ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПСИХОЛОГІЯ СУДОВИХ ДІЙ

Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Психологія судді

Відповідно до Конституції України правосуддя здій­снюють професійні судді та, у визначених законом випад­ках, народні засідателі і присяжні (ст. 127). У цій же нор­мі Основного Закону держави, у зв'язку з особливим ста­тусом судді, визначається, що професійні судді не мо­жуть належати до політичних партій та профспілок, бра­ти участь у будь-якій політичній діяльності, мати пред­ставницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім науко­вої, викладацької та творчої.

Суддя — посадова особа відповідного суду, носій су­дової влади. Це та особа, яка уповноважена виносити су­дові рішення від імені держави¹. З цим пов'язане її підко-

¹ І. Я. Фойницький вказував, що всі судові рішення постановля­ються ім'ям верховної державної влади, за указом Його Імпера­торської Величності. Ця основа державного суду має силу як для кримінального, так і для цивільного суду. В обох випадках суд служить не приватним інтересам окремих осіб, окремих громад­ських гуртків чи окремих відомств, а загальним державним інте­ресам правосуддя (Фойницкий И. Я. Курс уголовного судо-производства. — СПб.: Альфа, 1996. — Т. 1. — С. 8 (Отпечатано по третьему изданию, СПб.: 1910)).

Глава 1. Психологічні основи судової діяльності

рення тільки закону, заборона впливу на неї будь-яким способом.

Професія судді є найбільш складною серед юридичних професій. Це пов'язано з необхідністю приймати важливі і відповідальні рішення, визначати долі інших людей, їхню винність чи невинність у вчиненні злочинів. Тому суддя повинен нести високу відповідальність за свої вчинки і дії.

Пізнавальна діяльність судді спирається на вже зі­брані матеріали (докази з кримінальної справи) на досу-довому слідстві. Суд повинен перевірити пред'явлені до­кази, їх «зважити» і винести відповідне рішення. Йдеть­ся про професійні якості судді, наявність відповідного досвіду, вміння розібратися у життєвій ситуації. Саме з цим пов'язаний віковий ценз судді — не молодше двад­цяти п'яти років. Необхідний також і стаж роботи у галу­зі права — не менше трьох років.

У процесі дослідження події суддя конструює уявні моделі, висуває судові версії. Наявність обвинувального висновку у матеріалах кримінальної справи не повинна справляти сугестивного впливу на суддю. Поряд з вер­сією обвинувачення можуть висуватися і контрверсії. У цьому виявляється і роль захисту у змагальному кримі­нальному процесі. Л. Є. Владимиров зазначав, що суд — не аудиторія, де читаються лекції, які складаються з уза­гальнень різноманітного матеріалу. Суд — розслідування індивідуальної події, і захисник повинен усі свої мірку­вання будувати на основі певного випадку. Тут не може йтися про злочинність узагалі, а лише про злочинність саме тієї людини, яка сидить на лаві підсудних. Перебу­ваючи у межах того злочину, який засуджується і який він вивчає, захисник повинен тільки з нього черпати свої дані і доводи, ґрунтуючись тільки на клінічному ви­вченні окремого випадку. Йдеться про винність не класу, не групи, не професії, не партії, а саме цієї окремої люди-

Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ни, проти якої пред'явлено обвинувальний акт. Не слід змішувати двох трибуналів: наукового і судового. Пер­ший не знає ніяких строків і умовностей, другий, за са­мим своїм завданням, пов'язаний строками й умовностя­ми. Кримінальна справа — це «крапля води», у якій жи­ве цілий світ істот, здебільшого невидимих для неозброє­ного ока¹.

Судді у змагальному процесі (обвинувачення — за­хист) належить регулююча роль. Така роль полягає у створенні ділової обстановки судового процесу, визна­ченні і регулюванні спілкувань, усуненні різко конфлікт­них відносин, зниженні надмірного емоційного збуджен­ня учасників.

Діяльність судді пов'язана з розглядом різних за сво­їм характером справ (кримінальних, цивільних, адмі­ністративних та ін.). Відсутність належної спеціалізації суддів, високий ступінь інтелектуальних і емоційних на­вантажень, перевищення нормативів кількості розгляду справ призводить до виникнення негативних емоцій, до психологічних перевантажень, а зрештою, і до про­фесійної деформації (використання схематичності і шаб­лона в діяльності, негативного ставлення до людей, спро­щення процедури розгляду кримінальних чи цивільних справ таін.)².

¹ Владимиров Л. Е. Асіуосаіиз тііез (Пособие для уголовной
защитьі) (Извлечение) // Судебное красноречие русских юристов
прошлого. — М.: МГП «Фемида», 1992. — С. 46.

² Вплив на особу судді різних негативних чинників, надто великі
емоційні навантаження дійсно сприяють деформації її психологіч­
ної структури. Водночас незадоволення рішеннями суду, у певному
ступені озлоблення діями суддів породжують гостро сатиричні
характеристики їх процесуальної фігури. Так, прем'єр-міністр
Італії Сільвіо Берлусконі продовжує дивувати світ своїми незви­
чними висловлюваннями на адресу суддів: «Лише розумово неврів-
новажені люди, люди з психічними проблемами можуть робити цю
роботу. Вони це роблять тому, що з антропологічного погляду

Глава 1. Психологічні основи судової діяльності

Суддя має відрізнятися високими моральними пара­метрами, прагненням до справедливості. Необхідний індивідуальний підхід до кожної людини, поважне став­лення до її особистості. Правосуддя зачіпає долі багатьох людей. Судити потрібно справедливо, з урахуванням всіх обставин справи. Суддя ж повинен бути об'єктивним.

Пізнання у суді передбачає зіткнення різних інте­ресів, виникнення суперечливої інтерпретації тих або інших фактів. У цій ситуації суддя повинен уміти ви­окремити головне, усунути перекручування, відрізнити емоції від існуючих реальностей. Судді доводиться взаємодіяти з широким колом осіб з різним процесуаль­ним положенням, які по-різному ставляться до справи, відрізняються за своїм інтелектом, віком, професією, соціальним станом та ін. Ця взаємодія має бути суворо процесуальною. Суддя не повинен виконувати не влас­тиві функції у наданні «правової допомоги населенню». У цьому плані справедливо звучать слова: «Суд довідок не дає».

Суддю вирізняє висока культура мови. За допомогою мови суддя здійснює комунікативну функцію, регулює спілкування різних осіб, здійснює у допустимих формах

відрізняються від інших представників людської раси» (Велик и могуч итальянский язьік // Собьітие. — 2003. — 2-8 октября. — С. 5). А ось як описує Віктор Гюго психологічний стан суддів, які винесли смертний вирок: «Судді сиділи спереду із задоволеним виглядом — мабуть, раділи, що справа доходить кінця. На обличчі голови, м'яко освітленому відблиском віконного скла, був мирний, добрий вираз; а молодий член суду, смикаючи свої брижі, майже весело патякав з гарненькою дамою у рожевому капелюшку, яка через знайомство сиділа позаду нього. Лише присяжні були бліді і похмурі — слід думати, втомилися від безсонної ночі, деякі позіха­ли. Так не поводять себе люди, які тільки що ухвалили смертний вирок; на обличчях цих добродушних обивателів я читав лише бажання поспати» (Гюго В. Собрание сочинений в 6 т. — М.: Изд-во «Правда», 1988. — Т. 1. — С. 89).

Розділ п'ятий. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

психологічний вплив. Мова судді повинна вирізнятися лаконічністю, чіткістю формулювань, юридичною гра­мотністю. У діяльності судді важливе значення має пись­мова мова, вміння складати процесуальні документи.

Професійна діяльність судді передбачає чіткий добір осіб на ці посади, вироблення своєрідних критеріїв відпо­відності. У психологічній літературі пропонувалася роз­робка професіограми судді (необхідний набір якостей за­лежно від виконуваної діяльності). Стосовно діяльності судді виділяють такі сторони (В. Л. Васильєв): соціальну (висока відповідальність за свою діяльність, неупере­дженість тощо); реконструктивну (загальний і спеціаль­ний інтелект, пам'ять, уява, аналітичне мислення, інтуї­ція судді та ін.); комунікативну (чуйність, емоційна стій­кість, уміння слухати і розмовляти й ін.); організаційну (воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість та ін.); посвідчувальну (загальна і спеціальна культура письмової мови, навички в складанні письмових доку­ментів та ін.).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: