Пізнавальна діяльність

Слідчий (суддя) здійснює насамперед пізнавальну діяльність. У процесі такої діяльності вирішуються розу­мові завдання, що сприяють одержанню інформації про злочин. Пізнавальна діяльність слідчого має такі особли­вості: 1) ретроспективний характер діяльності (здійсню­ється після вчинення злочинної події); 2) пізнання прова­диться у формі доказування (за допомогою кримінально-процесуальних засобів); 3) така діяльність здійснюється спеціальними суб'єктами (дізнавач, слідчий, прокурор, суддя); 4) пізнання має на меті одержання інформації, що має значення для встановлення істини у справі; 5) за­соби здійснення діяльності визначені у кримінально-про­цесуальному законі.

Об'єктом пізнання є злочин, передбачене криміналь­ним законом суспільно небезпечне діяння. У ході пізна­вальної діяльності встановлюється факт наявності або відсутності злочину (правопорушення), винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають зна­чення для правильного вирішення кримінальної справи. Пізнання спрямоване на встановлення об'єктивної істи­ни, у процесі якого здійснюється збирання, дослідження, оцінка і використання доказів.

Пізнавальна діяльність відбувається в процесі взає­модії між такими особами й об'єктами: 1) слідчим (суд-

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

дею) і особою, яка вчинила злочинне діяння (чи іншою особою); 2) слідчим (суддею) і речами (носіями матеріаль­них відображень про злочин і його учасників). Отже, мо­же бути виділено два види взаємодії: 1) безпосередня взаємодія, у результаті якої здійснюється вплив на особу, яка вчинила злочин, або інших осіб (свідків, потерпілих та ін.) (рис. 8); 2) опосередкована взаємодія, при якій слідчий (суддя) через матеріальні об'єкти одержує інфор­мацію про дії, вчинені злочинцем (рис. 9).

Керуючий вплив

Рис. 8. Взаємодія між слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою), — безпосередня взаємодія.

Ретроспективний характер взаємодії

Зміна (перетворення)

І.

Особа, яка

вчинила

злочин

(чи інша

особа)

Зворотний вплив

Рис. 9. Взаємодія між слідчим (суддею) і речами (матеріальними об'єктами) — опосередкована взаємодія.

Глава 2. Види слідчої (судової) діяльності

Злочин для слідчого, прокурора, судді є завжди подією минулого (пізнання звернене до минулого). Ці особи не мо­жуть безпосередньо сприймати процес вчинення конкрет­ного злочину, який необхідно досліджувати, встановити його ознаки. Тут знаряддям пізнання є мислення. У психо­логії мислення визначається як процес пізнавальної діяль­ності людини, що характеризується узагальненим і опосе­редкованим відображенням дійсності. Таке мислення здійснюється за загальними закономірностями незалежно від предметної сфери і виду діяльності. Предмет пізнання впливає на особливості виконання діяльності слідчим (суддею). У процесі пізнання використовуються такі види розумових операцій: аналіз і синтез, порівняння, абстра­гування і конкретизація. Важливе значення в розумовій діяльності слідчого (судді) мають умовиводи: дедуктивні й індуктивні, умовиводи за аналогією.

Є різні розумові завдання, що вирішує слідчий. Вони можуть бути згруповані у такий спосіб:

1) найбільш прості завдання, що вирішуються шля­
хом одержання додаткової інформації (дефіцит інфор­
мації усувається за допомогою її добирання; засоби, спо­
соби і джерела одержання інформації відомі);

2) завдання, що вирішуються за допомогою віднов­
лення ходу події (використовується метод ретросказан-
ня, створення моделей);

3) завдання, що вирішуються за допомогою рефлексії
(імітації мислення учасника взаємодії, контрагента, су­
противника);

4) завдання, що вирішуються за допомогою подолання
психологічних «бар'єрів» (усунення перешкод смисло­
вих, інтелектуальних, емоційних);

5) завдання, що вирішуються шляхом вичленовуван-
ня підзавдань (завдання з планування й організації роз­
слідування).

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: