Поняття професіограми

Професійно важливі якості слідчих, суддів, проку­рорів пов'язані насамперед з їхніми поглядами, спрямо­ваністю і послідовністю світогляду, що сприяє вироблен­ню кожною особою глибокого розуміння соціальної зна­чущості своєї професії, виховує почуття обов'язку, спра­ведливості, об'єктивності, чесності, а також визначає ак­тивність особи як прагнення брати діяльну участь у житті суспільства, виявляючи при цьому соціально важ­ливу ініціативу.

Складність і відповідальність діяльності щодо здій­снення правосуддя вимагають мобілізації всіх здібностей особистості, які прямо залежать від її психологічної струк­тури й обраної професії. Професійні функції формують психічні якості особистості, підпорядковуючи їх вимогам, які пред'являються до тієї чи іншої сфери людської діяль­ності. Тому кожен суб'єкт, що виконує правоохоронну ро-

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

боту, повинен свідомо удосконалювати свої психічні якості, аналізувати їхній стан щодо обраної ним професії.

Велике значення у цьому аспекті має розуміння осо­бою соціальних функцій, які вона виконує у зв'язку зі здійсненням правосуддя. Величезна соціальна значу­щість цих функцій обумовлює моральну модель особи­стості, створює структуру такої професіограми, яка вклю­чає багато напрямів правоохоронної діяльності, у тому числі соціальний, організаційний, комунікативний, ре­конструктивний, пошуковий й засвідчувальний. Роз­маїтість наведених характеристик обумовлює складність професії, пов'язаної з правоохоронною діяльністю, її бага-тоаспектну спрямованість, високу виховну роль.

У психології розрізняють професіографію — техно­логію вивчення вимог, що ставляться професією до осо-бистісних якостей, психологічних здібностей і можливо­стей індивіда. Професіографія сприяє оптимізації і під­вищенню ефективності тієї чи іншої професійної роботи.

У судово-психологічних дослідженнях останнім ча­сом аналізується в основному структура професіограм, що стосуються діяльності слідчого. Професіограми ж ін­ших представників правоохоронних органів поки що не одержали належного висвітлення.

Професіограма слідчого включає докладний опис усіх сторін його діяльності, необхідних якостей і навичок. Перше дослідження професіограми слідчого належить В. Л. Васильєву і є свого роду професійним портретом слідчого, побудованим на даних психологічних і соціоло­гічних методів вивчення його діяльності.

Професіограма слідчого (за В. Л. Васильєвим) — це багаторівнева ієрархічна структура, що відображає всі основні сторони професійної діяльності слідчого, а також особистісні якості і навички, що реалізуються в цій діяльності. Професіограма слідчого складається з декіль­кох блоків, які послідовно охоплюють певні сторони його

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

діяльності. До них, зокрема, належать: а) пошукова діяльність (спостережливість, допитливість, стійкість і концентрація уваги, висока орієнтація); б) комунікатив­на діяльність (товариськість, емоційна стійкість, чуй­ність, уміння слухати людину, вміння говорити з нею); в) посвідчувальна діяльність (акуратність, пунктуаль­ність, чітка письмова мова); г) організаційна діяльність (самоорганізованість, воля, зібраність, цілеспрямо­ваність, наполегливість, організаторські здібності в ро­боті з людьми); ґ) реконструктивна діяльність (пам'ять, уява, мислення, загальний і спеціальний інтелект, інту­їція); д) соціальна діяльність — загальні якості: патріо­тизм, гуманність, чесність, принциповість; спеціальні якості: прагнення до істини і торжества справедливості, професійна гордість, професійна етика.

У наведеній професіограмі чільне місце належить соціальній діяльності, оскільки вона сприяє формуванню професійних якостей. Водночас елементи цієї структури взаємозалежні, наявність одного з них визначає ефек­тивність функціонування інших.

Професіограми орієнтують навчальні заклади на пев­ний рівень підготовки юридичних кадрів, сприяють діаг­ностиці професіоналізації юристів, які працюють у різних правоохоронних органах. Світогляд виявляється у правосвідомості, що є основою правоохоронної діяль­ності. Правосвідомість сприяє розвитку таких про­фесійно важливих якостей слідчих і суддів, як принци­повість, що виражається у визначенні твердої позиції при вирішенні конкретних питань, особливо в конфлікт­них ситуаціях, здібність, що полягає в прагненні перебо­рювати перешкоди при досягненні поставленої мети; ко­лективізм як усвідомлення необхідності співробіт­ництва, підпорядкування особистих інтересів інтересам колективу, дисциплінованості і взаємодопомоги в здій­сненні правоохоронних функцій.

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

Дослідження психологічного боку діяльності дає змогу виділити професійно необхідні психічні власти­вості осіб, які беруть участь у цій роботі. Серед них мож­на назвати творче мислення, комунікабельність, вольові якості, організаторські здібності, здатність протистояти негативним емоціям.

Творче мислення характеризується пошуком нестан­дартних шляхів встановлення істини й окремих обставин в умовах, коли інформація про яку-небудь подію відсутня чи обмежена. Таке мислення пов'язане з виявленням до­казів, їхнього причинного зв'язку із злочином, висуван­ням слідчих і судових версій — моделей події, що відбула­ся. Воно характерне також для ситуацій, що випливають з цивільно-правових спорів, за яких встановлення окре­мих обставин не вкладається в межі стандартно-логічних рішень. Творче мислення набувається в процесі здійснен­ня всіх видів правоохоронної діяльності, де розмаїтість ситуацій, конфліктний характер їх, відсутність достат­ньої інформації стимулюють розвиток уявлення, забезпе­чуючи тим самим необхідну активність слідчого і судді на всіх етапах встановлення істини у справі.

Комунікабельність — це здатність людини встанов­лювати психологічний контакт при спілкуванні з різни­ми віковими і соціальними групами осіб. Установлення психологічного контакту, або інакше — емоційного кон­такту, — важлива умова будь-якого спілкування і тим більше такого, метою якого є одержання інформації, не­обхідної для прийняття рішень у конкретних ситуаціях. Комунікабельність тієї або іншої особи може бути від природи, обумовленою властивостями її характеру і тем­пераменту, проте найчастіше її потрібно виховувати і розвивати. Правоохоронна діяльність у всіх своїх про­явах пов'язана зі спілкуванням з людьми, причому нерідко в екстремальних умовах, коли індивіди виступа­ють як потерпілі, свідки, обвинувачені, підозрювані,

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

підсудні і засуджені. Тому функція спілкування з ними, що переслідує різні цілі, тут виступає на перший план. Це і визначає необхідність знати способи встановлення психологічного контакту при спілкуванні і викори­стання з цією метою закономірностей психіки, що нале­жать до проявів таких якостей людини, як її характер і темперамент. Тип нервової діяльності в багатьох випад­ках обумовлює вибір тих або інших способів установлен­ня контакту (звернення до кращих сторін особистості, оголошення інформації, що спонукає до спілкування, пе­реконання в негативному характері обраної позиції, роз'яснення важливості очікуваної від особи інформації або негативних наслідків умовчання та ін.), дає змогу обрати відповідно до його характеристик ті прийоми, за­стосування яких сприяє одержанню оптимальних ре­зультатів.

Багатосторонність і різноманітність правозастосовчої діяльності в основних своїх напрямах пов'язана з нега­тивними моментами, обумовленими сутністю і характе­ром протиправних дій. Цим пояснюється складність і психологічна напруженість у виконанні слідчим і суддею службових функцій, що вимагають активізації і розвитку вольових якостей. Екстремальні ситуації, у яких не­обхідно прийняти єдино можливе рішення, протидія, що чиниться слідству заінтересованими особами, вимагають від працівників правоохоронних органів вольових якос­тей, щоб забезпечити ефективну організацію діяльності і негайне прийняття рішень. Вольові якості особистості ви­ражаються у готовності переборювати труднощі, вмінні приймати оптимальні рішення в складних ситуаціях, ви­являти твердість в обстановці, пов'язаній із сильним емоційним, негативним за своїм характером впливом.

Прийняття вольових рішень є складною діяльністю, що охоплює усвідомлення мети, вибір засобів і методів її досягнення. Крім того, сам факт виконання вольової дії

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

спричиняє обдумування її з позицій правильності і відпо­відності вимогам закону. Тому особи, які виконують про­фесійні функції оперативного співробітника, слідчого, прокурора, судді, працівника пенітенціарних установ, не повинні забувати про постійне тренування волі — не­обхідну умову підвищення ефективності їхньої діяльності

Організаторські здібності слідчого, прокурора, судді виявляються в декількох напрямах їхньої діяльності: а) самоорганізації, що виражається в дисциплінованості, правильному розподілі часу, чіткому виконанні різних обов'язків; б) організації діяльності інших осіб, які здійснюють однорідні або різні функції; в) організації і координації діяльності установ, що виконують право­охоронні обов'язки стосовно ситуації, що виникла.

Важливу роль в організаторській діяльності відіграє знання психології колективу, яке дає змогу правильно спрямувати організаційні зусилля, використовуючи для цього психологічні особливості його учасників. Психо­логічна сумісність, особливості темпераменту і характеру дають можливість використовувати їх з організаційною метою.

Організаторська сторона діяльності передбачає на­самперед ініціативу як здатність об'єднувати осіб для реалізації висунутої ідеї, вирішення завдання. Ініціатива також є необхідною передумовою для визначення окре­мих завдань і виявлення оптимальних шляхів досягнен­ня мети. Таким чином, ініціатива містить у собі не лише ідею, а й прогнозований план можливого втілення. Це по­требує значних психічних зусиль, пов'язаних з організа­торськими здібностями і їх професійним розвитком. Особливості організаторської діяльності, обумовлені ви­конуваними функціями (дізнавача, слідчого, судді, про­курора), мають свої професійні характеристики і діапа­зон застосування. Однак усім їм притаманні ініціатива і підпорядкування діяльності поставленому завданню і

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

плану його виконання, що значною мірою впливає на ефективність виконуваних дій та їхню практичну спря­мованість.

В організації роботи осіб, які здійснюють правоохо­ронну діяльність, важливе значення має здатність про­тистояти тим негативним емоціям, що можуть вияви­тися при виконанні професійних функцій. Негативні емоції можуть бути зведені до мінімуму за рахунок гли­бокої впевненості в значущості виконуваної роботи, в її високій соціальній корисності, а також задоволення, що дає вирішення завдань щодо здійснення правосуддя.

У процесі виконання професійних функцій, пов'яза­них з вирішенням різноманітних завдань, велику роль відіграє творче мислення, особливо там, де використання готових рецептів і стандартних розумових операцій не приводить до успіху у зв'язку з проблемністю ситуації. Схеми вирішення розумових і організаційних завдань, навіть у конкретній ситуації, вимагають творчого підхо­ду до їх застосування.

Творча основа у вирішенні професійних розумових завдань визначається також досвідом, що розширює ме­жі теоретичних уявлень, роблячи їх багатшими, глибши­ми і різнобічнішими. Досвід сприяє більш швидкому і правильному вирішенню розумових завдань — виявлен­ню таких шляхів їхнього розв'язування, які дають мож­ливість з мінімальними витратами досягти наміченої ме­ти. Досвід практичної діяльності дає змогу в багатьох ви­падках згорнути функцію аналізу, відмовитися від пере­гляду всіх способів вирішення конкретного завдання, об­равши оптимальну за певних умов схему.

Вплив досвіду на творчий характер розумових зав­дань підтверджується результатами узагальнень слідчої і судової практики, а також експериментами, проведени­ми, зокрема, для з'ясування механізму і специфіки слід­чого мислення. Особливий інтерес становить експери-

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

мент Н. Л. Гранат, у програму якого були введені кри­міналістичні завдання, побудовані на матеріалах слідчої і судової практики. Програма експерименту охоплювала перевірку формування механізму систематичного пере­бирання максимальної кількості варіантів вирішення слідчого завдання. Передбачалося, що така здатність є одним з компонентів професійної майстерності. Проте у ході проведення експерименту й узагальнення його ре­зультатів було встановлено, що мисленню слідчого при вирішенні певних завдань притаманна вибірковість, яка залежить від його досвіду і теоретичної підготовки, а не перебирання усіх можливих варіантів. Це дало змогу зро­бити висновок, що для слідчого характерна евристич­ність у розумових процесах, пов'язаних з вирішенням практичних завдань. Цей експеримент підтвердив ре­зультати досліджень психологів щодо специфіки мислен­ня, пов'язаного з певною галуззю знання і діяльності лю­дини, і його евристичний характер, обумовлений накопи­ченим досвідом, теоретичною підготовкою.

Здійснення того чи іншого виду професійної діяль­ності приводить до двох протилежних наслідків: 1) удос­коналення психологічних якостей особистості; 2) виник­нення професійної деформації. Професійна деформація становить появу в особистості певних психологічних змін, що впливають на якість виконання діяльності.

Творчість запобігає появі професійної деформації внаслідок оперування звичними (які перетворилися на відсталі) схемами розумових побудов. У будь-якій галузі правоохоронної діяльності можна виявити стереотип дій, який природно складається у подібних ситуаціях. Він на певному етапі дає позитивний ефект, оскільки дає змогу швидко вирішувати поставлені завдання.

Застосування ж будь-якої схеми до вирішення того чи іншого розумового завдання можливе лише на першому етапі або у випадках, коли схема розрахована тільки на за-

___________ Глава 1. Психологічна характеристика процесуальної діяльності

дані умови. Проте нерідко схематизм у мисленні, пов'яза­ному з правоохоронною діяльністю, домінує над творчістю і спричиняє негативні наслідки, тому що обмежує мислен­ня, а слідом за ним і діяльність. У психологічному аспекті професійна деформація створює почуття впевненості і не­погрішності у своїх знаннях і оцінках, обмежуючи функ­цію аналізу і пошуку в розумових операціях. У практичній діяльності слідчих і судових органів професійна дефор­мація призводить до втрати доказів події злочину, непра­вильного висування слідчих і судових версій, неправильної орієнтації при провадженні окремих слідчих дій.

Так, при огляді місця події (Ш. була виявлена в мо­тузковому зашморгу в спальні власної квартири) слідчий ознайомився з листом, залишеним на столі. Повідомив­ши присутніх при огляді, що йому все зрозуміло, він по­дальший огляд, власне кажучи, не проводив. Згодом су­дово-медичне дослідження трупа виявило на голові по­терпілої синці і подряпини, що могли бути нанесені гос­трим предметом. Сестра Ш. заявила, що потерпіла систе­матично сварилася з чоловіком, який погрожував роз­правитися з нею. Судово-почеркознавча експертиза дала категоричний висновок про те, що лист написаний не по­терпілою. За таких обставин було негайно зроблено по­вторний огляд місця події, який не дав результатів. Упев­неність слідчого, заснована на уявній непогрішності своїх суджень, спричинила втрату можливих доказів.

Професійна деформація може проявитися і при інших процесуальних діях, зокрема при проведенні об­шуку, коли пошукові версії ґрунтуються на уявленнях слідчого про типові місця приховування шуканого й ігно­руються можливі відступи від типових ситуацій. Наслід­ком професійної деформації є також застосування одно­типних прийомів допиту, за яких не враховуються особ­ливості особистості і специфіка доказового матеріалу, немає тактичної гнучкості, маневреності, вибірковості

Розділ третій. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ___

окремих прийомів і їхнього сполучення. Професійна де­формація в окремих випадках заважає аналітичному осмисленню зібраних доказів, їхньому синтезу й обґрун­тованій побудові версій. Помилки в розслідуванні і судо­вому розгляді зростають, якщо професійна деформація слідчого чи судді продовжує професійну деформацію інших осіб, які беруть участь у судочинстві. Тут йдеться про некритичне ставлення до висновків експертів, коли ними допущені грубі помилки, що є наслідком профе­сійної недбалості, викликаної деформацією на зразок «усе зрозуміло», «це очевидно» тощо.

Професійну деформацію слід переборювати шляхом си­стематичного удосконалення своєї діяльності, підвищен­ням теоретичного рівня, взаємним обміном позитивним досвідом. Самоконтроль, самокритичність, прагнення до творчого вирішення професійних завдань — важливі пере­думови усунення професійної деформації. Важливим засо­бом подолання професійної деформації є розумова «гігієна» праці (дотримання певних правил розумової діяльності).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: