхідних умов; з іншого — мож-

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

ливість і необхідність виконання виховних функцій стосовно осіб, з якими встановлюється контакт. Тому діяльність, пов'язана з установленням контакту, є над­звичайно складною в психологічному аспекті, оскільки передбачає одночасне виконання багатьох функцій (діагностику психологічного статусу, обрання власної ролі і поведінки, здійснення виховного впливу, вико­нання процесуальних обов'язків, оцінювання резуль­татів своїх дій).

Винятковий характер комунікабельності полягає в тому, що її метою є не тільки спілкування з людьми в процесі діяльності, а одержання інформації від зацікав­лених осіб і організація їхньої діяльності відповідно до цієї інформації. Якщо в інших галузях людської діяль­ності комунікабельність використовують для найкращої організації виробничих процесів і відносин людей, то в судово-слідчій практиці комунікабельність потрібна на­самперед для того, щоб одержати інформацію від осіб, тобто з метою здійснення ефективного пізнання. Таким чином, комунікабельність як психологічна характери­стика сприяє перетворенню пізнавальної функції психо­логії в процесі розслідування і судового розгляду.

У діяльності, пов'язаній з розслідуванням злочинів і судовим розглядом, виникає безліч розумових завдань, що належать до різних напрямів роботи слідчого або судді (виявлення доказів, формування висновків, які ґрунтуються на внутрішньому переконанні, організація окремих процесуальних дій та ін.). Характер того чи іншого злочину, як і особливості розглядуваної цивільної справи, визначають сукупність розумових завдань і спо­соби вирішення їх. Більшість завдань, що виникають у судово-слідчій діяльності, не можуть бути вирішені тра­диційними методами, тут потрібні творчий підхід і по­шук таких шляхів, які є найбільш ефективними і єдино можливими в проблемних ситуаціях. Це пов'язано з від-

8*4-460

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

сутністю достатньої інформації, необхідністю постійно оцінювати мінливі ситуації, наявністю суперечливих да­них, які до визначення їхньої доказової цінності потребу­ють ретельного аналізу.

Незважаючи на численність і різноманітність розу­мових завдань, є можливість виділити з них найбільш типові, властиві практично всім сторонам судово-слідчої діяльності.

1. Завдання, пов'язані з виявленням доказової інфор­
мації, їхня сутність — прогнозування можливих джерел
інформації, виявлення шляхів їхнього одержання. При
вирішенні таких завдань важливо встановити причинне
відношення виявленого до події, розгляд якої становить
сутність розслідування чи судового розгляду.

2. Завдання з висування слідчих і судових версій як
припущень, що визначають напрям розслідування і шля­
хи пошуку істини в судовому розгляді. Такі завдання при
розслідуванні злочину є складними, що обумовлено
незначною кількістю доказів і необхідністю обґрунтову­
вати висунуті припущення. Висування слідчих і судових
версій — одна з форм моделювання, яке передбачає побу­
дову уявної або фрагментарно дійсної структури події, дії
або явища. Побудова ідеально-розумової моделі характе­
ризується різним ступенем складності, обумовленої об­
ставинами розслідування чи судового розгляду.

Якщо в процесі розслідування побудова версії ґрун­тується на різній інформації, що дає змогу висунути кіль­ка припущень, які підтверджуються або спростовуються у ході перевірки, то конструювання версій у процесі судо­вого розгляду має інший характер. Наявні в розпоря­дженні судді докази у своїй сукупності формують версію, у ході перевірки якої можуть виникнути сумніви в її пра­вильності і доведеності. У цьому випадку висуваються нові версії, які, у свою чергу, потребують перевірки, у то­му числі шляхом розслідування. Інформація, яка є

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

у слідчого і судді, різна за обсягом і ступенем вірогідності. Судова версія у конструюванні спирається на великий фактичний матеріал, і його оцінка дає змогу судді висува­ти версію, яка має більший ступінь обґрунтованості. Саме ця обставина робить конструювання судових версій менш складним, ніж слідчих. Проте у деяких випадках судові версії також характеризуються значною складністю, обу­мовленою оцінкою правильності раніше висунутих слід­чих версій, інколи їх спростуванням, наслідком чого мо­же бути не лише проведення додаткового розслідування або виконання судового доручення, але й припинення справи чи винесення виправдувального вироку.

Таким чином, складність вирішення розумових зав­дань щодо висунення слідчих і судових версій залежить від комплексу обставин, зокрема аналізу доказової інформації, її оцінки і перевірки в процесі встановлення вірогідності припущення.

3. Завдання з оцінювання доказової інформації. Різ­номаніття розумових завдань передбачає оцінку доказо­вої інформації. Різні за своїм характером докази потребу­ють складної аналітичної роботи щодо розуміння їхньої сутності, відношення до справи, вірогідності. Оцінка до­казу відіграє важливу роль у процесі розслідування, ад­же вся одержувана інформація, оперування нею станов­лять необхідну основу для встановлення істини у справі. Оціночна діяльність складається з аналізу кожного дока­зу (показань свідків, підсудних, речових доказів, вис­новків експертів тощо) і їхньої сукупності, що дає змогу у здійсненому синтезі знайти найбільш правильне рішен­ня. Установлення причинних зв'язків, логіка доказуван­ня забезпечують правильне вирішення розумових за­вдань у судочинстві. Особливо складною є оцінка тих до­казів, які отримані внаслідок вирішення так званих про­блемних завдань, розглянути які неможливо звичайни­ми формалізованими шляхами і які вимагають творчого

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

мислення. При цьому важливо переборювати різного ро­ду «бар'єри» щодо існуючих залежностей і тенденцій у формуванні того чи іншого доказу.

4. Завдання з прийняття найважливіших рішень. Деякі завдання, розв'язувані в процесі судочинства, є найбільш значущими за своїм характером і обумовлені існуванням окремих етапів судочинства. Це насамперед завдання, пов'язані з порушенням кримінальної справи, притягненням особи як обвинуваченого, винесенням ви­року чи рішення, внесенням подань та ін.

Однією з психологічних характеристик судово-слідчої діяльності є наявність негативних емоцій. Негативні емоції в судово-слідчій діяльності обумовлені її об'єктом, а саме тим, що робота слідчого і судді переважно пов'яза­на з розслідуванням і попередженням злочинів, судовим розглядом кримінальних і цивільних справ.

Злочинні прояви викликають різко негативну оцінку суспільства. Насамперед аморальні, огидні дії осіб, які вчинили злочини, сам характер злочинного діяння, спосіб його вчинення не можуть не породжувати негатив­них емоцій і у слідчого та судді. Тому їхня діяльність, що здійснюється на фоні негативного емоційного впливу, з психологічного боку є надзвичайно складною. Негативні емоції створюють психологічну напруженість у роботі слідчих органів, котра може нівелюватися чинниками, що усувають чи притупляють цю напруженість. До них можна віднести насамперед впевненість у суспільній ко­рисності своєї роботи, а також власне задоволення, ви­кликане кожним конкретним випадком розслідування і розкриття злочину і правильної оцінки злочинного діян­ня судом як підсумку інтелектуальної й організаційної діяльності. Кожен випадок позитивного вирішення кон­кретного прояву викликає у слідчого позитивні емоції, що дають йому змогу оцінювати свою діяльність як складну, але надзвичайно важливу. Цими чинниками і

Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

визначається можливість усувати негативні емоції в про­цесі розслідування.

Не останнє місце у формуванні задоволення від своєї праці посідає діяльність, пов'язана з виховним впливом на людину, яка вчинила злочин. Саме слідчий, а згодом суддя нерідко є тими особами, перед якими розкаюються у вчиненому злочині, особами, які пояснюють антигро­мадський характер учиненого, звертаючись до грома­дянських почуттів злочинця. Початок перевиховання, людські моральні прояви у злочинця викликають у слід­чого і судді величезне задоволення. Задоволення викли­кає також почуття справедливості, факт встановлення істини в тому разі, якщо особа, щодо якої висувається об­винувачення, є невинуватою, і це доведено в процесі розслідування або судового розгляду.

§ 2. Професійні якості і психологія осіб,

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: